Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

. -

Фрея тихо зітхнула. Якби не Напівобладунки Імператриці Вітру, укус гігантського вовка вкусив би все її праве плече, лопатку та груди. Вона майже уявляла собі холод гострих зубів, що пронизували її тіло. Вона, без сумніву, померла б.

.

Брандо знову врятував її. Вона навіть не могла порахувати, скільки разів вона йому заборгувала. Це був перший раз, коли вона була зобов'язана йому послугою.

.

Вона стиснула меч у руці і прийшла до тями. Вона відвернула голову, з усіх сил намагаючись не дивитися на дивний погляд старшого. Вона відчувала, що за цим, здається, криється якийсь інший сенс, і не знала, як відповісти.

В цей час Лицар і Бліді сини вже билися. Несподіваний напад Блідих синів призвів до того, що люди Круза зазнали великих втрат, але слід сказати, що це сталося завдяки попередньому нагадуванню Фреї. Інакше нинішня ситуація не була б такою простою, як просто великі втрати.

.

Однак, незважаючи на це, Лицарі Складеного Меча все одно були розсіяні раптовою появою монстрів. Бліді сини, що з'явилися від закляття невидимості, здавалося, лилися з усіх боків. Ці зимові кошмари були не такими слабкими і легко піддавалися знущанням, як їх близькі родичі. Як сутінкові види, навіть після тисячолітнього занепаду, вони все ще зберігали принаймні силу від пікового срібного до раннього золотого рангу. Лицар Круза відразу ж вступив у запеклу боротьбу з цими неприємними супротивниками.

,

Точніше, було дещо недоречно говорити, що це була запекла битва, адже з самого початку молоді Лицарі Складеного Меча відступали з поразкою і поступово втрачали свою організацію та зв'язок. Фрея була розлучена з Мейнільд, і незабаром поруч з нею залишилися тільки Алеа і Брунд. Навіть маленького Перо ніде не було видно.

.

Командире, на якому напрямку нам прорватися? — спитала Алея з примруженими очима.

Фрея похитала головою. Єдиний вибір, який у них був на даний момент, це переміститися ближче до центру каньйону і подивитися, чи зможуть вони зібрати там інших.

-- ?

Я досі не зрозумів, звідки взялися ці чортові речі. Брунд не міг не проклясти, Чорний Клинок не може помилятися, і якщо срібне чудовисько було близько до нас, як воно могло просто дивитися, як помирає Йоакам? Навіть якщо у них виникне конфлікт, він легко вб'є нас. Навіщо йому грати з нами в цю гру в хованки?

Чула, що кішки мають звичку дражнити мишей. — відповіла Алея.

,

Це не кішка, і ми не миші. — сердито заперечив Брунд.

.

Фрея прислухалася до розмови і насупилася. Вона думала те ж саме. Вона підняла голову і уважно спостерігала за гладким розломом на вершині льодовика. Час від часу Бліді Сини зістрибували з нього і приземлялися посеред натовпу.

Побачивши цю сцену, вона раптом здригнулася і про щось подумала.

Брунд, ти пам'ятаєш, звідки прилетіли ті велетенські вовки?

.

Командир, вони прийшли з-над льодовика, це очевидно.

Ні, я маю на увазі вчорашню ніч.

.

Вираз обличчя Брунда змінився, У лісі вони прийшли з лісу.

.

Вони не можуть жити в лісі. Ліс є територією Зимових Вовків, і ці два види вовків не можуть жити разом. Якщо за лісом є такий льодовик

Стривайте, командире, ви маєте на увазі? Брунд теж одразу відреагував.

.

Пам'ятаю, як Брандо часто розповідав якісь легенди про Смертельний Морозний Ліс. У центрі лісу знаходиться величезний лабіринт, в якому знаходиться Святий Храм Гібернатора Мілоша, Бога Морозних Велетнів. Я раптом згадав, що це не льодовик, а зовнішня стіна Святого Храму Сплячого

.

Ці чудовиська прийшли зсередини храму.

!

Що!? Алея нарешті почула розмову між ними, Ти маєш на увазі, що ці монстри живуть тут? Це їхнє лігво? Ця звістка, що інші не могли не насупитися, почувши її, прозвучала для нього дуже радісно: Командире, ви маєте на увазі, що монстри, яких ми бачимо перед собою, прилетіли сюди не першими, але вони дикі, тому не мають нічого спільного зі срібним чудовиськом?

.

Здавалося, що він відчув полегшення, що йому не довелося мати справу зі срібним чудовиськом.

,

Але, на жаль, Фрейя явно так не думала, передчуття в її серці поступово стало реальністю, і в цей момент хаотичні підказки в її свідомості стали в тисячу разів зрозумілішими.

?

Вона підняла голову і подивилася на трьох, я хочу знати, якщо ці чудовиська взялися звідси, то звідки взялося срібне чудовисько?

Вираз обличчя Брунда й Алеї раптом змінився, і навіть Мейнільд підняла брови.

.

І саме в цей момент слова Фреї перервав різкий сміх.

Як і слід було очікувати від нащадка Богині війни, такий різкий.

Фрея раптом розширила очі і закричала: Обережно, Брунд, позаду тебе!

800

Розділ 800

.

Фрея побачила, як Брунд підсвідомо повернув голову, але все його тіло раптом ніби штовхнулося ззаду. Груди його висунулися вперед, і з-під нагрудника визирнуло закривавлене срібне шило. Брунд застогнав, його очі раптом розширилися, наче його сильно вдарили. Він відкрив рота, щоб щось сказати їй, але як тільки відкрив рота, з куточка рота відразу ж хлинула кров'яна піна, що стікала назад з пробитої легені.

!

Не! Хоча вона не вперше бачила життя і смерть на полі бою, цього разу все було інакше. Цього разу вона була командиром, і життя і смерть кожного були в її руках. Довіра, яку Брунд та інші мали до неї, нічим не примітного полководця, була проміняна лише на таку холодну смерть.

.

Все було лише через її рішення.

.

Це було неправильно.

Вона ясно побачила, що сріблясте чудовисько сходилося позаду Брунда, як ртуть, спочатку тулуб, потім голова, і в одну мить воно набуло форми. На сріблястому безликому обличчі рот у формі півмісяця, здавалося, мовчки знущався з неї, насміхався над нею, насміхаючись над відсутністю стратегії та слабкістю командира. Вона чітко попередила його, але було ще трохи запізно, просто трохи запізно.

.

Бліде і спокійне обличчя мертвої Лізи, палаюче село в горах Юсон і Брунд, обличчя якої тепер було залите кров'ю і дивилося на неї Сіель око розплющеними очима, всі картини, здавалося, накладалися одна на одну.

!

Монстр!

!

Монстр! Фрея відчула, ніби кров по всьому її тілу застигла. Вона підсвідомо і жорстко витягла меч, від обов'язку полководця давно відмовилися. Вона була схожа на воїна, який відчував пекучий біль на обличчі і хотів ризикувати своїм життям, щоб помститися