Читати книгу - "Таємна троянда"

Аойбелл із Сірої Скелі (від пракельт. *Oibel-ā — полум’я) — первісно кельтська / ірландська богиня землі, згодом королева сúдів (див. прим. 30 до розд. І) Північного Манстеру, банши (див. прим. 21 до розд. І), її осідком був пагорб Крайґ-Ліат (ірл. Craig Liath — Сіра Скеля) неподалік від села Кіллелу (графство Клер).

Донн з Пучини Морської (від пракельт. *Dhuosnos — темний) — кельтський бог мертвих, вважався предком усіх кельтів. Тех-Дуїнн (д.-ірл. Tech Duinn — дім Донна) — оселя (за іншою версією — могила) бога, де збираються душі померлих, ідентифікується з Бичачою скелею, острівцем біля півострова Беара (південно-західне узбережжя Ірландії).

Конан Лисий — Конан Мак-Морна, один з феніїв, герой ірландських саг Фіннового циклу. Зазвичай його зображують як баламута і комічного персонажа, огрядного, жадібного і несамовитого, хоча він був вірний Фіннові й ніколи не уникав бою.

Дейрдре — героїня саги «Вигнання синів Усни (Уснеха)» з Ольстерського циклу. Рідкісна красуня, мала стати дружиною короля Конхобара, але закохалась у Найсі, сина Усни, і це незаконне кохання наклúкало на неї гнів короля і призвело до загибелі Найсі та її самогубства.

Ґара-Лох (Лох-Ґара) — озеро на північному заході Ірландії (нині — у графстві Слайґо).

Іоанніти (або госпітальєри) — католицький чернечий лицарський орден, заснований у Єрусалимі бл. 1099 року, під час Першого хрестового походу, з метою надання допомоги хворим, пораненим та нужденним прочанам до Святої Землі. Патрон — св. Іван Хреститель. Згодом орден перетворився на потужну релігійно-військову формацію, 1310 року його осідком став Родос, 1530-го — Мальта.

Лісовий острів — стародавня назва Ірландії.

Дун (д.-ірл. та ірл. dún) — фортеця, укріплення, осідок.

Сúди (д.-ірл. síde, одн. síd; у сучасній ірландській трансформувалось у sí, вимовляється «ші») — первісно боги поганської Ірландії, плем’я богині Дану (Tuatha Dé Danann), яке після завоювання Ірландії синами Міля (мілезіанцями) оселилось у чарівних курганах — сидах, що й дали їм назву (інакше áes síde — народ з чарівних курганів), за іншою версією — переселилось на потойбічні Блаженні острови. Згодом — чарівні казкові створіння на кшталт ельфів чи фей (англ. відповідник fairy — фейрі).

Ферболґи, власне — фірболґи (д.-ірл. Fir Bolg — люди мішків, одн. fer) — четверте з міфічних племен, які по черзі заселяли Ірландію у стародавні часи. Назву трактують по-різному. «Книга завоювань Ірландії» (Lebor Gabála Érenn) повідомляє, що греки, поневоливши фірболґів, примушували їх носити мішки із землею чи глиною. Натомість у сазі «Перша битва під Маґ-Туїред» (Cét-chath Maige Tuired, д.-ірл. Mag Tuired — дослівно «Долина Веж» чи «Долина Стовпів») сказано, що фірболґи мусили селитись на безплідних кам’янистих ґрунтах, але наносúли на них багато доброї землі й перетворили на родючі поля.

Фіндрінні (д.-ірл. findruine) — біла бронза.

Люди Богині — у Єйтса Men of Dea (родовий відмінок від д.-ірл. Día — бог, богиня).

Підводний народ — фомори (д.-ірл. Fomoire, або Fomoiri, від fo — під і muir — море), демонічна раса в ірландській міфології.

Еоха Бистрий на Розум — Еохайд, верховний король Ірландії. Дістав прізвисько Айрем (д.-ірл. airem — плугатар) завдяки тому, що навчив ірландців запрягати волів, перекидаючи їм упряж через шию і плечі, як це робили сúди (див. прим. 30 до розд. І), а не через чоло, як було заведено раніше.

Лох-Ґілл (ірл. Loch Gile — Яскраве чи Біле Озеро) — озеро на північному заході Ірландії (нині — переважно у графстві Слайґо, почасти у графстві Лейтрім). Сáме там розташований «озерний острів Іннішфрі», оспіваний в одній з найвідоміших поезій В. Б. Єйтса.

Партія королеви — прибічники Єлизавети І, яка продовжувала щодо католицької Ірландії політику Реформації, започатковану Генріхом VIII.

Енґус, син Форбіса, — на думку Стівена Путцеля, автора книги «Реконструюючи Єйтса: “Таємна троянда” і “Вітер в очереті”» (1986), óбраз Енґуса пов’язаний з однойменним кельтським богом кохання, а водночас його історичним прототипом міг бути Дуалд Мак-Фірбіс (англізоване ірл. Dubhaltach MacFhirbhisigh), видатний ірландський історик і книжник, автор «Книги генеалогій» (Leabhar na nGenealach), який жив у XVII столітті і був нащадком Даті (див. прим. 11 до розд. І), останнього поганського короля Ірландії.

Фейрі — див. прим. 30 до розд. І.