Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

для виконання специфічних поліцейських функцій, виявилась не дуже вдалою і широкого застосування не отримала. Найбільш популярною у період Смути й відразу після неї стала десятинога «ем-ка третя», яку розробила «Ельдотронік» на замовлення десантних сил Флоту. «Павуків» на цій платформі за тридцять сім років випустили десятки мільйонів, у більш ніж трьохсот комплектаціях. У тому числі випускались численні цивільні варіанти на базі модифікації Мк3-1.

— Включно з такими екзотичними, як «павуки»-бармени і «павуки»-дворецькі, — докинув інструктор. — Між іншим, Флот і досі тримає в резерві десятки тисяч законсервованих Мк3-1. Це були дуже вдалі бойові машини. Саме завдяки їм були придушені повстання клонів на Тіронії і Колумбії.

— Так точно, сір! Четверту модифікацію розробили конструктори «Айрон Воркс» спеціально для Служби Запобігання. «Ем-ка четверта» та її сучасні модифікації Мк4-1 та Мк4-4 мають надзвичайно складний інфраквантовий мозок, застосовуються для охорони секретних об’єктів і для спецоперацій. Це найдорожча, найважча і найгабаритніша платформа з усіх, які були і є. Одночасно вона єдина, на якій як джерело живлення використовується тунельний ядерний накопичувач. Мені здається, сір, що оцей Мк8, — Пела показала на блискучого кіборга, — є продовженням конструктивної концепції «ем-ка чотири-чотири».

— Так і є, — кивнув інструктор. — Його на етапі випробувань маркували Мк4-6, але після прийняття на озброєння як основного бойового кіборга Флоту цей «павук» отримав офіційний індекс «ем-ка вісім». Продовжуйте.

— Мк5 планувались для заміни третьої модифікації, але у масову серію вони не пішли. Комбіноване ядерно-магніто-динамічне джерело живлення виявилось дуже проблемним і складним в експлуатації. Кількість рекламацій від замовників перевищила критичну, і розробник оголосив себе банкрутом.

— А хто був розробником?

— Проектна група «Сігомус», сер, Альфа Альфа.

— Далі.

— Шоста, восьминога, модифікація, розроблена марсіанською філією «Айрон Воркс», виявилась вдалішою за шестиногу «п’яту» і надійшла на озброєння Флоту в триста дев’яносто другому році. У чотириста сьомому році її спрощений і здешевлений варіант Мк6-1 був прийнятий як базовий комерційний… Тепер про «сьомі». Перший прототип «сьомого» з’явився двадцять три роки тому. «Ельдотронік» довго доводила його до відповідності стандартним вимогам. У серію він пішов лише у триста дев’яносто дев’ятому. Він є найдешевшим з усіх сучасних бойових «павуків» та найбільш розповсюдженим у різних варіантах і з різною периферією. Кількість варіантів комплектації перейшла за дві сотні. «Павук» на шестиногій платформі Мк7 став основним бойовим кіборгом штурмових і десантних з’єднань Флоту в чотириста третьому році та залишався ним до сьогодні. Тобто до появи «восьмого».

— Звідки такі знання, курсанте?

— Від брата, сір! Він захоплювався кіборгами.

— Всі чули, як треба відповідати? Вчіться у курсанта Махоніко. Я ставлю вам її за приклад. А тепер про нашого «восьмого». Махоніко вірно здогадалась, що ця модифікація є продовженням лінії важких високозахищених платформ, які розробляє «Айрон Воркс». Її «заточено» спеціально для боротьби з особливо небезпечними і швидкими ксеноморфами, яких називають ґиргами.

Відмінниця Пела напружила пам’ять, але вимушена була визнати, що про ксеноморфів з такою назвою чує уперше. Вона хотіла запитати, на якій планеті живуть ґирги, але вчасно згадала, що це не школа і питати в інструктора дозволено лише на практичних заняттях.

— …Ґирги напали на одну з наших баз, — тим часом продовжував інструктор. — Там вони зіткнулись з «сьомими» і надерли їм задниці.

— Хто кому надер задниці? — не зрозумів товстий землянин Макс.

— А хто вам дозволив мене перебивати, курсанте? Хто дозволив звернутись до мене без означення «сір»? — гаркнув інструктор. — Повторюю спеціально для відморозків: довбані ґирги надерли задниці нашим роботам… І це я, курсанти, сказав образно, тому що навіть ця помилка земної природи, — інструктор презирливо кивнув у бік Макса, — має знати, що кіборги не випорожнюються, а значить, задниць не мають! Курсанти, повторіть!

— Кіборги задниць не мають, сір! — гаркнуло двадцять шість глоток.

— Отже, — продовжив інструктор після хвилинної паузи, яку він використав для пиття води з кулера, — «сьомі» тоді облажались. І тому Флот замовив земним мудрагеликам нову платформу, більш захищену і розумну. Вам дуже пощастило. Ви, курсанти, станете бек-операторами найновіших, найпрудкіших і найпотужніших кіборгів, яких коли-небудь створювало людство. Кожний із вас матиме групу з шістнадцяти «восьмих». Вони дуже розумні, тому від вас потребуватимуть не думати за них, а координувати дії групи. Курсанте Бехеште!

— Я, сір! — підскочила і виструнчилась Ясмін.

— Ви, Бехеште, у цій групі старша за званням. Ви — цілий майстер-марінер, та ще й із командирським досвідом. От і поясніть майбутнім бійцям, що значить «координувати». Поясніть так, щоби навіть оцей товстий земний вилупень, — інструктор ткнув у Макса вказівним пальцем, — назавжди запам’ятав значення слова «координувати».

— Це означає, сір, що ми маємо здійснювати узгодження, поєднання та приведення до ладу дій довірених нам машин! — сформулювала Ясмін, карбуючи кожне слово.

— Правильно, курсант Бехеште, — інструктор подивився на Ясмін довгим поглядом і раптом запитав: — Я чув, що ви з курсантом Махоніко — подружня пара. Це вірно?

— Цілком вірно, сір! — підтвердила Ясмін.

— Підтримую ваші уподобання, курсант Бехеште, — сказав інструктор. — Я передчуваю, що з Махоніко вийде вправний оператор, хоча вона поки що лише ординарний марінер. Ви як старша за званням повинні сприяти зростанню її бойових вмінь і навичок. Й тоді вам буде на кого покластися, коли ми виступимо на смертельну прю з ґиргами.

— Служу Імперії! — викрикнула у відповідь Ясмін, веселими очима дивлячись на інструктора.

6

Дослідницька станція «Пост Лефора»,

південніше цирку Мефістофель, Аврелія (6КА81:4),

зоряна система Мійтри (HD168443).

2 юна 417 року Ери Відновлення.

Після кількаденної невизначеності імператор санкціонував ядерне бомбардування двох найбільших гніздилищ адельм. Але не дозволив це зробити Охоронним силам колонії. Для бомбардування було призначено останній із ударних рейдерів Одинадцятого флоту, який ще залишався на орбіті Аврелії — «Рігуело». Рівно опівдні двадцять дев’ятого пентарія він мав відправити до тих печер, де множились і дорослішали мільйонні орди адельм, дві тактичні керовані бомби проникаючого типу.

Небачене видовище змусило вищих керівників колонії залишити кабінети і прибути на кордон аномальної зони. Всім хотілось вживу, а не на екрані TVC, побачити ядерне бомбардування власної планети. Флотські запевнили уряд Аврелії, що відстань у дванадцять кілометрів гарантуватиме спостерігачам безпеку. Вітер мав віднести радіоактивні хмари на північ, до центру метеоритного цирку Мефістофель, а ударна хвиля не повинна була пробігти й третини відстані до кордону. Єдине, про що застерігали офіцери Флоту: на очі спостерігачі мали одягнути спеціальні світлові фільтри.

Маккосліб провів міністрів, лордів та їхніх жінок до зубоподібної скелі, а сам повернувся на «Пост Лефора». Як досвідчена людина він знав, що усі розрахунки є лише розрахунками. Ланс зайняв крісло чергового у підземному бункері. Персонал поста поділився з