Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Але уже бачив, що не встигаю.
Все через той органний гул - він порушив концентрацію, послабив увагу.
І вихід тепер один.
Я уявив чайну церемонію, запах гарячого чайного листя, тендітну дівчину в кімоно і той дззззенннь від музики вітру і металевої палички.
Так, це ідеальна концентрація.
І ці відьми не встигли. Бо я моторний, це вона правильно сказала.
Мить - адепт Валеріан наче утримує мою секретарку, щоб вона не злетіла в небо й не втекла. Ще мить. І от - уже не може втримати.
- Втекла. Моя пара врятована.
Це було останнє, що я подумав, коли мене накрило сіттю з відрази й гніву. Бо я опинився на тому самому місці, де зараз мала бути Тян.
Людину вб’є? Та воно мало мене не вбило.
От же ж ідіотки, ще й декан туди ж, яка безвідповідальність!
Я їм цього не подарую, ще ж треба нічого в голові не мати, щоб таке сплести в королівському палаці. Це ж зброя масового ураження!
В голові гуло, в очах пекло, тіло перестало слухатись. Не знаю, скільки це продовжувалось.
Нарешті вдалося відкрити очі. І побачити, що на мене з жахом і відразою дивились майже всі присутні.
І вони були крихітні, бо я… А, точно - я тепер був у подобі дракона. Але почувався людиною.
Ну так заклинання ж на людину розраховане. - відсторонено подумав. - ще не скоро спаде, кілька днів треба.
І уже зовсім не відсторонено - Днів?! А оце катастрофа.
Шість днів є у Тян. Ні, вже п’ять - он на годиннику дванадцята.
П'ять днів у моєї пари до обряду. Інакше вона загине. Якщо адептка Тян не зможе її сюди доставити, все пропало.
Та й так пропало - родову силу Тян не може використати. Ми ж з прем’єром не закріпили угоду. Він не взяв гроші, хоч і дав згоду.
Все тепер висить на тоненькій павутині. Землі, тобто води їй не належать, поки прем’єр не візьме хоч монетку з її золота. А як він її візьме? Як я скажу, де воно сховане, я ж не можу говорити по-людськи?
Що я наробив!
Тян на іншому кінці світу, за п’ять днів звідти прийти неможливо. Без родової магії - ніяк.
Щось вкусило мене, і це привело до тями.
От нащо мені ваша тяма - щоб почути, як прем’єр-міністр мене звинувачує у спробі корупційної оборудки, замаху на переділ кордонів і державній зраді?
А адепт Валеріан - у зриві контракту, через що його землі поглине пустеля?
І на додачу - двадцять одна адептка - в тому, що я розбив їх серця і …
Ружена з Фоном дивилися співчутливо. Але обвинувачення є обвинувачення. У нас не тиранія. Все тільки через суд.
Тому суддя, ще засапаний від танців, щось сказав герольдові, а тоді герольд проревів його ухвалу на весь зал.
- Підозрюваного доправити до міської в’язниці. Суд відбудеться після вивчення всіх звинувачень і показів свідків.
Ну-ну. Давайте, давайте. Хочу бачити, як ви всі мене кудись доправите.
Ні, не хочу. То не важливо.
Важливо, що сітка не дає мені переміщатися до моєї пари.
І я ледве можу перенести себе на той острівець, біля замку, де має відбутися церемонія прийняття пари.
П’ять днів.
Я можу сподіватися на диво рівно п’ять днів.
Або примудритися якось дістати монетку з її схову і втюхати її прем’єрові.
І тоді…
Ну і як її дістати, ту монетку? Вона в скрині, скриня в комірці Тян, комірка зачинена на ключ. Ключ... А до речі де ключ? На бальних сукнях кишень немає.
Тому надія є, але крихітна.
Що Змій може вдяіти один і спійманий сіткою, яка не дає рухатись і викликає до нього гнів і відразу?
А може він не зовсім один?
Що ви про це думаєте?
Приємного читання після 24:00 і дяка за додавання до бібліотек, вподобайки й коментарі
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі», після закриття браузера.