read-books.club » Сучасна проза » Межі пристойності, Лана Вернік 📚 - Українською

Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

156
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Межі пристойності" автора Лана Вернік. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 55 56 57 ... 261
Перейти на сторінку:

— Привіт, Арту... О-о-о, що це так гарно пахне?! Що це за райські аромати?! Невже на цій кухні з'явився хтось, хто вміє готувати?! — вона обійняла подругу.— У мене зараз настане гастрономічний оргазм!

— Діставай тарілки, будемо накривати на стіл, — усміхнулася Злата подрузі.

— Зараз! Я не вірю своєму щастю! Нарешті ЛЮДСЬКА ЇЖА!

— Ну все. Досить, Жанно. Накладай яєчню, я маю заправити ще салат.

— Я можу нарізати хліб, — запропонував Артур.

— Чудово, візьми отам чисту дошку, — Злата вказала на відкриту шафу.

 

Коли Ніколас з Максимом повернулися, стіл був вже накритий, і трійця снідала.

— Ви вже молилися? — запитав Ніколас, викликавши переглядини між присутніми.

— Сьогодні це непотрібно, Злата дуже добре готує, ризику отруїтися нема, — серйозно відповів Артур, на що Жанна приснула, не втримавши сміху.

— Як там Оля? — запитала Злата.

— Трохи легше. Лягла відпочити, — Максим сів за стіл, видно було, що переживає.

— Після зібрання зайдемо в аптеку, — сказав Ніколас.

— А що в аптеці? — не розуміючи, запитала Жанна, відірвавшись від сніданку.

— Тест на вагітність, як мінімум — два, — сказала Злата й поглянула на Максима. — Можливо, ще щось від нудоти, запитаєш на місці.

— Так, дякую, — розгублено сказав Макс. — А звідки ти про все це знаєш?

— Максе, ми ж дівчата! Ми про ЦЕ — ВСЕ знаємо! — обурилася Жанна.

Артур промовчав, він розумів, що Злата керується зараз досвідом своєї сестри.

— Ви на зібрання підете? — поцікавився Ніколас, оглядаючи присутніх "халдеїв".

— Я пас,— відмахнувся Артур.

— Я теж, — підтримала його позицію Жанна.

— А ти, Злато? — він поглянув на дівчину спідлоба.

— Я теж не піду. Мені треба готувати обід і щось придумати на вечерю. Далі — буду малювати. Ми не встигаємо, роботи ще дуже багато.

— Не буду наполягати, а стосовно обіду я маю ідею. Звари велику каструлю борщу: і сьогодні поїмо, і на завтра буде.

— Мабуть, так і зроблю.

Ніколас здійснив коротку молитву з подякою і сів за стіл. Скуштував і схвально закивав головою.

 

Готування їжі відбирало багато часу, але Жанна зголосилася допомогти з малюнками: наносити основні кольори по начерках, зелений — по листю і пурпуровий — по ґронах, щоб потім Злата лише пододавала світло і тінь.

Артур з'їздив на базар, купив риби і курячих крил на вечерю і нарешті добрався до апаратури. На коридорі другого поверху порозмотував дроти, порозпаковував всі ящики і складав "кабельний ребус".

Злата бігала: то на кухню, крок за кроком займаючись борщем; то до Ольги, котра захотіла вишень (на щастя, у морозилці були заморожені); то до зали, роблячи начерки скрижалей. Артур встановив у кутку колонку — і тепер вона чітко бачила наскільки треба посунути малюнок убік.

По обіді повернулися з зібрання Ніколас з Максимом, і турботи про стан Ольги були зняті зі Злати, а Ніколас зголосився приготувати другу страву на обід. Зварив макарони і сосиски, знявши з дівчини цей клопіт.

Ввечері до пансіонату повернулися сини Ніколаса і Борис зі своєю бригадою. Вони охоче розповідали про свою поїздку на весілля, про конкурси і про симпатичних сестер. Пізніше всі зібралися біля кострища, розвели вогонь, Ніколас взяв на себе готування їжі, навіть Ольга, якій стало легше, приєдналася до шумної компанії.

 

Позбавлені протягом дня спілкування, Артур і Злата сіли поруч у дальньому кутку майданчика. Нікому до них не було діла, всі були дуже зайняті вогнем і приготуванням їжі. А може просто робили вигляд, лишивши їх нарешті в спокої. Ніколас вирішив сьогодні приготувати рибу, а крила лишити на завтра, бо забагато.

Ілля приніс їм дві виделки і одну велику тарілку на двох з горою риби, грінками і салатом, побажав смачного і пішов до решти компанії. Потім підбіг Ніколас, сказав, що забув покласти соус до риби, додав соус, дав серветки і теж залишив їх.

Спільна трапеза з однієї тарілки перетворилась на якесь магічне дійство. Їжа була смачною (маринувала рибу Злата), вони їли, розмовляючи, насолоджуючись тим, що мали тут і зараз.

— Дуже смачно, — сказав Артур. — Ти десь вчилася готувати?

— Спеціально ніде не вчилась. Дивилася, як готує моя бабуся і ще тьотя Рая, мама Жанни. Різні програми по телевізору. А ще ми з Жанною експериментували, — вона усміхнулася. — Отак, методом проб і помилок, якось і навчилась.

— Проб і помилок? Звучить інтригуюче. Що ж ви такого готували?

— Ой, — Злата засміялась, — різне бувало, але якщо готувалося щось нове, то намагались особливо не ризикувати і готували невеликі об'єми. Бо колись... Найбільший наш провал був із білим перцем і свинячою рулькою. Почитали, що такий він хороший, до всього смакує, — вона залилася сміхом.— Купили. Насипали його, не жаліючи. Це був ЖАХ. М’ясо мало дуже дивний смак і запах. Благо, що батько Жанни повернувся раніше і допоміг нам знищити докази злочину, відвізши той “делікатес” у гараж, тамтешнім псам.

1 ... 55 56 57 ... 261
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межі пристойності, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Межі пристойності, Лана Вернік"