Читати книгу - "Планета трьох сонць"

До квартянської «зими» енергетичну лiнiю ввели в дiю; на контрольному щитi Селища Завойовникiв Всесвiту було одержано напругу понад чотириста тисяч вольт. На жаль, через погану погоду подальшi роботи довелося припинити.

Перiод тривалих дощiв ученi використали для пiдготовки до будiвництва ливарнi та для огляду печерного мiста.

Квартяни цього разу зустрiли їх дуже привiтно. Охоче показали їм пiдземний лабiринт i свої примiтивнi печi, в яких виплавляли деякi метали, познайомили з своїм мистецтвом.

Цi iстоти, власне кажучи, ще стояли на досить низькому рiвнi розвитку. Вченi вирiшили навчити квартян цiлого ряду ремесел, передати їм для копiювання досконалiшi iнструменти, взагалi допомогти усiм, чим можна.

Домовлятись було важко, але люди кам'яного вiку багато чого розумiли з жестiв. Чимало допомагали й малюнки.

Северсон сидiв на лавочцi перед будинком i задумливо дивився на недобудовану ливарню. Крiзь вiдчинене вiкно вiтерець доносив «Влтаву» Сметани — музику, яка долетiла з Землi на Кварту пiсля чотирирiчної подорожi Всесвiтом. Обидва великi сонця стояли тiсно одне поруч одного. Проксима купалась у рожевiй туманнiй iмлi низько над обрiєм.

Все тут було вже таке звичне, що навiть дивною здавалась думка, що десь iснує iнший свiт, зовсiм не схожий на цей. Але той далекий свiт кликав i манив.

Северсона охопила несподiвана туга — туга за батькiвщиною.

В упертому бою з пiдступною природою, в невтомнiй спiльнiй працi спогади про вiтчизну не тривожили та, як зараз, коли вiн лишився тут один-однiсiнький охороняти селище.

Северсон пiдвiвся, причинив вiкно клубу i пiшої до будiвництва. Зупинився бiля опор, що тримали ширший дах, вистелений великим листям квартянських дерев ця покрiвля захищала будiвельникiв сталеливарного заводу вiд дощiв, а зараз давала приємний холодок.

«Сталеливарний завод… — посмiхнувся Северсон, глянувши на великий цилiндр з пiвкулею на вершинi. — Людина, почувши таку назву, скорiше уявила б собi велетенськi споруди, огорнутi димом, анiж цю непоказну пiч, що скидається на гриб…»

Його думка знову полинула на Землю, в глибоке минуле, до часiв молодостi. Тодi всi жили в страху перед вiйною. Люди не знали таємниць невичерпної атомної енергiї. Виробництво сталi та сплавiв металiв було дуже складним i важким: руду переплавляли на чавун у доменних печах, потiм напiвфабрикат iшов до сталеливарних заводiв, де в мартенах перетворювався на сталь. Iз сталi вiдливались болванки, якi переходили в прокатний цех. Там вони знову нагрiвались i поступово розвальцьовались потрiбним чином…

Вченi довго думали над тим, як скоротити цю довгу дорогу. Тiльки атомна енергiя допомогла їм виробити сталь та iншi метали просто з руди i одразу вiдливати в форми. Тому й завод, який будується на Накритому столi, має лише атомну пiч та ливарний майданчик.

Роздуми Северсона урвало шарудiння, що почулося десь за атомною пiччю. Вiн швидко схопив рушницю й попрямував до ящикiв з апаратурою. Шарудiння замовкло.

За кiлька хвилин звуки повторились знову. На одному з ящикiв трохи пiднялась i зразу захлопнулась кришка.

«А постривай-но!» Северсон пiдiйшов навшпиньки, повiльно зсунув кришку.

В отворi з'явилось злякане обличчя молодого квартянина. Дивлячись виряченими очима на Северсона, вiн судорожно стискував у руцi котушку з блискучим дротом i тремтiв усiм тiлом.

— Чи ви бачили такого злодiя?! Сам спiймався в пастку! — щиро зареготав Северсон. — Що ти тут шукаєш, друже?

Квартянин печально проскиглив: «Гуiii…» — i притиснувся до стiнки ящика. Потiм простягнув котушку Северсону.

— Отож-бо й є!.. А де тi чашки, якi вкрадено у нас з лiтака?.. Ну, не бiйся, ти вiльний. Лети додому!

Северсон вiдiйшов вiд ящика, але квартянин навiть не поворухнувся, не зводячи з Северсона очей.

— Ну, то як хочеш. Зачекаю, поки ти отямишся… — сказав поблажливо Северсон, вiдiйшов ще на кiлька крокiв i сiв. За якийсь час квартянин посмiливiшав, вилiз з ящика i примостився поруч з Северсоном.

— Киш! Та бiжи ж додому!

Квартянин здригнувся, розвiв руками з перетинчастими крилами, але тут же знову склав їх на колiнах.

«Боїться мене!» — подумав Северсон. Вiн пiдвiвся i попростував до будинку. Але коли озирнувся, то побачив, що квартянин шкутильгає за ним.

— Чи то тобi у нас сподобалось, чи ти ще щось замислив?

— Гуiii… Кеiii… — вiдповiв квартянин, нiби зрозумiвши. Вiн наблизився й сiв почiпки.

— Ти не голодний? — добродушно запитав його Северсон, витяг з кишенi пакунок з цукерками i простягнув незвичайному гостевi. Квартянин охоче взяв подарунок. Якусь мить розглядав уважно з усiх бокiв. Пiсля кiлькох спроб йому вдалося розiрвати пакунок. Цукерки, якi висипались на землю, вiн швиденько зiбрав i напхав ними собi рот. З сяючих очей та радiсного пiдстрибування можна було судити, що земнi ласощi припали йому до смаку.

Увечерi, коли експедицiя повернулась, Северсон з квартянином вже були найкращими приятелями.

— Дозвольте вiдрекомендувати вам мого друга Ксаверiя! Вiн попросив у нас притулку, — засмiявся Северсон, побачивши здивованi обличчя друзiв. Анi на крок не вiдходить вiд мене. Мабуть, йому стало нудно в джунглях.

— Або ж його житло та родичiв знищив вулкан, — припустила Алена Свозилова. — Це — щаслива нагода… Краще вивчимо життя квартян i, можливо, також його чого-небудь навчимо. У нього цiлком iнтелiгентне обличчя.

— А як пройшла розвiдка? — звернувся Северсон до Навратiла.

— Понад сподiвання, чудесно. Кварта становить