Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

Знизавши плечима, прийняла з рук красуні невелику підвіску у вигляді пір’їнки на золотому ланцюжку. Тонка робота. Дорога! Цікаво, ким працює цей клієнт, якщо зміг дозволити собі таку красу? Придивившись, зрозуміла, що підвіска й справді зачарована. Такий собі оберіг. Не знаю, як від небезпеки, а от від дрібних неприємностей захистити зуміє.

- Ну? – у нетерпінні підганяла білявка. - Що там?

- Він не збрехав, - винесла свій вердикт, опускаючи подробиці. Навіщо розчаровувати людину? - Це справді оберіг ...

Але мене здивувало не це. А те, що магія, якою була оповита підвіска, видалася якоюсь знайомою. І де я могла її раніше бачити? Можливо, випадково помітила, коли Майстра переслідувала минулого разу?..

- Він, мабуть, дуже багатий… - закинула вудку, відзначивши, як дівчина напружилася. Конкуренції боїться чи що? – Твій клієнт!.. Раз зміг собі дозволити такий дорогий подарунок.

- Дуже! – захопливо вигукнула блондинка. – Більше того, він близький до вищих чинів нашої країни. Сам король із ним рахується!..

Навіть так?.. Моєму подиву не було межі. Не пригадую, щоб татко з кимось справді рахувався. Хіба що з деякими міністрами...

- До речі, - повернула до реальності нова знайома, - саме сьогодні він повинен до мене зайти! Цзин просила підготуватися якнайкраще… Принеси мені з шафи оту сукню! Червону, зі срібною вишивкою…

«А ось і він, мій шанс!»

В одному з особняків Пальмари

- Як тривають приготування? – спокійний мелодійний голос розрізав тишу великої кімнати, стіни якої приховували величезні стелажі з книгами. Чоловік сидів за робочим столом біля вікна, коли його співрозмовник упевнено ввійшов усередину.

- Все за планом! – скрипуче відзвітував гість, виблискуючи задоволеною усмішкою. - Ритуал пройде вчасно. Впевнений…

- Минулого разу ти також був впевнений! – нагадав про невдачу його покровитель. – І що зрештою?.. Твій обов'язок врахувати всі можливі варіанти розвитку подій та довести ритуал до логічного завершення. Будь ласка, не зіпсуй все!

- Слухаюсь! – побожно вклонився чоловік. – Ще накази будуть?

- Так! - зловтішна посмішка розповзлася зморшкуватим обличчям. - Повертатимешся, приведи до мене найкращу дівчину… Свавнір зголоднів!