Читати книгу - "Мобі Дік, Герман Мелвілл"

струмінь найвище і найрясніше. От і зараз я наче хотів усю турботу з себе видихнути. Що мені тепер із цієї люльки? Адже вона потрібна на те, щоб заспокоювати, вплітати легенькі білі хмаринки в м’які білі кучері, а не в таку закошлану сиву чуприну, як моя. Не буду я більше курити…»

І Ахав пожбурив ще не докурену люльку в море. Вогник засичав у хвилях, і в ту ж мить корабель промчав повз бульку, яку вона пустила, йдучи на дно. Насунувши капелюха на очі, Ахав знову зашкутильгав по палубі.

 

31
КОРОЛЕВА МЕВ

 

 

Другого ранку Стаб заговорив до Фласка:

- Ну й сон мені наснився, Льодоламе! Такого чудного сну я ще зроду не бачив. Приверзлося, ніби наш старий дав мені копняка своєю кістяною ногою, а я хотів дати йому здачі й так замахнувся, що в мене трохи нога не відлетіла, їй же богу. А тоді трах, бах - аж Ахав, уже не Ахав, а піраміда, і я, мов дурень навіжений, стусаю ту піраміду ногою. Та ще чудніше, Фласк,- ти ж знаєш, які чудні бувають часом сни,- те, що хоч я й оскаженів, але весь час думаю, що той Ахавів копняк, зрештою, не така вже й велика образа. «Ет,- думаю,- є про що балакати! Це ж не справжня нога, а кістяна». А це ж таки велика різниця - чи тебе живою ногою стусонуть, чи неживою. Сам же знаєш, Фласк, що ляпас долонею - в сто разів більша образа, ніж удар ціпком. Живим по живому - то й образа живіша, хлопчику. І отак я весь час думаю, думаю, завваж, а сам, наче дурний, оббиваю собі пальці на нозі об піраміду - отаке все безглузде в тому сні, що ні в тин ні в ворота, а я стусаю й думаю: «Ет, що таке тепер його нога - ціпок, та й годі, ціпок із китової кістки. Еге ж,- думаю,- він і не стусонув мене, а ніби жартома потяг ціпочком, ніби похрестив китовою кісткою. А крім того,- думаю,- глянь на ту ногу: на ній же навіть ступні нема, такий собі тонесенький кінчик. От якби мене який селюк своїм ножиськом штурхнув - ото була б образа! Та це не образа, а просто шпилька, бо й нога зістругана на шпильку». Далі ж іде найхимерніше в тому сні, чуєш, Фласк? Я ото гамселю носаком по піраміді, коли це хтось бере мене за плече й обертає до себе. Дивлюсь, а то якийсь старезний дідок, наче водяник, чи що,- горбатий і шерстю поріс, мов борсук. «Що це ти робиш?» - питає. Ох, братку, я ж і перелякався! Така мордяка! Та враз той переляк і вивітрився. «Що я роблю? - перепитую.- А вам яке діло, хотів би я знати, пане горбанчику? Чи й вам копняка закортіло?» Їй же богу, Фласк, не встиг я договорити, аж він повертається до мене кормою, нахиляється, задирає водорості, що ними обвішаний замість одежі,- а що ж я побачив, як ти гадаєш? Грім мене побий, братку, у нього вся корма наїжачена гострими швайками. Я подивився й кажу: «Та ні, старий, тебе я не стусатиму».- «От розумний Стаб,- каже він,- от розумний»,- і мурмоче так весь час, наче жує слова самими яснами, чисто тобі якась стара відьма. Я бачу, що він не збирається замовкати, а все мурмоче своє: «От розумний Стаб, от розумний!» - та й думаю, що мені вже можна знову стусати піраміду. Тільки підняв ногу, а він як загорлає: «Годі стусати!» - «Що таке? - знову питаю.- В чому річ, дідусю?» - «Слухай-но,- відказує він,- побалакаймо про твою образу. Капітан Ахав стусонув тебе, еге?» - «Так,- відповідаю,- осюди саме».- «Чудово,- каже він.- А чим же? Своєю костяною ногою, еге?» - «Так»,- відказую. «Ну то на що ж ти тоді нарікаєш, розумний Стаб? - дивується той дідок.- Хіба він не від щирого серця тебе стусонув? І хіба він тебе вдарив якоюсь там простою сосновою дерев’янкою, га? Ні, тебе стусонув великий чоловік - і стусонув прекрасною костяною ногою, Стаб. Це неабияка честь; я вважаю, що це неабияка честь.

Слухай, що я тобі скажу, розумний Стаб. В старій Англії найвельможніший лорд вважає за величезну шану, коли королева дасть йому ляпаса й зробить його кавалером ордена Підв’язки. То ти, Стаб, можеш хвалитися тим, що тебе стусонув сам старий Ахав і зробив розумним чоловіком. Затям, що я тобі скажу: хай він тебе стусає; вважай його стусани за честь; нізащо в світі не давай відкоша, бо тобі це не до снаги, розумний Стаб. Чи ти не бачиш оцієї піраміди?» Сказав - і раптом немовби… ну, немовби якось так… ну, як його сказати… ну, розплився в повітрі. Я хропнув, перевернувся на другий бік, аж бачу, що я лежу в своїй койці. Ну, що ти скажеш про такий сон, Фласк?

- Не знаю; по-моєму, якийсь дурнуватий сон.

- Може, й так. Але він з мене зробив розумну людину. Бачиш, он стоїть Ахав і поглядає скоса через гакаборт? Ну, так ось, Фласк: ти нічого не придумаєш розумнішого, як змиритися з цим стариганом і ніколи не огризатися, хоч би що він казав. О! А що це він гукає? Слухай!

- Агей, на марсі! Пильнуйте всі! Тут є кити! Як хто побачить білого, кричіть скільки духу!

- Ну, що ти про це думаєш, Фласк? Чи нема тут крапельки чогось незвичайного, га? Білий кит… ти завважив? Я тобі кажу: тут чимсь дуже чудним тхне. Будьмо ж напоготові, Фласк. В Ахава на думці щось таке, що пахне кров’ю. Та годі, мовчімо! Він уже йде сюди.

 

32
КИТОЗНАВСТВО

 

 

Ми вже сміливо рушили в морські простори; незабаром ми зовсім загубимось у їхньому безмежжі, де нема ні берегів, ні гаваней. Але перше ніж станеться таке, перше ніж оброслий водоростями корпус «Пеквода» загойдається поряд обліпленого скойками тулуба левіафана, годилось би з самого початку приділити увагу речам, майже необхідним для того, щоб по-справжньому зрозуміти всі ті конкретніші відомості й згадки про левіафанів, які ви знайдете далі.

Я хотів би розгорнути перед вами систематизований огляд китового плем’я в усіх його можливих відмінах. Та це завдання нелегке. Адже я