Читати книгу - "Задуха"

сподобалося першого разу: я був п’яний, і коли ця рудоволоса Трейсі вже майже довела мене до оргазму, літак несподівано провалився у повітряну яму. Я тримався за сидіння унітаза й бухнувся вниз разом з усім літаком, а Трейсі підкинуло догори — вона злетіла з мене разом із презервативом, як пробка із пляшки шампанського, й ударилася головою об пластикову стелю. Тієї ж секунди я кінчив, і моя сперма на кілька секунд зависла в повітрі в утвореній невагомості — між Трейсі під стелею та мною на унітазі. А потім — бух — і вона падає на мене зверху, всіма своїми ста футами з гаком.

Дивно, як я ще не ношу грижового бандажа після таких розваг.

І Трейсі сміється й каже:

— А мені сподобалось!

Більше таких ексцесів не було. Була нормальна турбулентність, од якої руде її волосся лізло мені в обличчя, а її соски — мені в рот. Перлинне намисто підстрибувало в неї на шиї. Золотий ланцюжок — у мене. Яйця також підстрибували в мошонці.

Майстерність, як мовиться, приходить із досвідом. Із часом ти розбираєшся, що, де і як ліпше зробити. Наприклад, у цих старих французьких «Super Caravelle» із трикутними ілюмінаторами та справжніми фіранками — там усього дві туалетні кабінки у хвості літака, за салоном туристичного класу. Тож там краще не займатися всякими новаціями. Базова індійська тантрична поза — це найоптимальніше. Ви стоїте обличчям одне до одного, жінка піднімає одну ногу, зігнуту в коліні, і кладе на стегно мужчині. Те ж саме, що «розщеплення очерету» або класична flanquette, тільки стоячи. Пиши свою «Камасутру». Твори, видумуй, пробуй.

Давай. Ти ж бо хочеш.

Ясна річ, ви маєте бути приблизно одного зросту. Інакше, якщо раптом що трапиться, я не винуватий.

І не чекайте, що вам тут усе розжують і до рота покладуть. Я говорю тільки про найелементарніші речі. А далі вже — самі-самі.

Навіть у Боїнгу 757–200, навіть у крихітному туалеті в передній частині можна зобразити модифіковану китайську позу, коли мужчина сидить на унітазі, а жінка сідає зверху, спиною до мужчини.

Десь над Літтл-Роком, у напрямі північ — північний схід, Трейсі мені каже:

— А ще є така штука, називається ротроіг. Це коли жінка вміє скорочувати м'язи піхви, і, як написано у стародавніх трактатах, «вона закриває і стискає вульву, аж поки охопить пеніс мовби пальцями, відкриваючи й закриваючи, собі на втіху, і насамкінець діючи, як рука, що доїть корову». Наприклад, албанські жінки можуть викликати в мужчини оргазм, просто сидячи на ньому верхи й не рухаючи жодною іншою частиною тіла.

— Тобто вони доводять тебе до оргазму самим скороченням вагінальних м'язів?

Трейсі каже:

— Так.

— Албанські жінки?

— Так.

Я запитую:

— А в них є, в Албанії, авіалінії?

Ось іще одна корисна порада: якщо у двері починають стукати, є спосіб прискорити розв'язку. Називається «флорентійський метод». Жінка обхоплює пальцями основу члена партнера й відтягує шкіру вниз, дуже туго — для більшої чутливості, що істотно прискорює процес.

Якщо ж, навпаки, процес треба сповільнити, жінка натискає пальцем на основу члена партнера знизу. Навіть якщо вам не вдасться відстрочити оргазм, уся сперма піде мужикові в організм, і вам не доведеться потім за собою прибирати. По-науковому це називається Coitus saxonus.

Ми з моєю руденькою усамітнюємось у великій туалетній кімнаті у хвості McDonnell Douglas DC-10 3 °CF. Вона мені показує негритянську позу: залазить на раковину і стає навпочіпки спиною до мене, а я прилаштовуюся ззаду, поклавши руки їй на плечі.

Дзеркало пітніє від мого дихання. Обличчя у Трейсі — все червоне. Мабуть, їй незручно стояти навпочіпки. Вона каже:

— У «Камасутрі» написано: якщо мужчина втре собі в це саме місце сік граната, сік гарбуза та настій огіркового насіння, то в нього буде ерекція на півроку.

Порада явно з якоюсь каверзою. Чомусь асоціюється в мене з казкою про Попелюшку, коли опівночі всі чари закінчувались.

Вона бачить моє відображення в дзеркалі й каже:

— Тільки не сприймай на свій рахунок. Я мала на увазі не тебе, а взагалі.

Десь над Далласом. Я намагаюся досягти чергового оргазму, а Трейсі розповідає, як прихилити до себе жінку назавжди — щоб вона ніколи від тебе не пішла. Треба обгорнути їй голову кропивою й полити мавп'ячим послідом.

Я говорю: серйозно?

А якщо ти скупаєш дружину в молоці буйволиці та бичачій жовчі, всякий, із ким вона ляже, крім тебе, тут же зробиться імпотентом.

Я говорю: зовсім не дивно.

Якщо жінка вимочить кістку верблюда в сокові квіток-нагідок і змастить цим настоєм вії, вона зможе причарувати всякого, на кого гляне. У крайньому разі, якщо кістки верблюда ніяк не дістати, можна використати кістки павича, сокола або грифа.

— Ти сам почитай, — каже вона. — У «Камасутрі».

Десь над Альбукерке, в напрям південь — південний схід. Я ублажаю її язиком, у мене все обличчя вже біле від її секрецій, а щоки горять — здається, я їх натер об її руде волосся, — а вона мені розповідає, як повернути втрачену потенцію. Добре допомагають яйця барана-плідника, зварені у підсолодженому молоці.

Вона каже:

— Тільки не сприймай на свій рахунок. Я мала на увазі не тебе, а взагалі.

А мені здавалося, що я дуже навіть непогано впоруюсь. З урахуванням двох подвійних бурбонів і тієї «незначної» обставини, що за останні три години я взагалі жодного разу не присів.

Десь над Лас-Веґасом, у напрямі південь — південний захід. Сили вже на спаді. В обох. Ноги тремтять, як під час грипу. Вона демонструє мені прийом «общипування молодих пагонів», як це називається в «Камасутрі». Потім — «смоктання плоду манго». Потім — «поглинання».

Ми вовтузимося в тісному пластиковому, просторі, в застиглому часі, впритул одне до одного. Це — не садомазохізм, але близько до того.

Минули щасливі часи старих Lockheed Super Constellations із двокімнатними туалетами по правому та лівому борту: роздягальня з нужником за окремими дверцятами.

Піт тече по її гладенькій, майже обтічній мускулатурі. Ми пихтимо одне на одному — два ідеально налагоджені механізми, ми виконуємо роботу, для якої, власне, і призначені. В якісь моменти ми стикаємося лише ходовими частинами — мій поршень ковзає в неї всередині, ледве торкаючись стертих країв, злегка вивернутих назовні. Я відкидаюся назад, притискаючись плечима до пластикової стіни, а від пояса й нижче — тицяюсь уперед. Трейсі ставить одну ногу на край маленької раковини й лягає всім корпусом на моє підняте коліно.

Наші відображення в дзеркалі — наче плоска картинка з того