Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

Рік 1895. Німеччина.

Лабораторія Фізичного інституту університет) Вюрцбургу.

Пізній вечір. Професор Конрад Рентген закінчує роботу: гасить освітлення, робить крок до дверей, знімає з вішалки капелюха…

…і завмирає! Десь у темряві, за чорними контурами пристроїв — загадкове зеленкувате мерехтіння!

Здивований, Конрад Рентген обережно йде в темряві на це слабе джерело світла.

Зеленкувато мерехтить… шматок картону!

Він, втім, не зовсім звичайний: напередодні його вкрили флуоресцентною хімічною сполукою — платиноціанатом барію.

Але чому він сяє?! Флуоресценція, оце ось мерехтіння — виникає тільки тоді, коли на відповідну речовину потрапляє якесь проміння. А яке може бути проміння — в повному мороці абсолютно темної лабораторії?!!

Шматок картону, наче знущаючись, розливає навколо себе слабке загадкове сяйво… На його поверхні — темна тінь, схожа на іронічну посмішку…

Збентежений, Рентген уважно озирається. З чого б це флуоресцентній сполуці світитись?

— Забув відключити!!

Джерело високої напруги! Від нього проводи йдуть до газорозрядної трубки Крукса. Але ж вона надійно прикрита товстим чорний картоном, який не пропускає — не може пропускати в принципі!! — видиме світло…

Рентген відключає трубку Крукса — сяйво платиноціанату барію тут же зникає.

Вмикає — зеленкувата флуоресценція картону з'являється знов…

— З трубки йде невидиме випромінювання..?

Рентген вимикає її — сяйво зникає.

Вмикає — знову мерехтіння…

— Невже ці промені проходять крізь товстий непрозорий картон?! Пронизують його наскрізь?! Для цього вони мають мати величезну енергію!

Між картоном і трубкою він ставить на ребро дерев'яну дошку…

Картон сяє майже так само, як і до того. Ну може трохи слабше… Чи це тільки здається?

— Та потужність цих променів просто колосальна! Не тільки крізь картон — крізь деревину проходять! Крізь твердий, щільний, товстий матеріал!!

Вставляє між джерелом променів і картонкою пластину з свинцю завтовшки кілька міліметрів…

Мерехтіння слабшає істотно…

— Ага!

Витягає свинець — свічення поновлюється з попередньою силою.

Рентген у задумі опускає руку… її кисть потрапляє в простір між трубкою і зеленкувато сяючим картоном, і… ЩО ЦЕ??!! На картоні з'являється тінь, що за формою нагадує кості руки людини!! В абсолютно темній кімнаті, на слабо сяючому картоні — тінь відтворює порухи його руки!!!

Рентген знімає піджак, засукує рукави, весь — у мисливському запалі. Яка там вечеря!

ТАК БУЛИ ВІДКРИТІ

НЕВИДИМІ, АЛЕ ДУЖЕ ПОТУЖНІ ПРОМЕНІ,

ЯКІ ПРОХОДЯТЬ НАВІТЬ КРІЗЬ ТВЕРДІ НЕПРОЗОРІ МАТЕРІАЛИ.

Через 50 діб напруженої роботи…

Засідання фізико-медичного товариства Вюрцбурга.

Конрад Рентген закінчує на трибуні доповідь про своє відкриття.

ОВАЦІЯ.

Рентген виконує демонстраційний експеримент: робить знімок кисті руки керівника товариства анатома Альберта фон Кьоллікера. На зображенні чітко видно кості, частково обрис всієї кисті — і перстень на безіменному пальці!

Шалена овація аудиторії. Вигуки «Браво!», «Небачено!» Рентген посміхається в бороду: раніше побачити ТАКЕ дійсно було неможливо. А для нього такий знімок «через живу плоть» уже не новина: першою людиною на Землі, яка ще місяць тому побачила фото костей власної руки, стала його дружина Анна-Берта.

Альберт фон Кьоллікер запропонував на честь першовідкривача назвати промені рентгенівськими.

ВЛАСТИВІСТЬ НОВИХ ПРОМЕНІВ

ПРОНИКАТИ ЧЕРЕЗ М'ЯКІ ТКАНИНИ ТІЛА

БУЛА ЗРАЗУ Ж ЗАСТОСОВАНА ДЛЯ МЕДИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ.

На екрані рентгеноскопа — «живе» рентгенівське зображення тулуба людини: видно кості, хребет, дихання легень, биття серця…

…а над екраном — голова власника всього цього живого багатства, що жваво розмовляє з лікарем-рентгенологом.

Через тиждень після доповіді Рентгена.

Чикаго, США. Фізична лабораторія. Жінці опромінюють груди.

ПЕРША СПРОБА