Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Каміла
Я була шокована. Це єдина емоція котра зараз взагалі існує в мені. Так, Ігор був достатньо несправедливим на заїзді. Він декілька разів збирався підрізати Макса. Через це я вже хотіла обуритися на нього, але Максим виявився швидшим. Доки я,Стас і всі інші підійшли до них то говорити вже не було потреби.Вони як два півні зчепилися. І було це не надто...не приємно.Стас і Вадим відтягнули Макса і я помітила що його брова розсічена а також з губи лилася кров.Перевівши погляд на Ігоря, думаю не важко було зрозуміти хто з них спритніший.Бо травми Макса в порівнянні з Ігоревими це крапля в океані.Тому я першим чином підійшла до Ігоря.
-Що у вас відбулося?-спитала я озлючено його.
-Нічого.Просто недорозуміння.І взагалі...твій братик неадекватний.Як я тепер в коледж піду. Авторитету міста хтось обличчя розсік? Сука.
-Заспокойся. Думаю що нічого страшного не станеться якщо ти трошки скористаєшся тональником. І Макс би не накинувся просто так.Я бачила як ти його підрізав. Це було не справедливо.А також не чесно.-сказала я вже витираючи салфеткою його кров з обличчя.
-Ну вибачте.Я не хотів програти.-сказав той розлючено.
-Спробуєш говорити зі мною в такому тоні, я піду.-дурна погроза але чомусь на нього подіяла.
-Та мовчу я... Ай.
Він сіпнувся коли я випадково зачепила зламаний ніс.
-Вибач.
Все ж у мене вийшло майже витерти всю кров з його обличчя.Тепер було чітко видно побитий ніс, розбиту губу, багато синців і...загалом зараз його обличчя було зовсім не таке як ще пів годии назад.
-Я поговорю з Максом. -сказала я.
-Ніби він тебе послухає.Все добре,Кам. Дякую тобі.-сказав він.
Я кивнула а тоді почала помалу відходити від нього.
-То...я піду?
-Так.Напевно.До зустрічі.-сказав він посміхнувшись.
-А ми ще побачимося?-здивовано спитала я.
-Ну я не знаю.Можливо так, а можливо і ні.
Я кивнула головою а тоді остаточно розвернулася і покрокувала з території перегонів.Хлопців уже не було, адже на місці де стояли їхні моцики вже було пусто.Тому я викликала таксі і поїхала до квартири. Там було пусто. Але все ж я дочекаюся на Максима.Можливо він прийде не сьогодні а завтра.Я це розумію.Але все ж хочу застати його за першої ж нагоди. Його вчинок є не правильним.І...я не бачила його жодного разу таким злим.Навіть при розмові з Георгієм він здавався більш стриманим. Мій телефон задзвонив. Я вже сиділа у вітальні і дивилася якийсь фільм по телику.
-Алло.-привіталася я.
-Камілка, ну це не правильно.Не дзвониш, не розказуєш, що там у вас твориться.-почула голос Каті.
-Кать...знаю що це прозвучить надто стандартно але я просто замоталася. У знак виправдання можу сказати що мені соромно.
-Окей.Якщо це було таке вибачення то я його приймаю. Ти як?Макс також пропав.Невже він і замотався?Тобі я хоча як дзвоню то додзвонююся а він взагалі від мережі випав.
-За Макса не знаю.Можливо.Думаю тобі краще самій з ним поговорити.
-Таааак. Що вже сталося?Востаннє ви ішли у кіно разом з іншими.І тоді ти інакше висловлювалася.Можна поцікавитися що сталося?
-Нічого. Абсолютно нічого.І доречі це було тільки вчора.
-Ох.Розуниця.Не хочеш казати я не наполягатиму.Ви на осінні канікули повертаєтеся?Це вже питання батька.
-Не знаю.Ми про це не говорили.А Макс зазвичай приїжджає?
-Макс зазвичай приїжджав як мама просила а так то ні. Ти ж розумієш що вони з татом як кіт з собакою. І ті мені здається можуть поладнати.
Я почула що двері відчинилися.
-Добре Катя, я тобі подзвоню.Обіцяю.
-Добре.Надобраніч
-Солодких снів.
Я вимкнула телефон і піднялася.Вийшла у коридор і побачила що Макс всівся на невелику табуретку.
-Макс, де ти був?-я глянула на годинник.-Третя година ночі.Третя! Завтра до універу.І минулу ніч не спав.
-Каміла,в тебе мій батько вселився?Заспокойся.-сказав він ледь чутно.
Він піднявся і колихнувся.Ну тепер на всі запитання я отримала відповідь.
-Совість є?-спитала його.
-В мене?Думаю що десь загубилася.-відповів він посміхаючись.
Гуморист.
-Іди в душ а тоді спати.Рано до універу.-сказала я і відійшла пропускаючи його.
Він ступив крок а тоді знову ледь не впав. Макс почав сміятися.Смішно йому! Я ж чисто заради того щоб він дорогою до своєї кімнати голову не розбив, вирішила його провести.Про душ взагалі помовчу.Коли Макс уже сидів на ліжку я важко видихнула.
-Чекай тут.Я зараз аптечку принесу.-сказала я.
-Угу.-сказав він і ліг на подушку.
-Е ні. Не вистачало щоб я ще й роздягала тебе. Давай вставай. І постарайся не заснути.Я скоро.
Він все ж піднявся.
-Так бос.
Я вийшла з кімнати і взяла у аптечці перекись та вату.Повернувшись до кімнати ледь не розсміялася. Макс сидів заплющеними очима і ледь не спав.Дійсно, схоже йому заснути-раз плюнути. І через цю його нетверезість я так і нормально з ним не поговорила.Все ж я сіла поруч і торкнулася його плеча.Він сіпнувся і скрикнув.
-Я не сплю!
-Так.Я бачу що не спиш.-сказала я посміхаюись.
Тоді змочила вату і торкнулася його брови.
Він скрикнув.
-Терпи! Не треба було бійку починати.-сказала я.
-Хочеш мою совість пробудити?Цей твій козлик мені моцик помнув.Ти бачила?
-Бачила.Але все одно це не причина для бійки.
Я бачила як він стиснув губи від чого цівка свіжої крові потекла підборіддям. Коли ж я все ж провела всю дезінфекцію то він бахнувся на ліжко.Я хотіла вимкнути світло як його рука схопила мою і я не зрозуміла в який момент опинилася з другої сторони від нього на ліжку.
-Макс!Я бачу твоєї совісті і в принципі не було.
Але схоже він уже заснув.І клас! Тепер я притиснута його рукою до його ліжка. Я спробувала вибратися але він тільки сильніше мене притиснув до себе. Я почала його штовхати у плече але він навіть не зреагував.Якщо його нарколепсія саме зараз знову почалася то шансів збудити його немає. Клас!Мені нічого не залишилося як заплющити очі і пробувати заснути поруч з цим трактором.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons», після закриття браузера.