Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

19. Відповідно до п. 7.5 Правил [442] електропостачальник має також право припинити повністю або частково електропостачання у таких випадках: 1) відсутність у споживача персоналу для обслуговування електроустановок; 2) зниження з вини споживача показників якості електроенергії до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації або інших споживачів.

20. Електропостачальник несе відповідальність перед споживачами — юридичними особами-підприємцями, як і перед споживачами — фізичними особами, відповідно до ч. 6 і 7 ст. 24 Закону «Про електроенергетику» (див. п. 9 коментаря до ст. 714 ЦК).

21. Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок визначення розміру відшкодування шкоди, завданої електропостачальнику внаслідок викладення електричної енергії [337]. У постанові про затвердження названого Порядку міститься посилання на ст. 27 Закону «Про електроенергетику», яка надає таке повноваження Кабінету Міністрів. Але Кабінет Міністрів частину цього повноваження передоручив НКРЕ, яка і затвердила Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією [445].

ПОСТАЧАННЯ ФІЗИЧНИМ І ЮРИДИЧНИМ ОСОБАМ ВОДИ І ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ. ПОСЛУГИ З ВОДОВІДВЕДЕННЯ

22. Відносини щодо постачання фізичним особам води та теплової енергії регулюється ст. 714 ЦК. До відносин з приводу постачання води (холодної, питної) застосовується Закон «Про питну воду та питне водопостачання» [143]. Цей Закон (ч. З ст. 19) надає центральному органові виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства встановлювати порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання. Але на сьогодні такий порядок не затверджувався. Натомість затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення [333] (далі — Правила). Було б неправильним стверджувати, що Кабінет Міністрів не мав повноважень на затвердження Правил. Повноваження на затвердження Кабінетом Міністрів названих Правил підтверджено ст. 19 названого Закону. Крім того, Кабінет Міністрів затвердив згадані Правила з урахуванням Конституції України [1], яка наділяє Кабінет Міністрів повноваженнями здійснювати внутрішню і зовнішню політику. Це є аргументом на користь визнання чинності названих Правил. Нарешті, чинність цих Правил випливає також із викладеного в п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК.

23. Стаття 714 ЦК, з одного боку, і частина третя ст. 19 Закону «Про питну воду та питне водопостачання», Правила, — з іншого, по-різному кваліфікують правовідносини щодо постачання води і теплової енергії. Стаття 714 ЦК визнає договір постачання ресурсами через приєднану мережу видом договору купівлі-продажу. В інших названих актах ідеться про надання послуг такого характеру. Перевагу при юридичній кваліфікації відносин щодо постачання води та теплової енергії слід надати ст. 714 ЦК, оскільки із змісту цього Кодексу видно, що як раз в ньому встановлюється система цивільно-правових зобов’язань. Отже, договір постачання водою та тепловою енергією є різновидом договору купівлі-продажу. Лише у тих випадках, коли відносини щодо постачання води та теплової енергії доповнюються відносинами щодо виконання певних робіт, до цих останніх відносин можуть застосовуватись ст. 837 — 874 ЦК, що формулюють загальні положення про підряд та побутовий підряд якщо це не суперечить суті таких відносин. Застосування положень про послуги (ст. 901 — 907 ЦК) до правовідносин, про які тут ідеться, виключається (крім послуг щодо водовідведення).

24. Постачання гарячою і холодною водою, а також тепловою енергією здійснюється на підставі договорів, що укладаються відповідно до Типового договору про надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який є додатком до Правил (далі — Типовий договір). До договору, що укладається з «виконавцем послуг», сторони можуть вносити додаткові порівняно з Типовим договором пункти. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК слід визнати, що сторони договору, який укладається, вправі відступити від положень Типового договору, не виходячи при цьому за межі, встановлені цією частиною.

25. Стаття 627 ЦК визнає, що сторони вільні в укладанні договору, але з урахуванням, зокрема, актів цивільного законодавства. З урахуванням цього на виконавця покладається обов’язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» [173]). Пункт 1 ч. 3 ст. 20 того ж Закону покладає обов’язок укласти такий договір на споживача. Разом з тим п. 24 Правил надає споживачеві право відмовлятися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Але при цьому повинні виконуватись вимоги Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від централізованого теплопостачання [443]. Наказом Мінжилкомунгоспу України до цього Порядку були внесені зміни, зокрема, із його назви вилучено слово «приміщень».

26. Відповідно до п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення постачання має здійснюватись безперервно. Перерви у постачанні допускаються для проведення ремонтних і профілактичних робіт, які проводяться за погодженням з місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування, а також при ліквідації наслідків дії непереборної сили або аварій. Постачання теплової енергії для систем опалення призупиняється також в міжопалювальний період.

27. Положення п. 17 Правил, що покладає на споживача обов’язок допускати у квартиру (приватний будинок) та інші зайняті ним приміщення працівників постачальника або підприємств водо-, теплопостачання та водовідведення за наявності у них відповідного посвідчення підлягає застосуванню в частині, що не суперечить ст. 30 Конституції: такий обов’язок споживач несе тільки за умови, що він передбачений договором. На це зазначається в п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» [174]. Лише за необхідності ліквідації аварії обов’язок споживача забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем випливає безпосередньо із ст. 30 Конституції України.

28. Для обліку кількості спожитої гарячої та холодної води встановлюються побудникові та квартирні засоби обліку (лічильники). Якщо встановлені тільки побудникові засоби обліку, холодна і гаряча вода оплачується