Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

! ,

Псіонічний щит! Принцеса Срібного Ельфа насупилася і закричала. Перед нею миттєво з'явився напівпрозорий сферичний щит із сітки. Здавалося, що в одну мить перед нею вже була вітрова лопатка. З гучним тріском вітрова лопать вдарилася об щит лоб в лоб. Напівпрозора сітка блиснула, і вітрова лопать була притиснута до щита, деформована і розділена на обидві сторони. Він вдарився об землю позаду неї, залишивши на льодовику дві глибокі подряпини довжиною майже десять метрів.

,

Коли воїн досягав рівня стихій, з'являлася додаткова опція базового володіння фехтуванням. Використовуючи навички та силу, щоб стиснути повітря, щоб утворити вітрові лопаті, атакуючи ворога на відстані ста футів. З цього моменту атаки воїна в ближньому бою будуть поширюватися на атаки на далекі відстані. Взагалі кажучи, фехтувальник, який щойно увійшов у царство активації стихій, може мати радіус дії близько ста футів. На піку активації стихій радіус дії вітрової лопаті не перевищуватиме двохсот футів.

.

Відстань між Метишею і Сейберсом становила цілу сотню метрів.

!

Ви – Сейбери! Чому ти тут!? Метіша підвела голову і недовірливо запитала:

.

Хех, я впізнаю тебе, маленька принцеса. Зайберс злегка підняв голову і посміхнувся: Що означають спогади про минуле? Історія, пил, нікчема. Хто я, маленька принцеса? Я – мандрівна душа. Яке свято, чути шепіт на північному вітрі.

Сейбери, ви фактично перетворили себе на нежить!? Метіша зціпила зуби і втупилася в Повелителя Морозного Лицаря, одну з найвищих істот народу Міірна Ти так низько впав

.

Нудна угода, — ледь чутно відповів Зайберс. Не розумніший за дрібниці смертних, і не дурніший за турботи мудреців. Честь, жертовність, нікчемність.

Одержимість. Метіша чітко вимовляв кожне слово. З ким ви уклали угоду, з Темним Драконом? Сейберс, ви все ще охороняєте таємницю Міірн. Ти знаєш, що не можеш повернутися,

,

Сейберс глянув на Принцесу Срібних Ельфів. Його байдужий погляд створював враження, ніби світ був лише порошинкою в його очах. Навіть клятва, яку він присягнув захищати, була безглуздою. Минуле і майбутнє були ілюзіями. Він раптом відсунув лезо від шиї Пеї, а потім повільно провів лінію перед собою

, ���

Життя, смерть, це межа. Смертні, відступайте. Те, що я охороняю, занадто важке для вас. Смерть – це пряма лінія в моїх очах, але в твоїх очах вона згасає і розступається. Це переправа через річку Стікс. Поки дрібниці світу смертних все ще барвисті у ваших очах, відступіть

.

Запала тиша.

���

Сейберс, якщо ім'я Метиші нічого не означало для інших присутніх, але наступних слів Брандо було достатньо, щоб вони зрозуміли вагу імені, Будьте обережні, це Сейберс Ансу, Повелитель Морозного Лицаря Міірни, один з лідерів Останньої Битви. Ви, Круз, повинні його знати. Ти дав йому титул Самотній Вовк Нагір'я, Кат Зими

Це він! Обличчя Вероніки, Мефісто та Лоренни змінилися. Командир Лазурного Неба навіть підсвідомо витягла меч з піхов. — перелякано скрикнув Шідо. Навіть Його Королівська Високість, якого підозрювали в паралічі обличчя, не міг не підняти брови. Незалежно від того, був він ворогом або другом, Зайберс все одно залишався героєм попередньої епохи. Його епоха слави була найпрекраснішим періодом в історії Вонде.

.

Прямо скажемо, перед Сейберсом Вероніка і Мефісто були ще не дітьми.

.

Метиша, як справи? — знову прошепотів Брандо.

! ���

Я перебуваю на піку рівня Просвітлення Стихій. Зі мною все гаразд, але його атака, здається, була випробуванням, Метіша простягнула праву руку, і палаюче біле світло утворило в її долоні довгий срібний човник. Але вона, здавалося, трохи нервувала: Господи, сила Зайберса була набагато більшою, ніж ця, коли він був живий, він

Я знаю, – перебив її Брандо, – я знаю, головне, що з тобою все гаразд.

Метіша відкрила рота і нічого не відповіла, але на серці було трохи тепло.

.

Брандо підвів голову і подивився на повелителя Міірни, який дивився на них зверху. Він кликав вітер і викликав дощ, і в ньому все ще можна було знайти значення сили і величі.

-

Лорд Сен-Осоль, — гукнув він у своєму серці.

Король Морозного Лицаря був пов'язаний клятвою перетворити себе на нежить. Щобільше, за життя він зберіг менше чверті своїх сил. Ні, цю річ вже не можна вважати Сейберсом. У кращому випадку його можна вважати тілом, захопленим нав'язливою ідеєю. Але воно, мабуть, успадкувало деякі здібності цього тіла, коли було живе. Плюс до всього, сама клятва надає нежиті надзвичайну силу. Ви бачили Білого Лицаря Ебдона. Будь обережний, Брандо, сила цього тіла набагато більша, ніж те, що ти бачиш. Сен-Осоль нагадав йому в серці.

,

Але вона раптом перестала розмовляти, Брандо, здається, знайшов мене

, -, ���

Це неможливо, Брандо був приголомшений. Він не вірив, що хтось може бачити світ думок наскрізь. Навіть якби й був, то не Сейберс, лорд Сен-Осоль, ви

Здається, у нього є щось, що може бути пов'язане зі мною. Тільки мертві можуть зрозуміти почуття живих. Він відчув моє існування через те, що Сен-Осоль насупився в голові Брандо і перервав слова Брандо квапливим тоном.

?

Щось, що можна підключити?

!

Стривайте, я розумію. Це Кільце Вітру Імператриця Сен-Осоль раптом глибоко вдихнула: Ні, я помиляюся. Це не на ньому. Це на тій маленькій дівчинці!

?

Маленька дівчинка? Брандо раптом відреагував: Ти маєш на увазі Пею?

.

Імператриця Вітру повільно кивнула.

.

Брандо підвів очі і побачив, що Сейберс повернувся до нього. Очі в нього були золоті, але погляд був гострий, як меч, від чого Брандо тремтів. Король Морозного Лицаря, здавалося, щось побачив. Брови його злегка сіпнулися, але обличчя все ще було байдуже, Який довгий сон. Ельфи Рошаавена, ельфи Альфхейма зібралися тут сьогодні. Вогонь і порох, ви шукаєте попіл відродження з руїн. Смертні, ви сліпі і неосвічені.

, -,

Серед усіх присутніх, мабуть, тільки Брандо і Сен-Осоль розуміли значення цих слів. Туманні ельфи прийшли з Рошаавена з Виючого Піку, а Срібні Ельфи прийшли з Альфхейма зі Святої Срібної Долини. Відповідно, вони мали на увазі Метішу і Сен-Осоль, але це була таємниця, про яку мало хто знав. Брандо побачив, як Принцеса Срібних Ельфів обернулася і подивилася на нього з дещо дивним виразом обличчя.

!

Вероніка трохи нервувала. Мало хто бачив, як командир легіону міцно тримає меч у руці. Все її тіло було натягнуте, як