Читати книгу - "Служниця, Фріда МакФадден"

завжди цікавило, яке меню за ґратами. Чим годують у в’язниці?

Не знаю, що на це відповісти. Заперечувати немає сенсу. Їй усе

відомо про моє минуле.

— Нормальне там меню.

— Що ж, я сподіваюся, ви, готуючи нам, не надихаєтеся тамтешніми

смаколиками, — сміється вона. — Хай воно так і буде надалі. Ви

розумничка.

— Дякую, — бурмочу я.

В Ендрю обличчя геть пополотніле. Певна річ, він гадки не мав, що я

була у в’язниці. А мені на думку не спадало в це його втаємничити.

Якимось чином, коли я була поруч із ним, цей період мого життя

здавався подіями з далекого минулого — наче з якоїсь іншої

реальності. Але для більшості людей це не так. Більшість людей

охарактеризує мене одним-єдиним поняттям. Колишня ув’язнена.

А Ніна хоче пересвідчитися, що я знаю своє місце.

Просто зараз мені страшенно кортить опинитися якнайдалі, аби не

бачити враженого обличчя Ендрю. Я розвертаюся, збираючись вийти з

кімнати. І вже дістаюся сходів, коли Ніна гукає мене.

— Міллі?

Зупиняюся, завмираю. Мені потрібна вся моя стриманість, щоб не

гримнути на неї, коли я озираюся. Повільно повертаюся до їдальні, натягнувши на обличчя нещиру посмішку.

— Так, Ніно?

Вона супить брови.

— Ви забули поставити на стіл сільницю й перчанку. І, хоч як прикро

це визнавати, товченик недосолений. Наступного разу не шкодуйте

приправ.

— Так, авжеж, я зрозуміла.

Іду на кухню, беру сільницю й перчанку з креденса. Від Ніниного

стільця в сусідній кімнаті до них — насилу шість футів. Приношу їх до

їдальні та попри свої спроби тримати себе в руках з гуркотом ставлю їх

на стіл. Коли дивлюся на Ніну, кутики вуст у неї ледь смикаються.

— Дуже вам дякую, Міллі, — каже вона. — Будь ласка, наступного

разу не забувайте про це.

Сподіваюся, вона наступить на якусь скалку.

На Ендрю навіть не дивлюся. Бог знає, що він тепер про мене думає.

Повірити не можу, що я всерйоз розмірковувала була, буцімто в нас

може бути якесь спільне майбутнє. Ні, не розмірковувала, авжеж…

хіба уявила на хвильку. Урешті-решт, чого лишень у світі не буває. Але

це зараз уже не актуально. Він здавався таким нажаханим, коли Ніна

сказала, що я була у в’язниці. Якби ж то я могла пояснити…

Цього разу мені вдається потрапити нагору без Ніниних вимог

негайно повернутися і… не знаю, принести їй масло з іншого краю

столу чи щось на кшталт. Опиняюся на другому поверсі, потім

простую темними, вузькими сходами, які ведуть до моєї спальні.

Захряскую за собою двері, уже не вперше шкодуючи, що не можу

замкнути їх зсередини.

Опускаюся на ліжко, щосили стримуючи сльози. Цікаво, відколи це

Ніні відомо про моє минуле? Чи вона дізналася про все нещодавно, а

чи таки про все довідалася, перш ніж найняти мене? Можливо, їй

припала до душі ідея взяти на роботу колишню ув’язнену. Когось, ким

можна буде досхочу попихати. Інша людина звільнилася б уже кілька

місяців тому.

Поки сиджу на ліжку, жаліючи себе, увагу мою привертає дещо, що

лежить на тумбочці обіч.

Це програмка з вистави «Мить істини».

Спантеличена, беру її з тумбочки. Як вона тут опинилася? Я сховала

її в сумочку після вистави й вирішила зберегти як згадку про той

чарівний вечір. Сумочка моя стоїть на підлозі, біля гардероба. То яким

чином програмка опинилася на тумбочці? Я достеменно її туди не

клала. Я цього певна цілком і повністю.

Мабуть, її туди поклав хтось інший. Я замикала двері до кімнати, але

ключ є не лишень у мене!

У животі в мене починає крутити. Я нарешті розумію, чого це Ніна

вирішила розбевкати про моє минуле за ґратами. Вона знає, що я

ходила на виставу з Ендрю. Вона знає, що ми удвох були на

Мангеттені. Він і я. Я не впевнена, чи вона знає, що ми провели ніч у

«Плазі», але вона достоту в курсі, що об одинадцятій годині вечора нас

не було вдома. І я впевнена: якщо вона достатньо розумна, то

перевірить, чи реєструвалися ми в готелі.

Ніні все відомо.

У мене з’явився небезпечний ворог.

РОЗДIЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

У межах подальшого вдосконалення переліку тортур, крізь які я

мушу проходити щодня, Ніна вирішила максимально ускладнити для

мене процес закупів.

Отже, перш ніж я вирушаю до крамниці, вона тепер укладає перелік

продуктів, які треба придбати. І дуже детально вказує, що саме їй

потрібно. Наприклад, у тому переліку зазначено не просто «молоко», а

«органічне молоко від компанії “Квінсленд фарм”». Якщо в продажу

немає замовленого нею товару, я маю написати повідомлення про це, а

тоді надіслати