Читати книгу - "Весь світ у кишені"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
І він знову почав наповнювати капелюх травою.
— Де ти бачив панцерник? — запитав Делані нерівним від роздратування голосом.
Малий продовжував виривати жменьки трави й складати їх у капелюх.
— Ти чув, що я сказав? — гарикнув майор.
— А що саме? — запитав хлопчик, спинившись на мить і підвівши на нього погляд.
— Я запитав, де панцерник, — сказав Делані.
Бредфорд-молодший підклав ще трави до капелюха.
— Батько каже, що поліція ніколи не дасть мені винагороди, — заявив він. — Батько каже, що ви залишите її собі.
Бредфорд сконфужено зачовгав.
— Я такого не казав! — розгнівано буркнув він. — Тобі має бути соромно, що ти кажеш такі речі.
Хлопчик зиркнув на нього, а тоді засвистів і видав звук, схожий на розрив полотна.
— От брехун! — заявив він. — Ти ж говорив, що коли скажеш їм, що броньовик сховано у трейлері, вони подумають, що це ти його і вкрав. Ти казав, що всі копи — злодюги.
— Ну добре, добре, — буркнув Купер. — Не зважай, що там каже твій старий. То де ти бачив броньовик?
Дуже повільно й обережно хлопчик схилився над капелюхом, опустив у нього голову й натягнув його.
— Я не скажу вам, доки не отримаю винагороди, — малий випростався й зиркнув на лейтенанта.
— Справді? Це ми ще побачимо, — обличчя Купера посуворішало. — Якщо ви марнуєте наш час, вам обом доведеться пройти у відділок.
— Я все владнаю, — тихо сказав Делані. — Послухай, синку. Кожен, хто дасть нам інформацію, яка допоможе знайти панцерник, отримає винагороду. Байдуже, хто це. Якщо саме твоя інформація допоможе нам знайти броньовик, винагороду отримаєш ти.
Кілька секунд хлопчик пильно розглядав майора.
— Чесно?
Майор кивнув:
— Чесно.
— Ви не віддасте винагороди моєму батьку? Віддасте її мені?
— Я віддам її тобі.
— П'ять тисяч?
— Саме так.
Кілька секунд хлопчик обмірковував почуте, поки троє чоловіків не відривали від нього погляду.
— Без дурні? — перепитав малий, дивлячись на майора. — Якщо я розповім, ви віддасте винагороду мені?
Майор кивнув, широко і щиро всміхаючись.
— Без дурні, синку. Коли військові дають слово, вони його дотримують.
Хлопчик знову замислився, а тоді мовив:
— Гаразд, я вам розповім. Їх четверо: троє чоловіків і дівчина. Двоє чоловіків цілий день лишалися у фургоні, а виходили тільки на ніч. Я бачив, як вони йшли до хижки, коли темніло. Я переписав номер їхньої машини. Вони сказали, що їдуть до озера Стеґ, але збрехали. Вони виїхали на автостраду, а так до озера Стеґ не доїдеш. Фургон білий із синім дахом, — він витягнув з кишені пом'ятий блокнот і відірвав аркушик. — Ось номер.
— Але звідки ти знаєш, що броньовик у фургоні? — спитав Делані, обережно вкладаючи аркуш паперу в гаманець.
— Я побачив його, коли двоє чоловіків поверталися вдосвіта до фургона, — відповів хлопчик. — Я спеціально рано прокидався, щоб спостерігати.
— Але звідки ти знаєш, що то саме броньовик?
Хлопчик терпляче подивився на майора.
— Я прочитав опис у газетах. Це був саме броньовик.
— Коли вони поїхали?
— Вчора опівдні. Я бачив, як вони від'їжджали. Вони не поїхали до озера Стеґ, а попрямували в гори.
— Ми втратили багато часу, — насупився Делані. — Чому ти не змусив батька зателефонувати нам?
— Я просив його. Але він мені не дозволив. І сам цього не зробив, тому я і написав, — відповів малий. — Він каже, що всі копи — злодюги.
Делані й Купер суворо поглянули на Бредфорда.
— Я лише жартував, — почервонівши, прошепотів Бредфорд-старший. — Я насправді так не вважаю.
— А можеш надати точні описи цих людей? — сказав Делані, повернувшись до хлопчика.
— Звісно, — відповів той і перерахував прикметні риси Кітсона, Джинні, Джипо та Блека.
Купер занотував описи у блокнот.
— Усе добре, синку, — сказав Делані. — Ти виконав чудову роботу. Я обов'язково рекомендуватиму тебе на нагороду, якщо панцерник знайдуть.
— Ви точно його знайдете, — сказав хлопчик, а тоді зняв капелюх і знову витрусив з нього траву. — З цією ідеєю щось не так. Голова все одно нагрівається надто швидко.
Куп ер усміхнувся:
— Спробуй покласти туди кригу. Так точно охолонеш.
Малий скривився.
— Це тупа ідея, — сказав він. — Крига ж розтане.
Делані поплескав хлопчика по плечу.
— Я підкажу тобі, як владнати проблему. Відріж верхню частину капелюха: так туди заходитиме повітря, а крім того, започаткуєш нову моду.
Хлопчик поміркував, а тоді кивнув.
— А це доволі розумно, — сказав він. — Я спробую. На цьому можна заробити трохи грошей.
Коли чоловіки поверталися до машини, Делані сказав:
— Попрямували в гори! Там ми ще точно не шукали. А вони дійсно можуть ховатися у тих місцях.
— Ні, не можуть, — заперечив Купер. — Якби я думав, що вони можуть дістатися туди, то перевірив би раніше. Але ніхто туди не проїде. Дорогу зруйновано. Тим шляхом броньовика не піднімеш.
— Їм могло пощастити, — мовив Делані. — Більше немає де дивитися. Я перевірю.
Купер сів у машину і завів двигун.
— Ти справді рекомендуватимеш малого на винагороду? — запитав він.
Делані вмостився біля Купера. Із замріяним виразом обличчя майор відповів:
— Що десятирічний пацан робитиме з п'ятьма тисячами баксів? Їх заграбастає батько, — він зиркнув на Купера, широко всміхнувшись. — Ми ж знаємо, хто отримає винагороду? Зазначено, що гроші дадуть тому, хто знайде панцерник. Підозрюю, його знайдемо саме ми, тож і винагорода — наша.
Купер зітхнув.
— А я вже почав хвилюватися, почувши твою розмову з хлопчиськом.
Делані кивнув.
— Я знаю, як поводитися з дітьми. З ними потрібно бути до біса щирими, інакше вони не довірятимуть тобі. А я завжди був дуже щирою людиною, — розсміявся він.
II
Трохи по дев'ятій Кітсон повернувся до табору. На плечі в нього лежала лопата Джипо. Просякнута потом сорочка прилипла до тіла.
Джин ні сиділа на скелі в тіні дерева. Її обличчя було блідим, а очі повнилися непролитими слізьми.
Блек витягнув броньовик із фургона. Притулившись до дверей, він приклав вухо до замка та повільно й обережно крутив циферблат правою рукою, постійно прислухаючись.
Алекс поклав лопату, а
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Весь світ у кишені», після закриття браузера.