read-books.club » Детективи » Списоносці 📚 - Українською

Читати книгу - "Списоносці"

205
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Списоносці" автора Андраш Беркеші. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 54 55 56 ... 123
Перейти на сторінку:
свої зауваження і вказівки.

— Добре працюють хлопці, — пробурмотів він, відсуваючи папку до Када. — Читайте! Події розгортаються! — і задоволено потер долоні.

«Старик у настрої», — подумав Када. Коронді знову почав міряти кроками кімнату. Потім зупинився перед Шолті.

— Хай зайде до мене Марія Перлакі. І подбайте, будь ласка, щоб після нашої розмови її відвезли в готель. Уранці зайдіть по неї. О десятій годині вона має бути тут. А керівників підрозділів прошу зайти до мене о дев'ятій ранку.

— Зрозумів!

Через кілька хвилин до кімнати ввійшла Марія. В руках дівчина тримала аркуш паперу. Вона подала його Када.

— Прошу, це паролі і відповіді.

— Сідайте, будь ласка! — Коронді подав дівчині руку. — Як ви провели день? Може, у вас є якісь скарги чи прохання?

— Я добре виплакалась — невелика радість ходити на кладовище. Сердешна моя мати… Вже шостий рік, як вона вмерла… Побула на її могилі, і мені стало легше. Адже раніше я навіть не думала, що коли-небудь зможу побути на її могилі. Скарг і прохань у мене немає ніяких. Чекаю ваших запитань.

Коронді сів за стіл, приготував папір, олівець.

— Насамперед я хотів би з'ясувати таке питання. Жолт Райнаї до своєї втечі в 1949 році був резидентом?

— Так.

— Отже, він теж мав свій пізнавальний номер?

— Безумовно. Спочатку тридцять другий, бо тоді ще не вдавалися до церемоній з ліками, а просто говорили один одному номери. Пізніше, коли почали застосовувати цю таблеточну систему, виникла потреба в зміні номерів, бо відраховування великої кількості таблеток ускладнювало справу. Тому, повернувшись у 1956 році до Угорщини, Жолт дістав дванадцятий номер.

— Але він теж мав виконувати ті таблетні маніпуляції, про які ви згадували минулого разу?

— Звичайно.

— Які завдання одержували агентури?

— Про завдання, які були до 1956 року, говорити не варто. Гх наслідки вже відомі. В той час діяло багато організацій. Більша частина їх викрита і знищена. Багато членів цих організацій емігрували. Що ж до тих, кого арештовано, то певна: жоден з них не обмовився й словом про організацію «Списоносці».

— Ви можете дати нам відомості, по яких ми могли б їх розшукати? Хоч вони й арештовані, але можуть приховуватися під іншими прізвищами.

— Звичайно. Після придушення контрреволюційного заколоту про організації вже не могло бути й мови. Тепер мусили діяти найсуворіше законспіровані, глибоко підпільні агентури. До певної міри змінились і завдання, хоч мета лишилася та ж сама. Влітку 1957 року, здається в червні, в Мюнхені відбулася таємна нарада. В ній взяли участь представники західних таємних служб. Угорську сторону там представляв серед інших Акош Райнаї. Про нараду я знаю тільки з слів Акоша Райнаї. Вони вважають, що період збройної боротьби минув, тепер в Угорщині немає ґрунту для проведення збройних операцій. В сучасних умовах керівники контрреволюції бачать тільки одну можливість. На їхню думку, соціалістична робітнича партія не єдина, в ній можна знайти зародки як правої, так і лівої фракцій. В цю щілину, мовляв, і треба засунути лом. Догматики повинні шарпати партію вліво, а ревізіоністи — вправо. Треба нападати на новий Центральний Комітет, обвинувачуючи його зліва в лібералізмі, а справа — в нещадності. Одні нехай нашіптують про правильність політики Ракоші і Гере, а інші поширюють чутки, що і китайці з росіянами не дуже в згоді, тому, мовляв, і нам треба послабити дружбу з Радянським Союзом. Не знаю, чи досить зрозуміло я кажу? Я не дуже освічений політик.

— Цілком, — відповів Коронді. — Коли б ви говорили і менш зрозуміло, то ми все одно в курсі справи, бо вже більше року про це базікає радіо «Вільна Європа».

— Так, їхні представники теж були на нараді в Мюнхені.

— Це радіо, до речі, дуже допомагає нам. Завжди зверне нашу увагу на те, за чим треба стежити. Політичні концепції ясні, на них довго не варто зупинятись. А розвідувальна робота порівняно з попередніми роками змінилась?

— По суті, ні. Вороги, як і раніше, засилають агентів в армію, промисловість, державний і партійний апарати, на транспорт. Гадаю, що і про плани діяльності диверсійних груп я можу докладно не говорити. Хочу зазначити тільки одне. Кожна група має розвідувальні завдання також щодо Радянського Союзу..

— Ясно. А Райнаї займається тільки угорськими справами чи, може, має ще якісь інші доручення? Чому він живе в Західному Берліні? Для цього є якісь особливі причини?

— Так, є. Райнаї займається не тільки угорськими справами. Гелен використовує його і проти Німецької Демократичної Республіки. Ви, звичайно, знаєте, що Західний Берлін аж кишить агентами різних таємних служб. Усі вони провадять підривну роботу проти НДР, а також Радянського Союзу, Чехословаччини, Польщі та інших соціалістичних держав. Саме в Західному Берліні потрібні такі досвідчені люди, як Райнаї. Старик є одним з організаторів диверсій у демократичному секторі.

— Прошу вас, Маріє, — перервав її Коронді, — напишіть завтра докладну інформацію про відомі вам канали, спрямовані проти НДР. Ви можете пригадати їх?

— Звичайно. Одну інформацію я написала ще там, у Берліні. Вона пов'язана з особою інженера Курта Цігера і з агентом під кличкою Гельмут, який працює на тому ж хімічному заводі, що й Цігер.

— Гаразд. А тепер вас відвезуть додому. До побачення!

Коли двері за Марією зачинились, Коронді заквапився до телефону. Набрав номер.

— Як справи в арештованого? Гаразд. Нехай дописує, а потім приведіть його до мене. А ми тим часом почитаємо, — звернувся підполковник до Када.


«На батьківщині мене дуже радісно зустрів Титус — по-приятельському обняв, міцно потис руку.

— Ти чудово справився з завданням, Акоше.

Я скромно посміхався і чекав ще більшої похвали. Проте мене лише підвищили в чині, але на службу не прийняли. Заробітну плату мені виплачували регулярно. За своє відрядження я одержав ще й кругленьку суму. Дуже самітним почував я себе тоді. Я написав Магді листа, просив повернутись до мене і забути про все,

1 ... 54 55 56 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Списоносці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Списоносці"