Читати книгу - "Незнайко в Сонячному місті"

— Слухай, Клепко, куди ж ми їдемо?

— Як — куди? Куди треба, туди і їдемо.

— А куди нам, по-твоєму, треба?

— В Наукове містечко.

— Що? — закричав Кубик. — Це неподобство! Адже ми домовились на вулицю Творчості. Повертай зараз же назад!

— Навіщо назад, коли ми вже скоро доїдемо?

— А я кажу — назад!

Кубик учепився у кермове колесо й став повертати автомобіль, але Клепка не дав йому повернути. Автомобіль почав виписувати по бруківці зигзаги, вилетів на тротуар і, напевно, врізався б у газетний кіоск, якби Клепка не встиг своєчасно загальмувати.

Автомобіль зупинився так різко, що всі замалим не порозбивали собі носів. Деякий час Кубик і Клепка очманіло дивились один на одного. Нарешті Кубик випустив з рук кермове колесо й сказав:

— Вибач мені, Клепко! Я не повинен був хвататися за кермо. Ми ж могли розбитися.

— Ні, це я повинен вибачитись, — відповів Клепка. — Й ви мені, братці, вибачте! Я ж обманним шляхом хотів завезти вас не туди, куди треба. Мені дуже хотілося показати вам Наукове містечко.

— Гаразд, — відповів Незнайко. — Не будемо один на одного сердитись і поїдемо потихеньку назад.

Клепка знову завів мотор, повернув машину й потихеньку поїхав назад. Від сорому він низько похнюпив голову й так голосно зітхав, що Незнайкові стало жаль його. Щоб відвернути Клепку від похмурих думок, Незнайко запитав:

— Цікаво, на чому працює двигун цієї машини — на газованій воді, чи, може, на атомній енергії?

— Двигун працює не на газованій воді й не на атомній енергії, а на біопластмасі, — відповів Клепка.

— Що це за біопластмаса така? — запитав Незнайко.

— Біопластмаса, — це ніби жива пластмаса. А насправді ж вона, звичайно, не жива, та якщо зробити з неї стержень і пропускати через нього електрику, то стержень почне ніби сіпатися, скорочуватись, тобто ставати коротшим, як м'яз. Коли вам цікаво, я можу показати.

— Покажіть, — відповів Незнайко. — Дуже цікаво!

Клепка зупинив машину, взяв гаєчний ключ і одгвинтив декілька болтів, після чого вони з Кубиком взялися за кузов — один спереду, другий ззаду — й зняли його з коліс. Унизу всі побачили металеву раму й підойму, що приводила в рух колеса.

— Дивіться, — сказав Клепка. — Тут до підойми приєднаний стержень з біопластмаси. Коли увімкнути струм, стержень скорочується і тягне підойму до себе, завдяки чому колеса роблять півоберта, але, як тільки струм вимикається, стержень знову довшає і штовхає підойму, яка змушує колеса зробити другий півоберт. Так і відбувається обертання. Треба тільки, щоб струм весь час переривався, але стержень, скорочуючись, сам щоразу вмикає і вимикає струм.

Навколо розібраної машини одразу зібрався натовп коротульок. Кожному цікаво було глянути на конструкцію механізму.

— А звідки береться струм? — запитав Незнайко.

— Струм дає маленька електрична батарейка.

Клепка підійшов до кузова й показав маленьку батарейку від кишенькового ліхтарика.

— Невже така крихітна батарейка може рухати цілий автомобіль? — здивувався Незнайко.

— Ви не зрозуміли, — взявся пояснювати Незнайкові один коротулька, який стояв у натовпі. — Струм від батарейки тільки збуджує біопластмасу, тобто змушує її скорочуватись. Отож машину приводить у рух не енергія батарейки, а енергія, накопичена в біопластмасі. Такі двигуни з біопластмаси рухають у нас на фабриці верстати, інші механізми, й струму від однієї маленької батарейки цілком досить, щоб працювала вся фабрика.

— А звідки береться біопластмаса? — запитала Кнопочка.

— Росте на болоті. В ній концентрується сонячна енергія, як у деревах і взагалі в усіх рослинах. При пропусканні через біопластмасу струму накопичена в ній світлова енергія перетворюється на механічну.

— Слухайте! — сказав Пістрявенький, який досі уважно розглядав обладнання машини. — Я от весь час дивлюсь і не бачу в цій машині двигуна. А хіба можна так, щоб не було двигуна?

— Звичайно, не можна, — відповів Клепка. — Але оцей стержень з біопластмаси і є у машині двигуном.

— Ну, коли так, то тут нічому дивуватися, — сказав Пістрявенький. — Навпаки, було б дивно, якби автомобіль їздив без двигуна.

Всі довкола засміялися. Натовп потрохи збільшувався. Ззаду весь час підходили нові пішоходи. Хтось із перехожих запитав:

— Що тут трапилось?

— Може, яка аварія? — сказав другий.

Третій почув слово «аварія» і закричав:

— Братці, аварія!

— Гляньте-но, братці, як машина розбилася! — закричав четвертий. — Кузов набік звернуло, самі колеса лишилися!

— А шофер, подивіться, як покалічився! Весь у бинтах! — сказав хтось, показуючи пальцем на Клепку.

Як тільки розлетілася звістка про аварію, натовп став збільшуватись удвічі. Клепка побачив, що справа набирає небажаного напрямку, й вирішив скоріше від'їхати. З допомогою Кубика він поставив кузов на місце. Всі сіли в машину. Клепка натиснув педаль переривача, але машина чомусь не рушила.

— Що за халепа! — пробурчав Клепка, вертячись на місці й смикаючи за підойми. — Струму чомусь нема… Ах, щоб тобі! Батарейка пропала! Мабуть, хтось одгвинтив…

— А може, вона на землю впала? — сказав Кубик.

Усі вилізли з машини й стали шукати батарейку.

— Тільки що тут була! — гарячкував Клепка. — Пригадуєте, я показував.

Натовп тим часом заповнив усю вулицю. Рух транспорту припинився. Протискуючись між коротульками, до машини пробрався міліціонер на гусеничному мотоциклі.

— Що трапилося? — закричав він сердито. — Чому натовп збираєте?

— А його ніхто не збирає! — огризнувся Клепка.

— Чому не проїжджаєте?

— Ось сядьте за кермо й спробуйте проїхати, коли батарейки нема! — глузливо відповів Клепка й, повернувшись до натовпу, закричав: — Братці, може, хто-небудь помилково одгвинтив батарейку й сховав у кишеню?

У натовпі пролунав сміх.

Міліціонер докірливо похитав головою й сказав Клепці:

— Вам, дорогий, судячи з вашого вигляду, слід було б лежати в лікарні, а ви на волі розгулюєте.

На це Клепка відповів:

— Поговори в мене ще тут!

— Гаразд, — сказав міліціонер. — Сідайте в машину, я вас до міліції одвезу — там розберемося, що до чого, а тут не треба збирати натовп.

Кубик підійшов до Незнайка й сказав:

— Ви їдьте в зоопарк на автобусі чи на таксі, а я з Клепкою поїду в міліцію і все поясню. Боюся, щоб Клепка без мене там не наговорив чогось зайвого. Він чомусь не любить міліціонерів.

Клепка й Кубик сіли знову в машину. Міліціонер поставив гусеничний мотоцикл спереду й, зачепивши машину гаком, потягнув її на буксирі в міліцію.

Розділ тридцятий

Як Незнайко загубив чарівну паличку

Коли Незнайко і його супутники прибули в зоопарк, донь уже був у повному розквіті. Весь ранок у них змарнувався на розмови й