Читати книгу - "Фундація та Імперія"

– Ой, Торі, припини, – втомлено відповіла вона.

– «Ой, Торі, припини», – роздратовано передражнив її він. А потім лагідно додав: – Ти скажеш мені, що сталося, Бей? Що тебе турбує.

– Ні! Нічого не сталося, Торі. Якщо ти будеш і далі чіплятися, я зсунуся з глузду. Я просто… думаю.

– Про що думаєш?

– Ні про що. Ну, про Мула, Притулок, Фундацію, та й годі. Про Еблінга Міса і про те, чи натрапить він на щось про Другу Фундацію і чи придасться нам ця інформація, а також про мільйон інших речей. Я заспокоїла тебе? – її голос був схвильований.

– Може, годі про це думати? Це зайве і нічим не зарадить.

Бейта встала і кволо усміхнулася.

– Все гаразд. Я щаслива. Бачиш, я усміхнена й весела.

Почувся схвильований крик Магніфіко:

– Міледі!

– Що там? Заходь…

Бейта раптово вмовкла, коли побачила велике, суворе обличчя…

– Прітчер! – вигукнув Торан.

Бейта зойкнула:

– Капітане! Як ви нас знайшли?

Ген Прітчер зайшов до кімнати. Його голос був чітким, спокійним і стриманим:

– Тепер я полковник і служу Мулові.

– Мулові! – Торан вмовк. Утрьох вони мальовничо застигли.

Магніфіко перелякано витріщився, сховавшись за спиною Торана. Ніхто не звернув на нього уваги.

Бейта стиснула тремтячі руки і спитала:

– Ви нас заарештуєте? Ви справді перейшли на їхній бік?

Полковник швидко відповів:

– Я прийшов не для того, щоб вас арештувати. У моїх інструкціях про вас нічого не зазначено. Я вільний скористатися нашою старою дружбою, якщо ви мені дозволите.

Торанове обличчя скривилося від стримуваної люті.

– Як ви нас знайшли? Це ж ви були на філійському кораблі? Ви стежили за нами?

На застиглому, непорушному обличчі Прітчера на якусь мить промайнуло розгублення.

– Так, то був я. Та насправді то була випадкова зустріч.

– Така випадковість математично неможлива.

– Це здається невірогідним, тому ви навряд чи мені повірите. Зрештою, вас однак допустили до філійців – певна річ, такої держави, як Філія, не існує – тому що ви прямували до сектора Трентор. А оскільки Мул вже мав свої контакти на Неотренторі, вас було легко там затримати. На жаль, ви полетіли ще до моєї появи, але не на багато мене випередили. Я мав час, щоб відправити на ферму на Тренторі наказ повідомити про ваше прибуття. Його виконали, тому я тут. Можна мені сісти? Запевняю, я прийшов до вас із дружніми намірами.

Він сів. Торан схилив голову і даремно намагався щось заперечити. Бейта без жодних емоцій приготувала чай.

Торан обурено підвів голову.

– Гаразд, то що вам тоді потрібно, полковнику? Якщо це не арешт, то що? Тримання під вартою? Кличте своїх людей і віддавайте накази!

Прітчер терпляче похитав головою.

– Годі, Торане. Я прийшов до вас із власної волі, щоб переконати, що ваші зусилля марні. Якщо мені це не вдасться, я піду. От і все.

– І все? Ну, тоді займайтеся вашою пропагандою, виголошуйте промову і забирайтеся геть. Бейто, я не хочу чаю.

Прітчер узяв чашку, серйозно подякувавши. Зробивши невеличкий ковток, він подивився на Торана із певним зусиллям. А потім сказав:

– Мул – мутант. Тому його неможливо перемогти.

– Чому? Що це за мутація? – кисло спитав Торан. – Сподіваюся, ви нам скажете?

– Так, скажу. Ваше знання йому не зашкодить. Розумієте, він здатен регулювати емоційну рівновагу людини. На перший погляд, ідеться про маленький фокус, але насправді це дуже серйозна зброя.

Бейта перебила його:

– Емоційну рівновагу? – вона насупилася. – Ви можете пояснити? Я не зовсім вас розумію.

– Я маю на увазі, що Мулові напрочуд легко навіяти обдарованому генералові, що той беззастережно йому відданий і безмежно вірить у його перемогу. Його генерали перебувають під емоційним контролем. Вони не здатні зрадити Мула, не можуть здатися – цей контроль є постійним. Найбільш здібні з його ворогів стають найвідданішими підлеглими. Саме тому отаман Калгана здав свою планету і став намісником Мула на Фундації.

– А ви, – гірко додала Бейта, – зраджуєте свою справу і стаєте представником Мула на Тренторі. Прикро!

– Я ще не завершив. Зі згубними емоціями, такими як відчай, дар Мула діє ще ефективніше. У вирішальний момент вагомі люди на Фундації і на Притулку зневірилися. Ці світи не чинили серйозного опору і загинули.

– То ви хочете сказати, – напружено спитала Бейта, – що у Часовому Сховищі Мул жонглював моїми емоціями?

– У мене теж було таке відчуття. І не лише в мене. А як це виглядало на Притулку перед загибеллю?

Бейта відвернулася.

Полковник Прітчер наполегливо вів далі:

– Цей вплив діє на світи і на окремих осіб. Хіба можна змагатися із силою, що здатна примусити вас здатися добровільно, коли забажає, і може зробити вас вірним слугою, якщо захоче?

Торан повільно сказав:

– Чому я маю вам вірити?

– Тоді спробуйте пояснити поразку Фундації та Притулку? Або моє навернення? Поміркуйте, друже, чого досягли ви, я або вся Галактика, досі воюючи проти Мула? Чи існує хоч якесь незначне досягнення?

Торан із викликом заперечив.

– Заради Галактики, я вам скажу! – Він додав із якоюсь раптовою зловтіхою: – Кажете, ваш чудовий Мул мав зв’язки на Неотренторі, завдяки чому нас затримали? Так от, він більше не скористається ними. Ми вбили кронпринца, а з іншого зробили заслиненого ідіота. Мул нам не завадив, та й інші його задуми лишилися нездійсненими.

– Це не зовсім так, бо то були не наші люди. Кронпринц – нездара, що просяк вином, а Коммасон – феноменальний бовдур. Він мав владу, але попри це був розпусним, злим та абсолютно некомпетентним. Ми не домовлялися з ними ні про що, лише використали, щоби відволікти вашу увагу…

– Але ж саме вони затримали нас або принаймні спробували це зробити.

– Аж ніяк. Коммасон мав особистого раба – чоловіка на ім’я Інчні. Ваше затримання було його ідеєю. Він старий, але ще якийсь час служитиме нашій меті. Ви б не вбили його, ви добре це знаєте.

Бейта уважно прислухалася. Вона й не торкнулася власного чаю.

– Але, якщо вірити тому, що ви сказали, ваші власні емоції були спотворені. Ви віддані Мулу та вірите в нього, але це неприродна, хвороблива відданість. Яку ціну тоді мають ваші думки? Ви втратили здатність об’єктивно мислити.

– Ви неправі. – Полковник повільно похитав головою. – Змінили лише мої емоції, а розум залишився таким, яким був. Певний вплив із боку моїх налаштованих зовні емоцій існує, але це не примус. Відтоді, як я звільнився від свого попереднього напрямку думок, деякі речі я бачу навіть виразніше.

Я переконаний, що Мул діє розумно та доцільно. Із часу свого навернення я стежив за його кар’єрою протягом семи