Читати книгу - "Кортик"

Він витяг з кишені листа, якого щойно з таємничим виглядом вручив їм Свиридов. На конверті крупним чітким почерком було написано: «Михайлу Полякову і Геннадію Петрову. Особисто».

— Бачив? — Генка єхидно подивився на Славика. — Твого тут і сліду немає…

— Не поспішай, — перебив його Мишко, — треба прочитати спочатку.

Він розпечатав листа і вголос прочитав:

— «Здрастуйте, дорогі друзі Мишко і Генка!

Ану вгадайте, від кого цей лист. Угадали? Ну, звичайно, вгадали. Правильно! Це я, він самий, Полевой Сергій Іванович. Ну, які ж вони, пироги, Михайле Григоровичу? Хороші? Га?

Товариш Свиридов написав мені про ваші справи. Молодці! От вже ніколи не думав, що ви з Нікітським справитеся! Так що мені навіть трохи соромно, що він тоді, в Ревську, боки мені нам'яв.

Кортик дарую вам на пам'ять. Чув я, що у вас ще третій дружок є, так ось усім трьом дарую. Виростете великі, зберетеся разом, подивитеся на кортик і згадаєте свою молодість.

Про себе можу вам повідомити, що знову служу у флоті. Тільки працюю зараз на новій справі. Піднімаємо з дна кораблі, ремонтуємо їх і пускаємо плавати по морях-океанах…

На цьому кінчаю.

Бажаю вам рости справжніми більшовиками, вірними синами нашої великої революції. З комуністичним привітом

Полевой».

… Машина в'їхала в місто. Крізь вітрове скло виднілася Сухарева башта.

— Запізнилися ми на збори, — сказав Мишко.

— А може, зовсім не йти? — запропонував Славик. — Дуже цікаво дивитися, як іншим будуть комсомольські квитки вручати.

— Саме через це ми й повинні прийти на збори, — сказав Мишко, — а то ще більше засміють..

— Приїхали, — об'явив шофер.

Хлопці вилізли з машини і увійшли в школу. Збори вже розпочалися. На сходах було тихо і порожньо, тільки тьотя Броша сиділа біля роздягалки і в'язала панчоху.

— Не дозволено впускати, — сказала вона, — щоб не запізнювалися.

— Ну, Брошечко, — попросив Мишко, — ради свята.

— Хіба що ради свята, — сказала тьотя Броша і прийняла їхній одяг.

Хлопці піднялися по сходах, тихо ввійшли в переповнену дітьми залу і стали біля дверей.

У глибині зали виднівся стіл президії, що був покритий червоною матерією і стояв на підвищенні.

На стіні, над широкими вікнами, висіло червоне полотнище з лозунгом: «Нехай пануючі класи дрижать перед комуністичною революцією. Пролетарям нічого в ній втрачати, крім своїх кайданів, а здобудуть вони весь світ». Мишко ледве розібрав ці слова. Безбарвний диск лютневого сонця блищав у вікнах нестерпним блиском, його яскраві промені кололи очі.

Коля Севостьянов закінчував доповідь. Він закрив блокнот і сказав:

— Товариші! Цей день для нас тим більше урочистий, що сьогодні рішенням бюро Хамовницького районного комітету РКСМ прийнята в комсомол перша група кращих піонерів нашого загону, а саме…

Друзі почервоніли. Генка і Славик стояли, похнюпившись, а, Мишко не відриваючись, до болю в очах, дивився крізь вікно на сонце, і весь обрій здавався йому вкритим тисячами маленьких блискучих дисків.

— … а саме, — продовжував Коля і знову відкрив блокнот: — Вороніна Маргарита, Круглова Зінаїда, Огурєєв Олександр, Ельдаров Святослав, Поляков Михайло, Петров Геннадій…

Що таке? Чи не помилилися вони? Друзі поглянули один на одного, і… Генка в пориві захоплення стукнув Славика по спині. Славик хотів дати йому здачі, але Олександра Сергіївна, що недалеко сиділа, погрозливо підняла палець, і Славик обмежився тим, що штовхнув Генку ногою.

Потім усі встали і заспівали «Інтернаціонал». Мишко виводив його дзвінким, несподівано затремтілим голосом.

Блискучий диск за вікном розгорявся все яскравіше і яскравіше. Його сяйво ширшало і охоплювало весь обрій з контурами будинків, дахів, дзвіниць, кремлівських башт.

Мишко все дивився на цей диск. І перед його очима поставав ешелон, червоноармійці, Полевой у сірій солдатській шинелі і мускулистий робітник, який розбиває важким молотом ланцюги, що обплутують земну кулю.

У 1956 РОЦІ В СЕРІЇ «БІБЛІОТЕКА ПРИГОД ТА НАУКОВОЇ ФАНТАСТИКИ» ВИХОДЯТЬ ТАКІ ТВОРИ:

Бережний В. — В зоряні світи.

Верн Ж. — 20000 льє під водою.

Владко В. — Аргонавти всесвіту.

Дашкієв М. — Зуби дракона.

Загребельний Я. — Марево.

Смолич Ю. — Прекрасні катастрофи (Господарство доктора Гальваиеску. Що було потім. Ще одна прекрасна катастрофа).

Томан М. — В погоні за привидом.

Трублаїні М. — Глибинний шлях.