Читати книгу - "Марсіянин"

Вони поверталися до Марса.

•••

Усі знали, що Брендан Гатч скоро керуватиме місіями.

Він сходив щаблями NASA настільки швидко, наскільки це було можливо у величезній інертній організації. Його мали за старанного працівника, а його майстерність і лідерські якості бачили усі підлеглі.

Брендан щодня був за старшого в Центрі управління польотами з першої ночі до дев’ятої ранку. Своєю тривалою бездоганною роботою на цьому місці він безсумнівно мав заслужити на підвищення. Вже зараз його призначили другим керівником польоту «Ареса-4», і він мав чудові шанси стати основним для «Ареса-5».

– Центр, це Зв’язок, – почувся голос у навушниках.

– Кажіть, Зв’язок, – відповів Брендан. Вони сиділи в одній кімнаті, але протоколу переговорів по радіо дотримувалися постійно.

– Незаплановане повідомлення про зміну стану польоту.

«Гермес» знаходився на відстані дев’яноста світлових секунд, тож вести з ними голосові переговори було непрактично. В усіх випадках, крім зв’язку для телебачення, екіпаж «Гермеса» ще довго мусив розмовляти з Центром за допомогою текстових повідомлень.

– Зрозумів, – сказав Брендан. – Читайте вголос.

– Я… не розумію, що це, Центр, – прозвучала стурбована відповідь. – Це не стандартне повідомлення про стан польоту, тут одне речення.

– Про що там ідеться?

– Тут сказано: «Г’юстон, знайте: в ракетника Річа Пернела око, як у орла».

– Що? – спитав Брендан. – Хто, в біса, такий Річ Пернел?

– Центр, це Телеметрія, – сказав інший голос.

– Кажіть, Телеметрія, – сказав Брендан.

– «Гермес» відхилився від курсу.

– Зв’язок, повідомте «Гермес» про відхилення. Телеметрія, підготуйте курс корекції…

– Не можу, Центр, – перервала його Телеметрія. – Це не відхилення. Вони змінили курс. Дані з приладів показують навмисний поворот на 27,812 градуса.

– Якого дідька? – Брендан затнувся. – Зв’язок, спитайте в них, якого біса?

– Зрозумів, Центр… відправив повідомлення. Мінімальний час очікування відповіді три хвилини чотири секунди.

– Телеметрія, це може бути відмовою приладів?

– Ніяк не може, Центр. Ми слідкуємо за ними через Супутники. Визначене положення співвідноситься зі зміною курсу.

– Зв’язок, перечитайте свої журнали, подивіться, що робила попередня зміна. Перевірте, може зміна курсу була запланована, а нам якимось дивом ніхто не сказав.

– Зрозумів, Центр.

– Наведення, це Центр, – сказав Брендан.

– Кажіть, Центр, – відповів диспетчер наведення.

– Вирахуйте, скільки вони можуть залишатися на цьому курсі перш, ніж зміна стане невідворотною. З якого моменту вони вже не зможуть перехопити Землю?

– Вже рахуємо, Центр.

– І хто-небудь, дізнайтеся, хто, в біса, такий цей Річ Пернел!

•••

Мітч гупнувся на диван у кабінеті Тедді. Він викинув ноги на кавовий столик і посміхнувся.

– Ти хотів мене бачити?

– Навіщо ти це зробив, Мітчу? – зажадав відповіді Тедді.

– Що зробив?

– Ти пречудово знаєш про що я кажу, чорт забирай.

– А, ти про заколот на «Гермесі», – невинно сказав Мітч. – Знаєш, а це непогана назва для фільму. «Заколот на «Гермесі». Звучить.

– Ми знаємо, що це ти, – твердо сказав Тедді. – Невідомо як, але ти надіслав їм той маневр.

– То доказів у тебе немає?

Тедді розлючено подивився на нього.

– Ні. Поки що немає, але ми працюємо над цим.

– Справді? – спитав Мітч. – Це найкраще, на що ти волієш витрачати час? Згадай, треба спланувати запуск припасів, і я вже мовчу про мандрівку Вотні до Скіапареллі. У нас повні руки роботи.

– Тут ти правий, роботи в нас повно, біс його бери! – скипів Тедді. – Після твого вибрику, ми змушені це робити.

– Мого гаданого вибрику, – сказав Мітч, піднявши палець. – Я так розумію, Енні заявить пресі, що ми вирішили вдатися до цього ризикованого маневру? І мовчатиме про заколот?

– Звичайно, – сказав Тедді. – Інакше ми виглядатимемо ідіотами.

– То я так розумію, що всі зіскочили з гачка? – посміхнувся Мітч. – не можна звільняти людей за те, що вони втілюють рішення NASA. Навіть Льюїс в порядку. Про який заколот мова? І Вотні, можливо, виживе. Скрізь одні щасливі кінці!

– А може статися так, що ти вб’єш отак увесь екіпаж, – заперечив Тедді. – Ти хоч подумав про це?

– Хто б не відправив їм той маневр, – сказав Мітч, – усього лише передав інформацію. Рішення діяти за цим планом прийняла Льюїс. Якби вона дозволила емоціям втрутитися у прийняття рішення, то була б паршивим командиром. А вона аж ніяк не паршивий командир.

– Якщо я коли-небудь зможу довести, що це був ти, я знайду як тебе звільнити, – попередив Тедді.

– Аякже, – знизав плечима Мітч. – Але якби я не був готовий на ризик заради порятунку життів, то… – він подумав якусь мить. – Певно, я був би тобою.

РОЗДІЛ 17

ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 192

Бісова ковінька!

Вони повертаються по мене!

Навіть на знаю, як реагувати. Мені горло здавило!

І я тепер маю бісову прірву роботи, яку треба розгребти, щоб сісти на автобус додому.

Вони не можуть вийти на орбіту. Якщо мене не буде в космосі, коли пролітатиме «Гермес», то вони тільки й зможуть, що рукою мені помахати.

Я мушу дістатися АПМ «Ареса-4». Навіть у NASA погоджуються з цим. А якщо вже няньки з NASA рекомендують проїхати 3200 кілометрів пересіченою місцевістю, то значить справи твої кепські.

Скіапареллі, я йду до тебе!

Ну, не зразу. Перед тим треба переробити згадану вище бісову прірву роботи.

Мій похід по «Пасфайндер» був коротенькою прогулянкою в порівнянні з епічною мандрівкою, що чекає на мене. Я багато де проскочив на дурняк, бо мав протриматись лише вісімнадцять солів. Цього разу буде інакше.

В середньому я долав 80 кілометрів на сол, коли їхав до «Пасфайндера». Якщо шлях до Скіапареллі стелитиметься так само вдало, на подорож знадобиться сорок солів. Про всяк випадок скажемо, що п’ятдесят.

Але тут не тільки мандрівка. Коли я дістанусь туди, то муситиму стати табором і трохи вдосконалити АПМ. За підрахунками NASA на це знадобиться тридцять солів, тож візьмемо для певності сорок п’ять. Дев’яносто п’ять солів на подорож і модифікацію АПМ. Значить, сотня, бо число дев’яносто п’ять просто вголос благає, щоб його округлили.

Тож я повинен вижити поза Домом на протязі ста солів.

– А як щодо АПМ? –