Читати книгу - "Королівство шахраїв"

шинку вибухнули досередини градом друзок. У повітря вистрілили уламки кісток і, мов шрапнель, зрешетили озброєних чоловіків. «Мощі з візка продавця», — спалахнуло в Ніниній свідомості розуміння. Якимось чином вона контролювала кістки.

— У них є посилювачі! — крикнув один із чоловіків.

— Стріляй!

Ніна приготувалася до удару куль, але вже наступної миті відчула, як земля втекла з-під ніг. Однієї миті вона стояла на підлозі шинку, а наступної — її спина гупнулася об балку в даху, а вона сама дивилася на тирсу далеко внизу. Навколо неї в повітрі висіли чоловіки, що напали на них із Матаясом, теж пришпилені до стелі.

Юна жінка стояла у дверях кухні, її чорне волосся в тьмяному світлі сяяло майже синім.

— Зоє? — видихнула Ніна, витріщившись униз і намагаючись віддихатися.

Зоя ступила крок до світла: видіння в сапфірових шовках із рясно вишитими завитками срібла манжетами. Очі з густими віями широко розплющилися.

— Ніно? — Її увага на мить здригнулася, і всі пролетіли в повітрі кілька десятків сантиметрів, перш ніж Зоя сплеснула руками, і всі знову гупнулися в балки.

Зоя зачудовано витріщалася вгору, на Ніну.

— Ти жива, — сказала вона. Її погляд ковзнув до Матаяса, що смикався, наче найбільший і найрозлюченіший метелик, коли-небудь пришпилений до сторінки. — І маєш нового друга.

14. Вілан

ілан не бував на такому величезному, оснащеному трапом човні, відколи півроку тому намагався покинути місто, і зараз було важко не згадувати ту катастрофу, особливо зважаючи на свіжі думки про батька, що напосіли в голові. Утім, цей човен значно відрізнявся від того, на який він намагався потрапити тієї ночі. Це судно з трапом двічі на день пропливало ринковим маршрутом. Причалювало воно, вщент переповнене овочами, худобою — усім, що привозили до розкиданих містом ринкових площ фермери. У дитинстві Вілан вважав, що все походить із Кеттердама, проте незабаром дізнався, що, хоча в місті було майже все, виготовляли тут мало що. Екзотичні товари — манго, пітайю, невеличкі запашні ананаси — місто отримувало з Південних колоній. Щодо звичніших товарів розрахунок був на ферми, що оточували місто.

Джаспер із Віланом заскочили до закордонного човна, забитого іммігрантами, які щойно з’явилися з Кеттердамської гавані, та робітниками, що шукали місце на фермі замість роботи на виробництві, пропонованої в місті. На жаль, вони зійшли на борт досить далеко на південь, і всі місця для сидіння вже були зайняті. Схоже, Джаспера це неабияк засмутило.

— Чому ми не можемо сісти на Белендтський рейс? — жалівся стрілець усього годину тому. — Він пропливає повз Олендаал. На човнах, що обслуговують ринковий маршрут, брудно й ніколи нема де сісти.

— Тому що на Белендтському рейсі ви двоє вирізнятиметесь. Тут, у Кеттердамі, на вас немає причин дивитися, якщо Джаспер не вбереться у якийсь свій яскравий картатий костюм. Але назвіть мені хоч одну підхожу причину, крім роботи на фермі, чому шуанець і новоземець тинятимуться селом.

Вілан не замислювався, який підозрілий вигляд він може мати за містом зі своїм новим обличчям. Але потайки хлопець відчув полегшення, коли Каз не схотів, щоб вони сідали на Белендтський рейс. Можливо, той човен комфортніший, але для днини, коли він урешті побачить, де спочиває його матір, спогадів було забагато.

— Джаспере, — сказав Бреккер, — тримай зброю захованою, а очі розплющеними. Ван Ек мусить мати людей, які спостерігають за всіма головними транспортними вузлами, а в нас немає часу, щоб підробити Віланові посвідчення особи. Я роздобуду речовини, що викликають корозію, на одній верфі в Імпер’юмі. Ваш найголовніший пріоритет — знайти кар’єр і дістати другий мінерал, потрібний для золотовмісної кислоти. До Святої Гільди підете, тільки якщо залишиться час.

Вілан відчув, як задерлося підборіддя, і його охопив знайомий вир упертого відчуття.

— Мені потрібно це зробити. Я ніколи не був у матері на могилі, тож не покину Керч, не попрощавшись.

— Повір мені, тебе це непокоїть більше, ніж її.

— Як ти можеш так казати? Невже ти взагалі не пам’ятаєш своїх матір і батька?

— Моя мати — Кеттердам. Вона народила мене в гавані. А мій батько — прибуток. Я щодня віддаю йому шану. Поверніться до сутінок або не повертайтеся взагалі. Обидва. Мені потрібна команда, а не сентиментальні шмаркачі. — Каз простягнув Віланові гроші на поїздку. — Переконайся, що квитки купуватимеш ти. Мені не потрібно, щоб Джаспер відлучався покрутити «Мейкерове колесо».

— Наша пісня гарна й нова, — пробурмотів стрілець.

— То вивчи новий приспів.

Джаспер лише похитав головою, але Вілан знав, що Казові колючки й досі завдають йому болю. Наразі молодший Ван Ек дивився на стрільця, який обіперся на бильце, заплющив очі й повернувся в профіль до слабкого весняного сонечка.

— Тобі не здається, що нам слід бути обачнішими? — поцікавився Вілан, заховавши обличчя в комір свого пальта. Коли хлопці сідали до човна, їм ледве вдалося заховатися від двох вартових міської варти.

— Ми вже за містом. Розслабся.

Вілан озирнувся через плече.

— Гадаю, вони можуть обшукати човен.

Джаспер розплющив одне око і сказав:

— І затримати всі перевезення? Ван Ек уже й так зчинив проблем у гаванях. Якщо він влаштує траповим човнам затор, здійметься заколот.

— Чому?

— Озирнися. Фермерам потрібна робоча сила. Заводам потрібні робітники. Керч не миритиметься зі ще більшими незручностями заради сина якогось багатія, особливо якщо йдеться про гроші, які можна заробити.

Вілан спробував розслабитися й розстібнув грубо сплетене пальто, що десь роздобув йому Бреккер.

— Хай там як, де він бере весь цей одяг і форму? Невже в Каза десь є величезна шафа?

— Ходи сюди.

Вілан несміливо наблизився до нього боком. Джаспер схопив його за комірець і крутонув, так смикнувши, що крамарик зміг обернутися й роздивитися пришпилену до тканини синю стрічку.

— Так актори позначають свої костюми, — пояснив Джаспер. — Цей належав... Йозефу Кіккерту. Ох, він непогано грає. Я бачив його у «Викраденні нареченої Безумцем».

— Костюми?

Джаспер поправив хлопчиків комірець і, роблячи це, торкнувся пальцями Віланової потилиці.

— Ага. Кілька років тому Каз прорубав таємний прохід до гардеробних кімнат в опері Штадлід. Там він бере чимало з того, що йому потрібно, і складає решту. Вважає, що його ніколи не впіймають в облаві, якщо він буде у фальшивій формі міської ради чи