Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

Морл кинув погляд на посох, що стояв поряд, потім — на меч. 

— Морл! — до намету влетіла принцеса Леліла. — Нам потрібно поговорити!

— А де «Ваша величність», «дозвольте увійти»? — насупився він.

— Та пішов ти! — огризнулася Леліла.

Морл розсміявся, дивлячись на її роздратоване обличчя.

— Гаразд, кажи, чого прийшла.

— Здається, ми зволікаємо! Треба починати бій!

— Тобі здається...

— У нас посох Каноара! Нам не важко розбити армію Мерліна!

— По-перше, не «у нас», а в мене. По-друге — король тут я. І накази віддаю також я.

— Я вас зрозуміла, Ваша Величносте! — стрільнула в нього обуреним поглядом Леліла й швидко покинула намет.

Вона давно пошкодувала, що допомогла Морлу сісти на трон. Молодший зведений брат уже починав її дратувати.

«Якби не цей хлопчисько, Колгарі не знищив амулет стихій. Я могла б тоді вплинути на хід війни! Що ж ти таке? — Леліла кинула погляд на берег, де стояли їхні кораблі. — Нічого. Скоро тобі набридне влада».

Принцеса Леліла ніколи не вирізнялася наївністю. Але й Морла вона поки що недооцінювала.

Знову залишившись на самоті, Морл доторкнувся пальцями до чарівного посоха. Кілька хвилин він просто дивився на нього, ні про що не думаючи. Для молодого короля зійти на трон у такий час означало ризик знищити все. Йому бракувало досвіду, знань — лише палка жага помсти вела вперед. Морл не планував ставати королем. Йому добре жилося і принцом — десь років тринадцять тому. 

Він подумки проходив усім островом, намагаючись скласти правильний план дій. Поки що ніхто не знав, що він замислив. Це справді був сюрприз — і для смертних, і для безсмертних.

Підвівшись з трону, Морл узяв до рук посох і вийшов із намету. Надворі яскраво світило сонце й було незвично спекотно для зими. Ця битва могла поставити крапку у війні.

Стиснувши посох міцніше, Морл подивився вдалину — туди, де розташовувався табір Мерліна.

— Мандрівники в часі — на моєму боці. Окрім однієї стерви… Навіть Тріщина під моїм контролем! Що ти тепер скажеш, могутній маг Мерлін? — зловтішно прошепотів Морл. — Ти старий дурень, якщо вирішив кинути мені виклик. Тобі ніхто не допоможе!