Читати книгу - "Простір неспокою"

— Маєш, але тільки мене. Я дала йому привід сподіватися.

— І що ж?

— Не знаю.

Гнат узяв себе в руки і втрутився в розмову.

— Вибачте, Май. Я знаю, що ви любили брата. Сергій був справжньою людиною… — слова були якісь безпорадні, і він замовк.

Ребров дивився на нього важким поглядом і ніби розмірковував, як з ним учинити

— Річ не в тім, що він мій брат… Але він кохав її! Розумієш, хлопче?! І я люблю її, і моя дружина, і діти. А ти?

— Май! — сердито мовила Аларіка.

Ребров лиш плечем повів.

Гнат витримав його погляд і сказав:

— І я кохаю її! Хіба що зрозумів це зовсім недавно… До побачення, Ріко. Бувайте, Май.

Ребров затримав його.

— Постривай. Як тобі сказати… Я відлітаю, відлітаю надовго, а ти зостаєшся. Що ти збираєшся робити?

— Май! — знову сказала Аларіка.

— Що робити? Жити. Разом з нею. Я хочу, щоб вона стала моєю дружиною.

— Це буде непросто.

— Знаю.

Щось тоскне й розпачливе з’явилося на обличчі Реброва, але тут же воно набрало свого звичайного — скам’янілого-виразу.

— Що ж, удачі! Хоч я і не впевнений у тому, що вибір Аларіки правильний. Я їй уже казав про це, коли вона стала дружиною Сергія, кажу ще раз.

— Ну, Май! — утретє з досадою мовила Аларіка.

— Але чому? — холодно запитав Гнат, уже здогадуючись, до чого хилить Ребров.

— Тому, що ти вже не конструктор ТФ-апаратури і не спортсмен, ти — рятувальник. І значить, твій основний дім — база рятувальників, і її, Аларіки, щастя — сумнівне чекання щастя, а для цього вам обом треба мати неабиякий запас терпіння. За неї я спокійний.

— Я зрозумів, — невесело мовив Гнат.

— Йди, — молитовно глянула на нього Аларіка. — Я знайду тебе…

Коли він вийшов, Ребров стояв якийсь час мовчки, потім несподівано запитав:

— Ти любиш його?

Аларіка вимкнула апаратуру і, впавши на груди Реброву, розридалася.

— Не знаю, я нічого…. не знаю… Дайте мені час розібратися самій… Ти відлітаєш, і ніхто, ніхто… не порадите… і Сергій… і Сергій теж…

— Нічого, нічого, — бурмотів Ребров, погладжуючи її тремтливі плечі. — Сергій би зрозумів тебе…

З-за дерев на них спантеличено дивилися колеги Аларіки.

Керрі йос вислухав диспетчера і глянув на годинник.

— За десять хвилин з’єднайте, я закінчу інструктаж.

— Земплан? — запитав Богданов.

— Земплан. А ти звідки знаєш?

— Вони дзвонили, коли тебе не було. Наш відділ за січень-лютий перевищив якісь там норми витрат матеріальних ресурсів.

— Якісь… Треба було з’єднати їх з плановим бюро і повідомити Морозова. А втім, тепер я це зроблю сам. Продовжимо. Відділ зобов’язали, вибачте за каламбур, забезпечити безпеку експерименту “Галактичне просвічування”. У зв’язку з цим я перерозподілив обов’язки. Богданов і надалі вестиме роботу над “дзеркалами”, в його розпорядженні залишається група Микульського. Томах з цієї хвилини займається тільки експериментом, йому на підмогу виділено групу Ромашина. Поточна робота переходить до Кротова. Запитання є?

— Хто відповідає за проведення експерименту?

— Інститут ТФ-зв’язку та Академія астрофізики. Якщо запитань більше немає, ви вільні. За винятком Томаха.

Коли керівники груп вийшли з кабінету, Керрі Йос сказав:

— Забув тебе попередити, Станіславе. Перевір розрахунки по експерименту. Експерти перевірять його зі свого боку, але…

— Вчені стверджують, що під час експерименту нічого небезпечного не повинно бути. У всякому разі, місце його проведення — далеко за межами обжитої зони Системи.

— У Дикушина щодо цього точка зору інша. Нептун, як і Сатурн — не краще місце для експерименту такого масштабу. В тебе є ТФ-спеціалісти, той же Ромашин… Одне слово, ти мене зрозумів…

Томах кивнув.

— Перестрахуватися таки справді не завадить.

Керрі замислено глянув кудись поверх його голови, і Станіславові раптом чомусь стало ніяково, незручно, ніби він що?ь сказав невлад.

Гнат зайшов до кабінету і зупинився біля порога.

— Проходь-проходь, — припросив його Томах, трохи здивований похмурою стриманістю друга. — Що з тобою?

— Усе в нормі. Не зважай. — Гнат пройшов до столу і сів на диван.

— Ага. Тоді слухай. З сьогоднішнього дня твоя група підлягає безпосередньо мені. Починаємо впритул займатися експериментом фізиків “Галактичне просвічування”. Отже, тобі перше завдання: перевірити розрахунки ТФ-вибуху, виконані експертами.

— Я цим займався за завданням Травицького.

— Он як? Мені він нічого не казав.