Читати книгу - "Заборонений плід, Валерія Дражинська"

Женя

Вранці я прокинулася повністю розбита. Благо майже безсонна ніч і сльози не залишили відчутних слідів на обличчі. Це втрата цноти так сприятливо вплинула? Легкий макіяж і я знову красуня. 

Сьогодні, та й невідомо скільки ще днів, мені доведеться проявляти чудеса акторського мистецтва. Бути сильною. Робити вигляд, що все чудово. Посміхатися, незважаючи на те, що відбувається всередині. А там не порожнеча. Ні! Їй би я, можливо, була рада. У душі все горить і кипить, немов у Пеклі. Протиріччя ненависті й любові. Не розуміння і дика злість на кричущу несправедливість - чому не я. Неприйняття такого розкладу. От тільки якби й була можливість усе переграти - ні! Ніколи! Нізащо! Те пережите блаженство назавжди залишиться зі мною. Незважаючи на непідйомну плату. Але я не покажу йому, як боляче він мені зробив.

Помедитувавши перед дзеркалом кілька хвилин, я все ж таки зважилася спуститься вниз. Босоніж, щоб не видавати себе та знати, що на мене чекає. Чекав на мене один Діма. Точніше, спокійно собі снідав. Серце застукало чечітку. Руки спітніли. Весь настрій полетів до... туди, коротше.

- Доброго ранку, Женю! - спокійно відгукнувся він, спритно орудуючи ножем та виделкою, - Як почуваєшся? 

Карі очі уважно оглянули мене з ніг до голови. Не знаю чому, але його стриманість передалася і мені. Я влаштувалася на сусідньому з ним стільці і, підтягнувши ноги до себе, обняла їх руками.

- Ти ж знаєш, що я зараз скажу "нормально"! - сподіваюся, мило посміхнулася.

Очікуваної реакції на мою репліку не було. Діма лише нейтрально поставив мене до відома:

- Тобі до лікаря на дві години.

- Добре! - видавила із себе, уже й забувши про це, - Без проблем. А де Інга? Ще спить?

Діма відклав столові прибори. Відкинувся на спинку. Завів руки собі за голову і закинув її назад. Втомлено зітхнув, від чого міцні м'язи на грудях і руках напружилися, розтягуючи футболку. Я на кілька секунд залипла на цьому видовищі, поки він знову не поворухнувся. А вірніше, спрямував на мене свій пронизливий погляд.

- Не знаю. Я до неї не заходив, - рівним голосом сповістив він мене.

Свої почуття я вже не розуміла. Усе змішалося.

- Я думала, що..., - а що власне я думала?

Пауза затягнулася. Рівно, як і наші витріщання одне на одного. Загострення в повітрі повільно, але впевнено наближалося до межі. Після вчорашнього все змінилося. Ми перейшли межу. Як раніше більше не буде. Очі в очі. У моїх біль. У його жалість. Хоча, можливо, я себе просто накрутила і вселила такий стан речей.

- Що ти думала Женя? - нарешті ласкаво підштовхнув мене Діма.

Невже й справді жаліє? До чого такі ніжності? Нехай їх і далі своїй Інзі роздає. Мені вони ні до чого.  

- Вона ніби як твоя наречена, - знизала плечима, не в силах відвернутися, - Логічно, що ви будите спати в одній кімнаті.

- А для тебе, я бачу, не проблема, що за кілька годин після сексу з тобою я вкладу в своє ліжко іншу? - скептично підняв він одну брову. 

Я знітилася і все ж відвела погляд.

- Не "іншу", а свою наречену, - здається, у мене заїла платівка на її статусі, - Це я "інша". Зі мною ти її зрадив. І, взагалі, ти сам казав, що про те, що сталося, нам варто забути і більше ніколи не згадувати.

- Ти мене зовсім не слухала, Жень. І багато чого собі понавигадувала. 

- Яка різниця, що ти там говорив? - зриваюся я, але швидко беру себе в руки і змінюю тему, - Не важливо. Я хотіла поговорити з тобою після твого приїзду, та все ніяк не доходило.

 Опускаю ноги на підлогу. Діма теж змінює положення, руки схрещуються на потужних грудях і запитально підводить одну брову, показуючи, що він весь в увазі.

- Ейден на тижні відлітає на зйомки на Мальдіви. Кликав мене із собою. Я думаю, що півроку доволі стерпного особистого управління компанією заслуговує на двотижневу відпустку. Ти ж мене відпустиш?

- З Ейденом значить, - усміхається він, - Коли ж ти вирішила прийняти його пропозицію? Не сьогоднішньої ночі випадково?

- Задовго до твого приїзду! Є якісь заперечення?

- Так, є! Одну не відпущу! - на обличчі знову виникає усмішка.

- Дімо, ти переборщуєш! - обурююся я натурально, - І якщо ти не почув, то я повторю. Я буду з Ейденом. Своїм хлопцем.

- Знаєш, Женя, а це гарна ідея! - усередині неприємно коле - йому все одно?! Розумію, що ні, коли він несподівано продовжує, - У мене давно відпустки не було. І в Інги зараз вільний час. Складемо вам компанію. Будемо відпочивати ніби... парами. Знімемо віллу на трьох. А твій... Ейден приходитиме в гості. Де там точно відбуватимуться зйомки, щоб я доручив Хлої все організувати?

- Острів Медхуфару це в атолі Ноону, - відповіла на автоматі, шокована таким поворотом.

- Чудово. Усі робочі моменти вирішуватимемо дистанційно.

- Ти це серйозно? - до мене нарешті повною мірою доходить, що він хоче зробити.

Як він собі це уявляє?