Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

З віком гіпоталамусу в нашому мозкові стає важче збагнути, чи нам потрібні онуки з водою. Більшає антидіуретичного гормону та шлуночкового натрійуретичного пептиду (це гормони, що регулюють водно-­сольовий обмін). Стає менше іншого гормону — альдостерону, і нирки загалом меншають в об’ємі й гірше концентрують сечу. Вода втрачається разом з іонами. У тілі в цілому меншає води. На додачу, як ми вже згадували, люди можуть боятися ніктурії, набряків, нетримання сечі, чи просто важко пересуваються, тож не хочуть зайвий раз іти до вбиральні. При хворобі Альцгеймера проблема з відчуттям спраги та відмовою від води постає особливо гостро. В результаті виникає зневоднення, нерегулярний пульс, тахікардія, слабкість, навіть закреп. І те, й те, може, і делірій [189, 190]. Як у тому анекдоті: «То ти не їсти, то ти пити хотів».

Хронічне зневоднення збільшує ризик серцево-­судинних захворювань: судини втрачають здатність реагувати на вик­лики (то звужуватися, то розширюватися), стають шерехатими зсередини (це ендотелійна дисфункція), а симпатична нервова система «тисне на газ», коли треба й не треба (ми перебуваємо в стані непозбувної бентеги). Чутливість до глюкози погіршується, тиск може раптово впасти, якщо ми встали (тут має бути жарт про те, що, аби втратити свідомість після 30 років, достатньо різко встати), а настрій і здатність думати погіршуються.

Це молоді здорові люди можуть пити геть мало і нормально виводити продукти азотного обміну — їхні нирки здатні сконцентрувати сечу і відкачати назад у кров цінну воду. Що ми старші, то менше шансів повторити цей трюк, особливо коли є супутні захворювання, зокрема: нецукровий діабет, гіперкальцемія (коли в крові зависокий рівень кальцію), порушення роботи нирок, гіперкаліємія (багато калію), коли вживають алкоголь, фенітоїн, літій та чи інші ліки, що втручаються у водно-­сольовий баланс, чи є так званий осмотичний діурез (людина їсть багато білка чи вуглеводів, і нирки мусять виводити багато сечі з усім похідним добром). У такому разі пити треба понад 2,5 літра, але скільки саме й чому, вам скаже лікар, дивлячись на вас та зважаючи на ваш анамнез. Не я.

Хай там як із бажанням пити і страхом набряків, у будь-­якому віці вживати рідину (не алкоголь) все одно потрібно, тільки ключовим моментом тут є не внуки, а попередня консультація в лікаря, який скаже, що робити, щоб не було наб­ряків, браку натрію чи калію, високого тиску чи, навпаки, — низького. Є просунуті діуретики, які запобігають набрякам та високому тиску, але зберігають калій у крові [191]. А раніше ж кров у таких випадках пускали!..

Діуретики прописують при серцевій недостатності, набряках кінцівок, хворобах нирок (і каменях у них же) та нецукровому діабеті. Не відмова від води, а діуретики — хоч в рамочку цю фразу візьміть, хоч у вайбері всім контактам перешліть. Про останнє жартую.

В одному совєцькому фільмі, який нині не можна згадувати, була така сцена в санаторії. Вона: «Сіль — це білий ворог!» Він: «Та ж білий ворог — це цукор…» Вона (замріяно): «Цукор — це солодкий ворог». Чи є сіль універсальним білим ворогом? Не завжди. Натрій нам потрібен — саме він міститься в рідині, що оточує клітини. А всередині них — калій. Без цих двох металів серце не буде битися, а нейрони збуджуватися. Наше життя — це коливання між високим тиском і браком натрію. Просто так, тільки тому, що ви чули про білу смерть, повністю відмовлятися від солі й м’яса (воно само собою солоне, там же кров) не треба. В нас не гурток самодіяльності.

У середньому віці нормальним є тиск 120/70. Потім норма зсувається дедалі вгору, і після 65 років нормальним є тиск 130/80. Загальна порада для людей середнього і старшого віку — запобігати гіпертензії: регулярно міряти тиск і вживати заходів (пити прописані ліки), менше солити їжу, а натомість збільшувати кількість прянощів, щоб задурити мозок і привчати себе до слабосолоного смаку, та користуватися сіллю, яка є сумішшю хлоридів натрію й калію. Гімалайську сіль не беріть, до речі, вона радіоактивна. Йодовану — так. І продукти, перелічені в попередній таблиці, з акцентом на калій та магній [192].

У старшому ж віці рівняння з водою та йонами набуває ще кількох невідомих, а саме — впливу різних ліків на нирки. Це дуже актуально в Україні, де часто призначають дуже багато препаратів водночас — критерій «поліфармація» починається з п’яти найменувань. Скільки вам зазвичай прописують на тому брендованому фармкомпанією аркуші без печатки лікаря?.. Отож. Тому відмова від солі чи води може стати фатальною. Більше цю тему не розгортатиму, бо вона суто індивідуальна. Бажаю вам хорошого та уважного сімейного терапевта, який обізнаний із сучасними протоколами та лікує людину, а не симптоми.

Якщо вже згадала про санаторій, то поговорімо й про мінеральні води. Тема мінеральних вод та їхніх цілющих властивостей чомусь не розкрита в англомовній літературі. Мабуть, чутки про можливості бальнеології дещо перебільшені. Натомість є низка порад.

• Віддавайте перевагу фторованій воді, якщо у вашому регіоні природні джерела не містять фтору, та користуйтеся фторвмісними зубними пастами. Це корисно навіть дітям, навіть від року (пишу, щоб двічі не вставати, як то кажуть).

• Пийте воду з кальцієм — це цілком адекватне джерело цього мікроелемента. Тут важливо, щоб вам завжди вистачало вітаміну D (пити кальцій та вітамін одночасно не треба), і не кип’ятили воду. Кип’ятіння позбавляє воду магнію та кальцію — вони випадають в осад, а ми позбавляємо себе цих мікроелементів.

• Не пийте солодких газованих напоїв із цукром чи його замінником, ніколи, особливо якщо там є фосфорна кислота — вона розчинить емаль зубів та призведе до втрат магнію. За ваші ж гроші.

• Демінералізована шляхом зворотного осмосу вода, яку ми купуємо в бутлях, не корисна. Нам потрібні мінерали, але не для лікування гастритів чи каменів у нирках, а для власних метаболічних потреб. Тобто вода в бутлях окей, тільки якщо в неї знову додали мінерали і повезли замовникам [193].

Коли мені тринадцятий минало, повезла мене мама до Миргорода: тепла солона вода, сумна їжа, всі розмови про хвороби, підлітків немає, дискотека є, але вона для тих, кому за 35. Я ледь не вмерла від спеки і нудьги, але нині я уже й на дискотеку за віковим цензом пройду,