Читати книгу - "Атомний вогонь над океаном"

— Дуже добре. Браун написав тоді свою доповідну записку про те, як зберігати плутоній, після того старий корпус 37 злетів у повітря. Стефсон дав Брауну відпустку. Стефсон як технічний керівник має ключі до нового корпусу. В корпусі зберігаються об'єкти для експерименту Кальмана. Стефсон з різних причин проти експерименту Кальмана. Я вам вдячний, Шпрінгер, у вас прекрасна інформація. — Брекдорп посміхнувся. — Отже, Шпрінгер, продовжуйте розслідування і дайте офіціальне повідомлення, що сигнал тривоги викликав, мабуть, птах, який вдень залетів у приміщення. Оголосіть завідуючому догану за неуважність. Про все інше ми ще поговоримо.

Лекс Шпрінгер вийшов з кабінету. Сьогодні він не зрозумів думок свого шефа. Брекдорп ще кілька хвилин нерухомо сидів у кріслі. «Оце, — міркував він, — чудова нагода».

Директор витер піт з лоба, провів носовичком під коміром сорочки. На його обличчі з'явився вираз зловтіхи. А через годину Вільма Брекдорпа стурбувало інше.

Кур'єрський літак привіз йому серед іншої пошти пакет від Френка Вільсона, в якому лежала газета — останній номер «Нью-Йорк уікенд». Над статтею «Скромне запитання», Вільсон великим червоним олівцем написав одне лише слово: «Хто?»

Брекдорп почав читати статтю:

«Від дощу і пекучого сонця з давніх-давен є простий засіб — парасольки.

Від небезпеки отруєння атмосфери землі радіацією теж можна дуже просто захиститися — заборонити атомну зброю і припинити ядерні випробування.

Чесні люди в усіх країнах світу розгорнули рух протесту проти атомної зброї. Цей рух і в нашій країні охоплює дедалі ширші кола людей».

Брекдорп іронічно посміхнувся. Нічого нового. Газета просто набиває собі ціну теревенями на гостру тему. Директор читав далі, шукаючи найголовніше.

«… готується експеримент з атомною бомбою нібито без радіації…»

Що? Брекдорп наморщив лоба. Звідки про це знає «Нью-Йорк уікенд?»

«… Проведення таких експериментів — безумство. Навіть у тому випадку, коли вплив радіоактивних променів пощастить зменшити або й зовсім ліквідувати, лишається руйнівна сила бомби».

Брекдорп не міг стримати цинічної посмішки. Та речення, що він прочитав далі, приголомшило його.

«Матеріали, які ми маємо, свідчать про те, що випробування не можуть дати бажаних наслідків…»

Атомному слону перехопило подих. Це ж зрада. Розкриття державних таємниць! Хто це зробив? А може, автор зовсім і не має на увазі ПЕК? Він поквапливо читав далі:

«Оскільки, як це видно з матеріалів, ідеться не про офіціальну серію випробувань, що проводить комісія з атомної енергії, а про приватну фірму, ми вважаємо за потрібне звернути на це увагу конгресу. Є підозра, що ініціатори випробувань твердитимуть, ніби вибухла так звана «чиста» бомба, хоч насправді внаслідок цих випробувань атмосферу буде заражено радіоактивними частками».

Брекдорп заплющив очі. Цього ще бракувало! «Нью-Йорк уікенд», без сумніву, газета не комуністична. Нею заправляє Норман Окленд, господар могутнього концерну в Чікаго, один з найнебезпечніших конкурентів ПЕК.

Брекдорпа почало морозити, що траплялося дуже рідко. Звідки в Окленда такі матеріали? Хто написав замітку?

Про експерименти детально були поінформовані всього три-чотири особи: Вільсон, він сам, Кальман, Стефсон і, можливо, ще Метіус. Звичайно, інші працівники атомного міста теж дещо знали. Чи не Гарріман це зробив? А може, Браун або молодий Кальман?

Лекс Шпрінгер, якого директор одразу ж викликав, зауважив, що Браун давно дружить з молодим Кальманом. А втім, кажуть, ніби Кальман перед від'їздом заручився з Біт Стефсон. Шпрінгер заговорив тихше, майже пошепки, кивнувши головою на двері, за якими сиділа Біт.

Брекдорп замислився: хто ж це міг зробити? Стефсон, Браун, Біт, Кальман?..

— Перевірте, чи молодий Кальман не надсилав часом якогось повідомлення з літака. Якщо надіслав, то кому? Коли Стефсони востаннє мали якусь звістку від старого професора медицини або передавали щось йому? Хто зв'язаний з Оклендом, з «Нью-Йорк уікендом» і з цим Міжнародним товариством по мирному дослідженню?

Шпрінгер підвів голову од своїх нотаток і промовив:

— Хоч ми заборонили будь-що повідомляти про випадок з родиною Бредлі, «Бюлетень з атомної медицини» Джеймса Стефсона надрукував про нього детальну кореспонденцію.

— Скажіть, міс Стефсон не приятелювала з дружиною Бредлі?

— Приятелювала. Але ми знаємо, що дочка технічного керівника протягом багатьох років ні про що не писала Джеймсу Стефсону, крім особистих справ. Я дозволю собі нагадати, що Браун в той час лежав у санаторії. На жаль, нагляд за поведінкою хворих з боку персоналу клініки не бездоганний. Доктор Бердслі, головний лікар, одвертай противник нашої справи.

Брекдорп знову залишився сам, сопів і зітхав. Віль» сон його попереджав. Але йому, мабуть, невтямки, що навіть з атомного міста не можна робити в'язниці. Співробітники та їх родини і без того невдоволені заведеними обмеженнями. Панам науковцям доводиться часто нагадувати, що під час війни, коли в Лос-Аламосі будували атомне місто X, працівники жили там в набагато суворіших умовах.

Брекдорп знову зосередив увагу на статті. Які вона може мати наслідки? «Нью-Йорк уікенд» пропонує створити спеціальну комісію конгресу для розслідування справи. Це небезпечно, дуже небезпечно. В конгресі завжди знайдуться люди, які з різних міркувань підхоплять таке повідомлення. Проте в Еверета є зв'язки, а Вільсон сам сидить у конгресі. Ці двоє вже знайдуть, як запобігти скандалу, і доб'ються, щоб комісії не створювали. Крім того, у випробуваннях об'єктів Кальмана зацікавлені морський флот і повітряні сили…

Керівникам ПЕК і справді вдалося знешкодити виступ «Нью-Йорк уікенд». Залежна від них преса просто ігнорувала ту статтю так, наче її зовсім не було. «Нью-Йорк уікенд» мала близько ста тисяч читачів і належала до небагатьох газет Сполучених Штатів, що їх називають прогресивними. Але в газетах з мільйонними тиражами, які перебувають під контролем ПЕК, про «чисту» бомбу не надрукували жодного слова. Зате під галасливими заголовками друкувалися статті Едварда Теллера, який твердив, ніби радіація не має не тільки шкідливих наслідків, а навпаки, впливає позитивно, сприяючи «облагородженню» людства. Проте в ті дні населення Сполучених Штатів до таких проблем виявляло мало інтересу. З великих підприємств щодня звільняли дедалі більше робітників і службовців. Тільки з автомобільної промисловості виштовхнули десятки тисяч чоловік. Кількість безробітних вже