Читати книгу - "Сам себе катаю"

Велотриал. Це змагання особливо корисне юним спортсменам, оскільки добре розвиває фізичні та морально-вольові якості. Для проведення велотриалу необхідно вибрати за містом чи в парку 2 або З траси, позначити їх віхами. На кожній трасі (довжина не більше одного кілометра) закладаються 8—15 контрольних ділянок із різноманітними перешкодами — лежачі стовбури, валуни, калюжі, струмки і т. п. — все залежить від фантазії та винахідливості організаторів. Кожен учасник має пройти дистанцію без падіння, без наїзду на межу контрольної ділянки, без торкання землі ногами — за ці порушення нараховуються штрафні очки. Усі перешкоди долаються згідно з визначеним лімітом часу.

Змагання по велотриалу можуть проводитися також і в закритих приміщеннях. Велобол. Цей порівняно новий різновид спорту набув чималої популярності у багатьох країнах, ним захоплюються в НДР, Швейцарії, Японії, а особливо в Чехо-словаччині. Щороку наприкінці осені тут відбуваються міжнародні змагання на приз "Золотий велосипед", в яких беруть участь справжні віртуози їзди.

Справді, не кожний велосипедист може зіграти у велобол. Одна справа крутити педалі і зовсім інша наносити удари по м'ячу лише колесами велосипеда. А втім, читачеві стане усе зрозуміло, якщо назвемо бодай основні умови та правила футболу на веломашинах.

Полем для велоболу служить паркетна підлога, що має розміри: довжина — 11 метрів, ширина — 14 метрів. Ворота квадратні — 2X2 метри. М’яч схожий на гандбольний, важить до 600 грамів. Грають дві команди, у кожній по два велоболісти. Велосипеди дещо незвичайні, вони пристосовані до цієї захоплюючої гри. Сідло зміщено трохи назад, аби легко піднімалося переднє колесо, яким здебільшого і наноситься удар. Ручки керма піднято догори. Привод велосипеда має хід назад, що робить його маневреним у грі. Матч триває 14 хвилин, на кожний тайм припадає по 7 хвилин.

Часу на велобол відводиться не так багато, але ця гра напрочуд динамічна, високотехнічна, вимагає від гравців граничного напруження м'язів. У велобол грають не просто майстри їзди, а передусім витривалі, добре натреновані спортсмени. Головна умова для велоболіста — постійно тримати велосипедом рівновагу. Торкнешся ногою паркету — гра припиняється і призначається штрафний удар. Практично у гравців немає ні секунди на перепочинок, і тоді, коли гонять колесом м'яч, і коли захищають свої ворота. Оскільки м'яч розігрується лише ударами обох коліс, то майже щомиті велоболістам доводиться здійснювати неймовірні, наче на арені цирку, трюки. Комбінації видовищні, хвилюючі, а голи значно фантастичніші, ніж у звичайному футболі. Про високий клас цієї гри свідчить і те, що зіткнень практично не буває.

Який велосипед найкращий? Кожна модель має своє специфічне призначення. Тож вибираючи, зважайте насамперед на тему, яку ставите перед собою. Якщо збираєтеся їздити грунтовими, купуйте дорожній, він витриваліший, його середня швидкість у межах 20 кілометрів за годину. Для далеких поїздок випускаються спеціальні туристичні або спортивно-туристичні машини "Спутник", "Спорт" та "Турист", що конструктивно наближаються до гоночних велосипедів: у них той же принцип дії гальм, задньої втулки, перемикачів передач, на них можна мчати зі швидкістю до 45 кілометрів за годину.

Досвідчені велолюбителі радять, наприклад, придбати "Спутник". Його трассi, звісно, пролягають не в космосі, а земними шляхами і туристичними стежками. Ця модель обладнана двома багажниками, має багатошвидкісну передачу — до п'яти. Перемикач передачі ланцюга паралелограмного типу, з його допомогою велосипед змінює швидкість на ходу. Гальма ручні, кліщового типу. Ободи коліс із алюмінієвого прокату коробчастого перетину. Спортивне рогате кермо можна замінити на звичайне, випрямлене. На такому велосипеді можна вирушати у далекі мандри за будь-яким маршрутом.

"Спорт" конструктивно мало чим відрізняється від "Спутника". Завдяки вдвічі більшій кількості передач його можна використовувати не лише для подорожей, а й в кросах та гонках по шосе. "Турист" — машина легкодорожнього типу, власне, сама назва говорить про її призначення. Окрім багажників обладнана фарою і генератором, швидкознімними крилами (проміжок між ними і шинами дещо збільшений), велолічильником, дзеркалом заднього огляду, місткою інструментальною сумкою. Його суттєва перевага над попередніми моделями — це набір передач із співвідношеннями від 1:1,4 до 1:3,7, що забезпечує прискорений розгін навіть при невеликих зусиллях, високу швидкість на рівнині, плавний підйом на гірських перевалах. А загалом усі три марки універсальні, зручні в користуванні, надійні навіть за важких дорожніх умов. "Взуті" вони, що не менш важливо, у комбіновані шини, тобто покришки з камерами. Добре підготовлені велосипедисти, вміло маніпулюючи передачами, здатні проїжджати за день понад 200 кілометрів.

Для поїздок за продуктами в магазин чи на базар краще придбати складений велосипед типу "Скиф", "Кама" пермського велозаводу, що мають зручні дротяні корзинки-багажники.

Тому, хто вирішив серйозно займатися велоспортом, варто придбати гоночну машину, наприклад "Старт-шоссе", призначену виключно для шосейних і трекових гонок. Вона має полегшену, але значно міцнішу конструкцію, кращу аеродинаміку і розвиває швидкість до 50 кілометрів за годину, а при палкому бажанні і значно вищу. Слід пам'ятати, що велосипеди гоночного профілю пристосовані лише до гладенького асфальту і безпорадні на дорогах і стежинах із вибоїнами. До того ж їхні однотрубки вбирають, наче магніти, гострі предмети та колючки, нерідко сповзають з обода, а коли лопаються, то в дорозі відлагодити їх практично неможливо.

Я виїжджаю на вулицю… Як стверджують історики, перша дорожня пригода з вини велосипедиста зареєстрована в англійському місті Кортхіллі в 1842 році. Сталася вона з вини молодого шотландця Кирпатрика Макміллана, який помандрував одного разу до Глазго. Проїжджаючи вулицями Кортхілла, він мало не покалічив дівча, що перебігало дорогу. Кирпатрик різко повернув убік кермо і гупнувся на мостову. Дівчинка відбулася незначними подряпинами, однак місцева патрульна служба визнала за потрібне втрутитися. У протоколі було зазначено, що цей безвідповідальний випадок не знає прецедентів, а тому винуватця оштрафували на п'ять шилінгів.

Якщо перекинути місточок із далекого минулого в день сьогоднішній, то одразу впаде в око, що у дворах та на шляхах двоколісних екіпажів стало значно більше. І не будемо кривити душею, вони завдають немало клопоту і службам ДАІ (дорожньої автоінспекції), і пішоходам. Як і будь-який складний комп'ютер та інший електронний пристрій, дорога в наш науково-технічний вік вимагає, щоб у стосунках з нею неухильно дотримувалися певних правил. Чому ж так часто порушуємо їх? Мабуть, тому, що, виявляється, мало знати,