Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

У вестибюлі готелю на мене чекав сюрприз в особі мого недавнього супроводжуючого Михайла. З легкою посмішкою він піднявся з дивана та попрямував до мене.

- Добрий вечір, Софія!

- Добрий, - насторожено відповіла.

- Як ви влаштувалися? Усе нормально? - сама добродушність, на відміну від учорашнього.

- Все чудово і всього доброго, - я спробувала його обійти, але він не дав, перегородивши мені дорогу.

- А ви куди?

- Їсти хочу, - відповіла розгублено, ще сонні мізки не розуміли, чого він причепився.

- Я з вами.

- Навіщо?

- Ми в чужій країні і красивій молодій дівчині небезпечно гуляти самій.

До мене починає доходити що до чого.

- Це Дроздов..., - як би правильно висловитися? - приставив вас до мене?

- Марат Хасанович вважав це розумним.

Мабуть, Слава попросила. Що б її! Гаразд спробуємо по-іншому:

- Михайле, не варто, я прекрасно орієнтуюся в місті, - райдужно посміхнулася.

- Зате я не особливо, - ще райдужніше посміхнувся у відповідь, - І я теж зголоднів, сидячи тут із десятої ранку.

Совість у мене не ворухнулася, у кожного своя робота.

- Гаразд, ходімо, - зітхнула я, зрозумівши, що він не відстане.

Ми зловили таксі. Я назвала адресу свого улюбленого ресторану. Михайло, як і вчора, сидів приклеєний до вікна машини. Париж у темний час доби чудовий, як, утім, і в денний. Але мене ця краса не зворушувала. Коли вперше потрапила в місто кохання, для мене все було в сірих тонах, тож я особливо не оглядалася. А потім Париж мене відчутно пошарпав, на тлі чого всі його фарби остаточно потьмяніли. 

У ресторані ми смачно повечеряли. Компанія Михайла мене зовсім не напружувала. Він не діставав розмовами. Ми здебільшого мовчали, зрідка перекидаючись фразами, що нічого не означали. Незручності між нами не було. Поверталися ситі й задоволені.

На годиннику північ. У номер іти не хотілося. Михайло, вгадавши мій настрій, запропонував трохи випити в барі ресторану готелю. Я погодилася.

У залі, куди ми зайшли, панувала напівтемрява. Невимушено грала легка музика. Влаштувавшись на високих стільцях біля барної стійки, ми замовили випивку. Поки чекали, я почала оглядатися навколо. Даремно! Погляд одразу ж натрапив на парочку в дальньому кутку ресторанної зони. Дроздов та ефектна блондинка. Ось ця дівчина якраз була в його смаку.

Дівчата, всіх з наступаючим Новим Роком! Нехай збудиться наше найзаповітніше бажання! Миру нашій країні!

Завтра викласти продовження у мене не буде можливості. До другого січня нового року!

Буду дуже вдячна за новорічні зірочки)