Читати книгу - "Майже безпечна"

знає хто це, що вона закинула її на якусь задрипану планету і вимагає піти у хороший нічний клуб. Тріція вся в сльозах каже, що ніколи її не бачила, а тим більше не народжувала. Потім вона раптом почала щось розповідати про Руперта, що він втратив розум чи щось таке. Чесно кажучи я цю частину не дуже зрозумів. Потім Рендом почала кидати в неї тим, що було під рукою і вони пустили рекламу, щоб у всьому розібратись. О! Вони вже почали пряму трансляцію зі студії! Замовкни і дивись.

Доволі пошарпаний телеведучий з’явився на екрані і вибачився перед глядачами за перерву в трансляції подій. Далі він розповів, що в них більше немає зрозумілих новин, лише те, що таємнича дівчина, яка називає себе Рендом Часта Пасажирка Дент покинула студію, щоб, хм, відпочити. Тріція МакМіллан, ми сподіваємося, повернеться вже завтра. Тим часом, нам надходять нові повідомлення про НЛО...

Форд скочив на ноги, взяв найближчий телефон і набрав номер.

— Консьєрж? Хочеш собі цей готель? Він твій, якщо за п’ять хвилин зможеш мені знайти до яких клубів ходить Тріція МакМіллан. Просто запиши все на цей номер.

Розділ 24

Далеко в глибинах космосу відбулося кілька невидимих рухів.

Невидимі для всіх жителів дивної і темпераментної Множинної зони, в якій знаходиться численні ймовірності планети під назвою Земля. Однак, те що вони були невидимі, не означало, що вони не мали наслідків.

На самому краю сонячної системи, розкинувшись на зеленому шкіряному дивані, сидів і роздратовано дивився на безліч телевізійних і комп’ютерних екранів лідер ґребулонців. Він займався різними дурницями. Займався дурницями з книгою по астрології. Займався дурницями з консоллю комп’ютера. Займався дурницями з екранами, які постійно лили на нього потік інформації з ґребулонських моніторингових пристроїв, які були спрямовані на Землю.

Він був виснажений. Їх місія — спостерігати. Але спостерігати таємно. Правду кажучи, ця місія уже йому в печінках сиділа. Він був цілком впевнений, що його місія полягала у чомусь більшому, ніж сидіти і рік за роком дивитися телевізор. Вони безсумнівно мали купу іншого обладнання, яке мало якесь призначення, якщо вони, звісно, випадково не загубили призначення цього обладнання. Йому потрібна була ціль і сенс життя, ось чому він і звернувся до астрології, щоб заповнити нескінченно глибоку діру всередині. Астрологія, безсумнівно, скаже йому, що робити.

Ну, насправді, вона вже каже йому щось.

Вона каже йому, що, на скільки він може зрозуміти, в нього буде дуже невдалий місяць, а всі справи будуть йти від погано до ще гіршого, якщо він не візьме себе в руки і не почне робити позитивні кроки, і ворушити мізками.

Це була правда. Все було ясно зрозуміло з його зіркової діаграми, яку він склав за допомогою книги з астрології та комп’ютерної програми, яку та люб’язна Тріція МакМіллан зробила для нього, щоб перерахувати тріангуляцію усіх підходящих астрономічних даних. Земну астрологію треба було повністю перерахувати, щоб вона видавала нормальні результати для ґребулонців тут, на десятій планеті — холодній околиці сонячної системи.

Перерахунок показував абсолютно чітко і недвозначно, що цей місяць буде насправді поганим, починаючи з цього дня. І саме тому, що Земля починає сходити в Козерогові, а це, як для лідера ґребулонців, який мав усі характерні ознаки класичного тільця, було вкрай поганим.

Зараз настав час, так казав йому гороскоп, для виконання позитивних дій, прийняття важких рішень, планування того, що потрібно зробити і виконання запланованих дій. Все це було для нього дуже складним, проте він знав, що ніхто й не казав, що робити важкі справи буде неважко. Комп’ютер в цей час, секунда за секундою, відслідковував і передбачав положення планети Земля. За його наказом великі сірі турелі весь час оберталися. Оскільки все ґребулонське обладнання для спостереження було націлене на Землю, воно не могло побачити ще одне джерело даних у сонячній системі.

Шанси вловити інше джерело даних: масивний жовтий конструкторський корабель, випадково стали практично нульовими. Він був на такій же відстані від сонця, що й Руперт, але майже із зовсім протилежного боку, майже зовсім захований сонцем.

Майже.

Масивний жовтий конструкторський корабель мав на меті слідкувати за подіями на десятій планеті і бути непоміченим. Це в нього виходило прекрасно.

У корабля можна було знайти дуже багато різних речей, які робили його діаметрально протилежним до ґребулонців.

Його лідер, Капітан, мав дуже чітку мету. Вона була дуже проста і зрозуміла, і він намагався досягти її у свій простий і зрозумілий спосіб за визначений період часу.

Хто завгодно, в кого також є мета, міг би сказати, що ця мета безглузда і бридка, що це не та мета, яка подовжує життя, затикає лихо за пояс, змушує пташок співати, а квіти квітнути. Ця була доволі таки протилежною. Абсолютно протилежною.

Його роботи не стосувалося переживати про такі речі. Його роботи стосувалося те, що він має робити свою роботу, яка полягала в тому, щоб робити свою роботу. Якщо таке мислення вело до звуження сприйняття і зацикленості думок, тоді його роботи не стосувалося переживати про такі речі. Якщо йому на шляху траплялися такі речі, то вони направлялася до підлеглих, які в свою чергу мали інших підлеглих, до яких направляли такі речі.

За багато-багато світлових років звідси, та й насправді з будь-якого місця далеко, знаходиться понура і давно закинута планета Вогосфера. Десь там, на смердючих, закутаних туманом грязьових берегах цієї планети, оточений брудними, поламаними і запустілими каркасами роздавлених бродячих крабів, стоїть монумент, який позначає місце в якому, як вважається, вперше з’явився вид Vogon Vongoblurtus. На монументі викарбувана стрілка, яка вказує кудись в туман, а під нею висічені простими і зрозумілими літерами слова «Це вони у всьому винні».

Глибоку у надрах свого непримітного жовтого корабля забурчав Капітан Вогонів. Він взяв до рук трохи вицвівший, із загнутим куточком шматок паперу і поклав перед собою. Наказ на знищення.

Якщо вам коли-небудь захочеться віднайти де саме робота Капітана, яка полягала в тому, щоб робити свою роботу, насправді почалася, тоді врешті-решт ви дійдете до цього шматочка паперу, який був виданий йому його безпосереднім командиром дуже давно. Шматочок паперу містив на собі інструкцію і метою Капітана було виконати цю інструкцію, а після цього поставити маленьку позначку у прилеглому до неї квадратику.

Він уже виконав цю інструкцію раніше, але кількість неприємних обставин не дали йому змоги поставити галочку у маленький квадратик.

Однією з неприємних обставин була множинна