Читати книгу - "Повість про Ґендзі. Книга 2, Мурасакі Сікібу"

навколо приготування ароматних сумішей, — зауважив Ґендзі. — Та оскільки йдеться про мою єдину дочку, то, гадаю, в таких зусиллях немає нічого дивного. У церемонії на відзнаку повноліття дочки, яка вирізняється особливою вродою, я хотів би уникнути участі сторонніх, а тому запросив з палацу Імператрицю-дружину. Звичайно, вона близька нашій родині, але з огляду на її бездоганний смак я побоююся її розчарування в пересічності майбутньої церемонії».

«О, я цілком схвалюю ваш вибір, бо годі знайти кращого зразка для наслідування молодій дівчині», — підтримав його принц.

А тим часом Ґендзі послав гінців до жінок, зайнятих приготуванням ароматних сумішей, щоб нагадати, що кращого вологого дня годі чекати, й вони передали зразки чудових пахощів.

«Сподіваюся, — сказав Ґендзі, звертаючись до принца, — ви розсудите, які саме аромати найкращі. Бо хто ж це може зробити краще за вас?» І він попросив принести курильниці для проби.

«Та я ж на цьому анітрохи не розуміюся!» — скромно заперечив принц Хьобукьо, але серед невиразних пахощів одразу виявив трохи різкіші й трохи м’якші. Жодна їхня вада не уникла його суду.

І от дійшла черга подати на суд ароматичні суміші, які склав Ґендзі. Вони були закопані біля струмка, який витікав із-під західної галереї та мав замінити рів біля Правої вартівні Імператорської охорони, вказаний у рецепті імператора Німмьо епохи Сьова. Син Кореміцу, Хьое-но дзьо, викопав пахощі й приніс Юґірі, а той передав їх Ґендзі.

«Ох, і важко бути суддею! Вкрай незручно», — скаржився принц Хьобукьо.

Способи приготування ароматних сумішей були повсюдно відомі, але кожна людина складала їх на свій смак, а тому виходило, що своїми відтінками — різкістю чи м’якістю — вони часто між собою досить сильно відрізнялися. Зокрема, серед поданих на суд ароматів особливо тонким і ніжним виявився «куробо»[242], який приготувала колишня жриця Асаґао. З-поміж ароматів типу «дзідзьо»[243] принц Хьобукьо високо оцінив шляхетну простоту і витонченість того, що склав Ґендзі. Пані Мурасакі з Весняних покоїв приготувала три аромати, серед яких особливо відзначався своєю свіжістю, вишуканістю і трохи незвичною різкістю аромат «байка»[244].

«Ніщо не може зрівнятися з оцим ароматом, який розносить весняний вітер», — розхвалював його принц Хьобукьо.

Пані Ханацірусато з Літніх покоїв, не вважаючи себе гідною змагатися з благородними жінками, не сподівалася, що дим від її курива підніметься в небо, як у них, а тому склала лише один аромат — «кайо» [245], який виявився незвичайно тонким і звабливо ніжним. Пані Акасі із Зимових покоїв, побоявшись програшу у змаганні, якщо складатиме аромат відповідно до пори року, згадала рецепт попереднього імператора Судзаку, який вдосконалив пан Кінтада[246], склала винятково вишуканий аромат за рецептом, відомим під назвою «за сто кроків», завдяки чому принц Хьобукьо надзвичайно високо оцінив її тонкий смак. Зрештою, на його думку, всі аромати були по-своєму чудовими.

«Суддя мав би бути суворішим!» — дорікнув йому Ґендзі.

Коли на небо виплив місяць, принесли вино. І, пригощаючи гостя, Ґендзі заговорив з ним про минуле. Під чарівним сяйвом укритого легким серпанком місяця після недавнього дощу повівав свіжий вітерець, наповнюючи повітря пахощами сливового цвіту. Покоями розливався невимовний аромат, який породжував у серцях присутніх відчуття цілковитої гармонії.

У приміщенні службовців Імператорської канцелярії зібралися придворні, щоб перед завтрашньою церемонією випробувати музичні інструменти. Звідти долинали мелодійні звуки флейт.

Сини міністра Двору — Касіваґі й Кобай — зайшли лише для того, щоб привітати Великого міністра, але він затримав їх і велів принести кілька інструментів. Принцові Хьобукьо подали біва, Ґендзі — кото «со». Касіваґі дісталося японське кото, на якому він грав не гірше за міністра Двору. Юґірі взяв у руки флейту, і мелодія, що відповідала порі року, зазвучала чисто і світло, немов підносячись до самих небес. Кобай, відбиваючи такт, заспівав «Гілку сливи». Голос його звучав чудово. Як і тоді, коли хлопчиком він співав «Високі дюни» під час гри «відгадування рим». Принц і міністр підхопили його спів. Словом, вечір, хоч і без підготовки, видався на славу.

Передаючи чашу Ґендзі, принц Хьобукьо промовив:

«Душа злітає вгору,

Почувши голос солов’я

У вашому саду,

Де сливи цвіт

Вбирає очі...»

«Мабуть, назавжди...»[247]

«Відвідуйте наш сад,

Який весни цієї

Пишно так розцвів,

І барвами та пахощами

Просякнете наскрізь», —

відповів міністр, передаючи чашу Касіваґі, а той, в свою чергу, вручив її Юґірі зі словами:

«Нехай всю ніч,

Аж до самого ранку,

Співає флейта,

Поки не зігнеться гілка сливи

Під гніздом солов’я».

Беручи чашу, Юґірі відповів:

«Та чи годиться

Дзвінким звуком

Тривожити квітучі сливи,

Якщо, здається, навіть вітер

Їх облітає стороною?

Це було б просто жорстоко...»

Усі засміялися, а Кобай сказав:

«Якби туман

Не висів перепоною

Між місяцем і квітами,

Пташки, що у гніздах поснули,

Уже прокинулись би й заспівали».

Принц Хьобукьо зібрався додому вже на світанку. Ґендзі подарував йому повний набір вбрання з власного плеча й на додачу до нього два закритих горщечки з пахощами. І коли все це віднесли в карету, принц промовив:

«Коли повернуся додому

Із запахами квітів

На рукавах,

Напевне, дорікатиме дружина,

Що зрадник я»[248].

«Та годі вам показувати малодушність!..» — і Ґендзі засміявся. Поки в карету впрягали биків, Ґендзі додав:

«Як у рідну оселю

Повернетеся,

Дружина вийде назустріч,

Здивована вашим новим вбранням

З квітчастої парчі».

«От вона буде приголомшена!» — пожартував Ґендзі, а принц силувано усміхнувся, бо не мав дружини.

Юнакам також подарували скромне жіноче вбрання — хосонаґа, коуцікі тощо.

Наступного дня на варту Собаки[249] Ґендзі прийшов у Західні покої. Там в окремому приміщенні, відгородженому завісами, все вже було готове для церемонії, туди ж незабаром прийшла і палацова служниця Найсі, що відповідала за зачіску. Пані Мурасакі з Весняних покоїв при такій нагоді дуже сподівалася на зустріч з Імператрицею Акіконому. Прислуга обох жінок, яка зійшлася в одному місці, здавалася незчисленною.

На варту Щура[250] на юну панночку наділи мо. Хоча світильники горіли тьмяно, Імператриця змогла побачити рідкісну красу дочки Ґендзі.

«Сподіваючись, що ви не обійдете її вашою прихильністю в майбутньому, я посмів показати вам цю не зовсім досконалу особу, — сказав міністр. — Крім того, я мав потаємну думку зробити цей випадок прикладом для прийдешніх поколінь».

«О, я й не думала, що мені випаде така роль[251]... Я навіть почуваюся незручно, що ви робите мені цю високу честь», — відповіла Імператриця. У ту мить вона була просто уособленням самої молодості й краси! І Ґендзі радів, що в садибі на Шостій лінії зібралося стільки чудових жінок, між якими панувала повна злагода.

Мати юної панночки, пані Акасі, яка навіть у такий день не могла бачити своєї дочки, болісно страждала, і Ґендзі з жалю до неї хотів було запросити і її, але відразу передумав, побоюючись, що її присутність породить небажані плітки. У садибі на Шостій лінії навіть найзвичайнісінькі церемонії відбувалися з великим розмахом, але цього разу я багато чого опускаю, щоб не обтяжувати вас нудними подробицями.

Церемонія