Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

чи всі її різновиди мають ту саму дику мутацію або ту саму мутацію, яка перетворила їх із дикорослих на культурні. Мета цього дослідження — з’ясувати, чи постала певна культурна рослина лише в одній місцевості або самостійно в кількох місцевостях.

Якщо провести такого роду генетичний аналіз на основних стародавніх культурних рослинах Нового світу, в багатьох із них виявляється два або більше альтернативних диких різновиди або дві або більше перетворювальні мутації. Це означає, що рослину було незалежно одомашнено принаймні в двох різних місцях і що деякі різновиди рослини успадкували особливу мутацію однієї місцевості, тоді як інші різновиди тієї самої рослини — мутацію іншої місцевості. Зокрема ботаніки з’ясували, що лімську квасолю (Phaseolus lunatus), звичайну квасолю (Phaseolus vulgaris) і різновиди червоного перцю із групи Capsicum annuum/chinense було одомашнено щонайменше два рази — одного разу в Мезоамериці і ще раз у Південній Америці; що кабачок Cucurbita реро та зернову рослину лободу також було незалежно одомашнено по два рази — одного разу в Мезоамериці і ще раз на сході СІЛА. Натомість більшість культурних рослин Південно-Західної Азії вказують лише на один із диких різновидів або одну із перетворювальних мутацій, чим засвідчують, що всі сучасні різновиди цієї конкретної рослини постали в результаті одного-єдиного одомашнення.

Що ж нам може сказати той факт, що одну рослину неодноразово одомашнювали в кількох окремих частинах ареалу її поширення в дикому стані, а не один-єдиний раз в одній місцевості? Ми вже переконалися, що одомашнення рослини передбачає видозмінення її дикого предка в такий спосіб, щоб він став кориснішим для людини завдяки більшому насінню, менш гіркому смаку або іншим якостям. Отже, якщо врожайна культурна рослина вже існує, рільники-початківці, безумовно, візьмуться за її вирощування, а не починатимуть усе з нуля, збираючи її не дуже корисного дикорослого родича та одомашнюючи його наново. Таким чином, докази одноразового одомашнення свідчать, що тільки-но дику рослину було одомашнено, її культурний відповідник настільки стрімко поширився на інші місцевості, які входили до ареалу цієї рослини в дикому стані, що упередив потребу в інших незалежних одомашненнях цієї самої рослини. На противагу цьому, якщо ми знаходимо докази, що одного дикого предка було незалежно одомашнено в різних місцевостях, можна зробити висновок, що культурна рослина поширювалася занадто повільно, щоб упередити її одомашнення в інших місцях. Той факт, що в Південно-Західній Азії одомашнення були переважно одноразовими, тоді як в Америці вони часто відбувалися по кілька разів, слугує ще одним, ґрунтовнішим доказом того, що культурні рослини легше поширювалися за межі Південно-Західної Азії, ніж в Америці.

Стрімке поширення культурної рослини може запобігти одомашненню не тільки того самого предкового виду в інших місцях, а й одомашненню споріднених диких видів. Якщо ви вже вирощуєте якісний горох, вам, ясна річ, немає сенсу розпочинати з нуля, одомашнюючи той самий дикий предковий горох наново, але так само безглуздо одомашнювати близько споріднені дикі види гороху, які майже рівноцінні вже одомашненому виду гороху. Всі основоположні культурні рослини Південно-Західної Азії випередили одомашнення будь-якого з їхніх близьких родичів на всьому обширі західної Євразії. Зате в Новому світі було чимало випадків одомашнення рівноцінних і близько споріднених, однак різних видів у Мезоамериці та Південній Америці. Наприклад, 95% бавовнику, який сьогодні вирощують у світі, належать до виду Gossypium hirsutum, який одомашнили в доісторичні часи на території Мезоамерики. Проте доісторичні південноамериканські рільники вирощували натомість споріднений вид Gossypium barbadense. Очевидно, мезоамериканський бавовник стикнувся з такою кількістю труднощів на шляху до Південної Америки, що не зміг у доісторичні часи упередити одомашнення іншого виду бавовнику в цьому регіоні (і навпаки). Червоний перець, кабачок, амарантові та лободові — це інші культурні рослини, різні, але споріднені види яких було одомашнено в Мезоамериці та Південній Америці, оскільки жоден із них не зміг достатньо швидко поширитися, щоб випередити інші.

Отож, ми натрапили на чимало фактів, які підштовхують до одного висновку: харчове виробництво легше поширювалося з Південно-Західної Азії, ніж в Америці і, можливо, ніж у Субсахарській Африці. До таких фактів належать: повна неспроможність харчового виробництва досягти деяких екологічно підхожих районів; відмінності в швидкості та селективність його поширення; відмінності в попередженні найраніше одомашненими рослинами повторного одомашнення того самого виду або одомашнень його близьких біологічних родичів. Через що ж поширення харчового виробництва було складнішим в Америці й Африці, ніж у Євразії?

Щоб відповісти на це питання, розпочнімо із вивчення стрімкого поширення виробництва харчу із Південно-Західної Азії (Родючого півмісяця). Невдовзі після появи в цьому регіоні (до 8000 р. до н. е.) воно відцентровими хвилями рознеслося по інших частинах Західної Євразії та Північної Африки щораз далі від Родючого півмісяця на схід і на захід. На мал. 10.2 я відтворюю карту, складену генетиком Денієлом Зогарі і ботаніком Марією Гопф, на якій вони показують, що хвиля харчового виробництва досягла Греції та Кіпру й Південної Азії до 6500 р. до н. е., невдовзі по тому — Єгипту в 6000 р. до н. е., Центральної Європи до 5400 р. до н. е., Південної Іспанії до 5200 р. до н. е. і Британії десь у 3500 р. до н. е. В кожній із цих місцевостей харчове виробництво почалося з того самого набору культурних рослин і свійських

тварин, який привів його до руху на Родючому півмісяці. Ба більше, харчовий комплект Родючого півмісяця проник у поки що нез’ясований час далі на південь Африки — в Ефіопію. Проте Ефіопія також мала власний доробок у формі тубільних культурних рослин, і нам досі невідомо, тубільні чи прибулі з Родючого півмісяця культурні рослини дали початок ефіопському харчовому виробництву.

Малюнок 10.2. Поширення культурних рослин із Родючого півмісяця на Західну Євразію Значками помічено перші датованірадіовуглецевим методом      де

□ до 7000 р. до н. е.

■ 7000-6000 рр. до н. е, о 6000-5000 рр. до н. е, д 5000-3800 рр. до н. е, а 3800-2500 рр. до н. е.

було виявлено залишки культурних рослинзанесених із Родючого півмісяця.

□ = Родючий півмісяць (стоянки до 7000р. до н. е.). Зверніть увагу, що дати стають щораз пізнішими мірою віддалення від Родючого півмісяця. Ця карта складена на основі Карти 20 із книжки «Одомашнення рослин у Старому світі» [Zohary and Hopf, Domestication of Plants in the Old World], але в ній замінено некалібровані дати на калібровані

Зрозуміло, що не всі складники харчового комплекту поширилися на периферійні території: приміром, Єгипет був занадто теплим для вирощування пшениці-однозернянки. Окремі елементи комплекту дісталися