Читати книгу - "Дикий бастард, Анна Лященко"

– Іди Ердане, я побуду ще трохи тут, спробую його заспокоїти.

– Він не почує тебе. Його дракон ще під сон-травою і, схоже, не найкращої якості.

– І ніяк не можна йому допомогти?

– Ліків немає, та і якби були, як їх дати?

Ми обоє зітхаємо.

– Може, проб’ємося через ментальний зв’язок? Хоча б трохи заспокоїти його. Поб’ється ж весь, – скиглить Раян, згадуючи, як сам намагався вирватися з підземелля.

– Спробуймо, гірше не буде.

Ми з Раяном удвох намагаємося пробитися у свідомість Барта, але там зараз, крім болю та жадання вирватися на волю, немає нічого. Його дракон наляканий і, не розуміючи, що відбувається, бореться з останніх сил за своє життя.

Не знаю, скільки минає часу, але вкрай змучений і знесилений марними спробами вирватися, Барт падає на солому й засинає тривожним сном, постійно здригаючись і брязкаючи золотою лускою. Ми з Раяном, уже збираємося йти, коли раптом чуємо в підсвідомості його страшне виття, від якого не втекти та ніде не сховатися.