Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

За поданням релігійних громад, інших (неправославних) конфесій, зареєст­рованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає осо­бам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

5. Якщо під час відбування громадських робіт засуджені особи а) досягли пенсійного віку, б) визнані інвалідами першої або другої групи за висновком лікарсько-трудової експертної комісії, в) жінка стала вагітною, г) захворіли на психічну або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання (ст. 84 КК), — працівник інспекції направляє до суду подання про їх дострокове звільнення від відбування покарання (щодо вагітних жінок — з моменту звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю та пологами). З дати на­правлення матеріалів до суду і вирішення зазначених питань судом відбуван­ня покарання призупиняється.

6. Дозвіл на виїзд за межі України можливий тільки в разі направлення за­судженого у відрядження з місця роботи, для проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьків, дітей, усиновителів, уси­новлених, рідних братів і сестер, діда, баби, онуки). Ці факти обов’язково по­винні підтверджуватися документально, для того щоб працівник інспекції мо­тивованою постановою або дозволив виїзд, або відмовив у ньому.

7. Чинне законодавство передбачає обов’язкову координацію спільних зу­силь кримінально-виконавчої інспекції:

а) з керівниками (власником) підприємства, установи, організації, спря­мованих на отримання інформації і відомостей про переведення засуджених на інше місце роботи, появу на роботі в стані сп’яніння, порушення громадсь­кого порядку, ухилення від відбування покарання. Для цього працівники ін­спекції практикують періодичні контрольні перевірки за місцем роботи засу­джених осіб, складають акти для усунення виявлених недоліків;

б) з органами внутрішніх справ, кримінальною міліцією у справах дітей, службою у справах дітей при міських і районних держадміністраціях, з гро­мадськими формуваннями. Щоб одержати відомості про порушення засудже­ними громадського порядку, працівник інспекції один раз на три місяці на­правляє до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися вони до адміністративної відповідальності. Для контролю за можливістю вчинення за­судженими нового злочину запити направляються до підрозділів інформацій­них технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, міс­ті Севастополі та на транспорті.

Інспекція направляє до відповідних органів внутрішніх справ подання про привід засуджених осіб, які без поважних причин не з’явилися за викликом до інспекції, про здійснення початкових розшукових заходів щодо осіб, місцезна­ходження яких невідоме, зібрання матеріалів, які будуть підставою для оголо­шення їх розшуку.

Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчас­но прибути за викликом і які документально підтверджені.

8. Про порядок інформування суду щодо виконання вироку див. коментар до ст. 30 КВК України, про порядок здійснення розшуку — коментар до ст. 40 КВК України.

1. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, про­тягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи.

2. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми — дві години на день, але не менше двадцяти п’яти годин на місяць.

1. Громадські роботи є основним видом кримінального покарання, яке за­стосовується до осіб за вчинення злочинів невеликої або середньої тяжкості (ст. 52 КК). Науковці вважають, що більш доцільним та ефективним було б призначення покарання у виді громадських робіт не тільки як основного пока­рання, а і як додаткового покарання до основного, та до звільнення від відбу­вання покарання з випробуванням, що дозволило б зробити його наочним не тільки для правопорушника, а й для суспільства, яке сьогодні сприймає засто­сування громадських робіт до засуджених як звільнення злочинців без яких би то не було наслідків за скоєний злочин і суттєво знижує загальнопревентивне значення цього виду покарання.

Покарання у виді громадських робіт має строковий характер і призна­чається повнолітнім — у межах від 60 до 240 годин і відбувається не більш як чотири години на день, відносно неповнолітніх — відповідно у межах від 30 до 120 годин з тривалістю виконання ними таких робіт не більше двох го­дин на день. Отже, строк громадських робіт обчислюється в годинах, протя­гом яких засуджена особа працювала за визначеним місцем роботи (ч. 1 ст. 38 КВК).

Враховуючи режим роботи підприємства, установи, організації за місцем відбування громадських робіт, його специфіку, особливості та час роботи (на­вчання) засудженого за місцем основної роботи, адміністрація (власник) під­приємства щомісячно складає графік відбування призначеного покарання і заповнює табель виходу на роботу. Кількість відпрацьованих засудженим го­дин заноситься до спеціальної картки обліку, яка заповнюється щомісяця. Та­ким чином, до відпрацьованого часу зараховується тільки той строк, який за­суджений відпрацював згідно з повідомленням адміністрації (власника) під­приємства.

2. До часу відбування покарання не зараховується: а) час хвороби, якщо за­суджений перебував на лікарняному і не виконував громадські роботи; б) якщо засуджений прибув для виконання робіт у стані сп’яніння.

3. Після відпрацювання встановленої вироком суду кількості годин інспек­ція надсилає власнику підприємства повідомлення про припинення відбуван­ня покарання засудженою особою, і вона знімається з обліку.

4. Кримінально-виконавча інспекція в день закінчення строку покарання у виді громадських робіт, а при звільненні за іншими підставами — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направ­ляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповно­важеному ним органу, де засуджений відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт. За вимогою засудженого йому може видава­тися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього (ч. 6 ст. 153 КВК).

Після відбуття покарання (в день надходження відповідних документів)