Читати книгу - "Пригоди в оргазмотроні"

із загостреною формою покірності. Варто зауважити, що самооцінка покірних жінок спадає до неймовірно низького рівня, коли вона перебуває далеко від свого чоловіка. А чоловік, навпаки, переоцінений; його вважають дуже важливим, генієм. Він єдиний мужчина, вартий кохання… у жінки розвивається щось на кшталт мегаломанії у ставленні до нього. І ось тут, коли на жінку, крізь процес ідентифікації істинної природи того чоловіка, сходить осягнення містичності їхнього союзу, з її очей спадає полуда і вона повертає собі любов до себе, якої колись зреклася».

Райховою передумовою до примирення з Енні було те, що їхні діти повинні навчатися в комуністичній школі Берліна. Єва страждала від нічних кошмарів та нападів гніву, і Райх вважав, що комуністична освіта вирішить проблему Едіпового комплексу, який, на його думку, поступово розвивався в неї. Обидвох дівчаток відправили до закладу, схожого на психоаналітичний інтернат Віри Шмідт у Росії, яким Райх так захоплювався. У школі ніхто примусово не привчав їх до охайності, й діти отримували освіту, що схвалювала секс; якщо діти мастурбували, як Райх писав про освітні принципи закладу, їм дозволялося задовольнити себе без сорому… без жодної приватності, під наглядом учителів».

«То було жахливо! — каже Лора Райх про комуністичну школу, в якій вона та її сестра навчалися в Берліні. — Мені було 3, моїй сестрі — 7. Там не було чого їсти. Єва казала, що спала на сіні, хоча насправді в нас були матраци, але від сіна вони не надто відрізнялися. Я й не знала, що в нас були туалети. Радше виходки. Справами дітей вихователі не переймалися, зате були ідеалістичними комуністами. Єва розказувала, що гуляла собі з іншими дітьми з того інтернату, й вони просто спорожнялися будь-де. Це було некрасиво, дуже регресивно й плачевно. Я пробула там лише якихось шість місяців. Я захворіла, моя мати забрала мене. Але ж це була одна з умов для їхнього возз’єднання… Ми страждали через його переконання. Я прийшла додому і наспівувала “Таннебаум”, ну ви ж знаєте цю різдвяну пісеньку, а він одразу визвірився, чому це я не співала “Інтернаціонал”».

Райхова теорія стверджувала, що люди не повинні жити зі своїми сім’ями: «То була кіббуц-ідея, як її описувала Лора Райх, але у нашому випадку вона все більше скидалася на російські дитячі цілодобові садки, в яких дітей позбавляють Едіпового комплексу, адже там вони виховуватимуться в групових будинках, де замість буржуазних помислів навчатимуться ідеалів соціалізму та майнової рівності й займатимуться сексом на кожному кроці. Він не знав, що коли виховуєш дітей у кіббуці, то ті не сплять одне з одним, вони усі стають братами й сестрами через уведене там табу інцесту».

Як розповідала Райхова зведена сестра Отілі Хайфец, приїхавши додому зі свого колективного помешкання, Єва сказала своєму батькові таке: «У будь-якому випадку комуніст у нас — ти. От іди й живи у тому центрі. Я залишаюся тут»{225}.

* * *

Райхові погляди на освіту зазнали значного впливу праць антрополога Броніслава Маліновські, автора «Статевого життя дикунів» та «Секс і заборони у дикунському суспільстві», які Райх прочитав 1930 року. У цих книгах-оповідях про сексуально поблажливе, політично мирне життя островів Тробріан, що розташовані в архіпелазі коралових островів Нової Гвінеї, Маліновські пише про жителів островів як про «щасливих, вільних утопістів, що живуть у гармонії з природою та віддані розвагам і гонитві за задоволенням». Він вважав, що Едіпів комплекс відсутній у їхньому суспільстві, тому що воно збудоване за моделлю кровної рідності, яку визначають по жіночій лінії, і тому що там відкрито заохочують до підліткової сексуальності. Відтак вони не страждали від неврозів, садизму та сексуальних збочень. (Обидва, Ернст Джонс та психоаналітик-антрополог Ґеза Рогайм відкрито спростовували це, захищаючи Фрейдове твердження, що сексуальна внормованість та заборони були вродженим компонентом цивілізації.)

Маліновські, на думку Райха, зумів продемонструвати у своїх книгах, що навіть примітивна форма комунізму здатна на створення утопії на землі. У «Вторгненні примусової статевої моральності» (1931) — його версії походження сексуальних заборон та обмежень — Райх, намагаючись підтвердити свої сексуальні теорії, підходить ближче до описів, які Маліновські подавав про мешканців островів Тробріан:

«Жителі тих островів демонструють беззаперечність того, що комунальна власність, матріархат, відсутність організаційної моделі суспільства, що заснована на вузьких сімейних зв’язках, сексуальна свобода для дітей та підлітків і відкриті та щирі структури людського характеру є нероздільними, як і любов до грошей, патріархат, аскетизм для дітей та підлітків, поневолювання жінок, жорсткі сімейні та шлюбні відносини, людське бронювання характеру, сексуальні збочення та ментальні захворювання».

Райх і Маліновські близько потоваришували, і антрополог став аналітикові у великій нагоді наприкінці 1930-х, коли він потребував еміграції до Сполучених Штатів, де хвацько вирізьблена тростина з островів Тробріан, яку подарував Райхові етнограф, зайняла почесне місце в його кабінеті.

Однак Райхове бачення сексуально вільного майбутнього, в якому примітивна сексуальність спускалася з ланцюга, не подобалося ані ортодоксальним марксистам, ані фрейдівцям. Німецьку комуністичну партію тривожив молодіжний культ, який (в результаті його прихильності до сексуальної свободи, особливо підліткової) зростав навколо Райха. Одна комуністична спортивна організація скаржилася, що студенти, на яких повпливав Райх, вимагали, аби їх забезпечили кімнатами, у котрих вони могли б вступати в сексуальні відносини. Коли комуністична партія, боячись, що від неї відсахнуться виборці-католики, почала вагатися, чи то підписувати до друку «Сексуальну боротьбу молоді» — Райхову книгу, яка пропагує підліткову сексуальність, Райх за власні кошти заснував своє видавництво, що займалося розповсюдженням літератури з сексуально-статевої