Читати книгу - "Притулок пророцтв"

– Їх же спіймали.

– Алексі та друге покоління – ні. О Господи! Я пробовкалася.

– Та вже. Мені цікаво.

– Я розмовляла з містером Тедеску перед тим, як його вбили.

– Ясоном Тедеску? Він викладав у мене в університеті. Звідки ти його знала?

– Була його студенткою. Він викладав у мене акторське мистецтво. Я бачила, як його вбили в Афінській психлікарні. Він говорив про «Сімнадцяте листопада».

– Як передали в телевізійних новинах, під час рейсу, «Сімнадцяте листопада» було знешкоджено.

Нікі широко розплющила очі.

– Що не так?

– Люди намагалися змусити мене щось згадати. Тепер друге покоління «Сімнадцятого листопада» і МЕХ збираються напасти на Сполучені Штати. Вони полюють на мене.

– Навіщо ти їм потрібна?

– Я була однією з них. Мусите мені повірити. Тепер, коли я в Сполучених Штатах, то становлю загрозу їхній терористичній операції.

– Добре. Переночуй тут, виспись. Зранку ми повідомимо у відповідні органи.

– Ти мені не віриш. Якщо Алексі полює за мною, то вб’є і мене також, – вона притиснулася до лікаря. – Побудь зі мною цю ніч.

Кайл подався назад.

– Це неможливо. Я піду, а ти замкнись, і на ланцюжок. Я зайду завтра, після лекції.

Вийшовши за двері, Кайл почув клацання замка, а тоді звук, з яким посунули дверний ланцюжок. Принаймні він вийшов чистим. Дорогою додому він повторював собі, що не має дозволити їй залізти собі в душу. Жінка, у розладі якої є марення про те, що її переслідують грецькі та ісламські терористи, може бути небезпечною для здоров’я психіатра. Але який же легендарний сценарій зваблення! Красуню з лап терористів рятує герой.

Дорогою додому він розсміявся від думки, що вона вважає його своїм рятівником. Кайл знав, що більшість людей вважають його поміркованим і замкнутим. Зрештою, саме таким він сам завжди вважав себе. Кволий хлопчик під крилом турботливих мами й тата, які ізолювали його від зовнішнього світу, навчали вдома. Батько вчив його хімії та фізики й допоміг облаштувати в підвалі лабораторію. Мама-психологиня ділилася своїми текстами і нотатками з психології.

Батьки розлучилися, коли йому було чотирнадцять.

Мама залишила дві книжки Карла Густава Юнга: «Психологія й алхімія» і «Архетипи і колективне несвідоме». Він досі пам’ятав її коментарі, написані олівцем на полях: «Гидота!» і «Містичне божевілля». На задньому форзаці вона написала: «Юнг зрадив свого вчителя Фройда і психоаналіз».

Кайл згадав, як чорним маркером писав під цими словами: «А ти, моя фройдистська мама-вчителька, зрадила мене».

Це дало йому чітке уявлення про те, що він має робити далі. Після медичної школи він вивчав юнгіанську аналітичну психологію.

А що ж тепер робити з цією молодою жінкою, яка взяла собі прізвисько Нікі Аптерос? Фройд би діагностував її як параноїчку з психогенною амнезією. Юнг би покопався глибше і, найімовірніше, визначив би її як архетипну фатальну жінку. Обоє мали б рацію – частково. Але йому її поведінка і симптоми нагадували межовий та істеричний розлади особистості. Мати справу з такими пацієнтками – сказитися можна.

Він відчинив двері й увійшов у свій будинок. Червоний миготливий сигнал на автовідповідачі свідчив про три повідомлення. Секретарка нагадала йому про ранкову лекцію. Колега підтвердив, що опісля сходить із ним на ланч. Він стер обидва повідомлення. Останнє озвучив сповнений паніки голос. «Лікарю Кайл. Ви мені потрібні. Не відштовхуйте мене. Допоможіть пригадати пророцтва містера Тедеску. Ви не пошкодуєте».

Він хотів стерти й це повідомлення, але вирішив зберегти його, раптом одного дня воно знадобиться, щоб прикрити свій зад.

Лікар підійшов до бару, приготував собі подвійну горілку з мартіні та всівся в м’якому кріслі, насолоджуючись крижаним напоєм. Як допомогти їй, не накликаючи на себе загрозу – і моральну, і професійну? Вона вродлива. Треба визнати, він збудився, коли вона до нього притислася. Хто відрізав тобі крила, Нікі Аптерос?

Кайл допив. Тоді пішов у ванну, роздягнувся і прийняв холодний душ.

РОЗДІЛ 49

Колумбус, штат Огайо

Алексі, не перевищуючи швидкості, доїхав із Кенту, штат Огайо, до району в Колумбусі, що називався Бекслі. Найімовірніше, Нікі переховується тут під іменем Марша Вудс.

Під’їхавши до багатоквартирного будинку, він побачив біля входу швейцара в уніформі. Опустив вікно.

– Мені потрібна ваша допомога.

Швейцар невпевнено роззирнувся.

– Ну?

– Мою двоюрідну сестру Маршу Вудс обікрали, поцупили її сумочку в Греції. Там були документи і гроші. Я намагаюся дізнатися, чи потрапила вона на інший рейс і чи дісталася додому?

Швейцар ляснув кулаком по долоні.

– Я так і знав, що щось тут нечисто. Приїжджав один тип, у нього в машині лежала жінка без свідомості. Сказав, що то Марша Вудс, але я ж краще знаю. Відправив їх на всі чотири сторони.

– Номер машини не запам’ятали?

– Жартуєте, звісно, чорт забирай, запам’ятав, – він поліз у кишеню піджака і витягнув записник.– «КВ-3579». Білий «Лексус» зі стикером для паркування від медичного коледжу Вейбриджського університету.

– Який на вигляд той чоловік?

– Середнього зросту. Сивувата борідка. Сказав, що лікар, прізвище Кайл. З бородою мав солідний вигляд, але я не дурний, мене той мудак не обдурив.

– Дуже слушно, що ви їх не впустили. У Марші купа цінного майна з її подорожей. Витвори мистецтва, скульптури, інші скарби. Мабуть, вони по нього й прийшли.

– Я планував телефонувати в поліцію.

– Тепер уже непотрібно, – Алексі вклав двадцятку швейцарові в долоню. – Я сам розберуся.

Чоловік торкнувся кашкета, віддаючи честь.

– Дякую, сер.

Він уже ближче.

Алексі розкрив карту і подивився дорогу від Бекслі до Вейбриджа. Десь через півгодини проминув здоровенний маєток з високою вежею на схилі. Шосе 33 на мапі вело далі до університету.

Куди ж цей лікар Кайл її повіз? До себе додому? Він, можливо, одружений. У лікарню університету? Ймовірно. Але, якщо він мав на думці дещо інше, то, найімовірніше, у мотель.

Алексі поїхав до мотелю «Мейфлавер» і пошукав білий «Лексус» на паркінгу. Немає. Біля мотелю «Оукленд» знайшов чорний «Лексус». Не те. На паркінгу університетського мотелю стояв білий «Лексус» зі стикером для паркування медичного коледжу Вейбриджського університету. Номер «КВ-3579». Алексі став поряд, вимкнув запалювання й залишився сидіти на паркінгу з вимкненими фарами.

Невдовзі чоловік з борідкою вийшов через обертові двері. Сів у білий «Лексус» і поїхав геть. Що ж, тепер він знає, де Нікі. Але йому треба знати, де знайти лікаря, раптом вона йому щось розповіла. Алексі вирушив за ним. Вони виїхали за межі студмістечка й зупинилися біля