Читати книгу - "Війна у натовпі"

а, як відомо, при осічці курок знаходиться в спущеному (крайньому передньому) положенні так, що самовзводом він лише трохи "поклацував". По-друге, гніздо у затворі було із забоїною, і якийсь умілець обточив досить масивний ударник до товщини голки. Сірий матеріал, далеко не берилієва бронза, як у коштовній зброї, — відразу ж деформувався, бойок ледве наколював капсуль.

Про силу бойової пружини, також, напевне, термічно необробленої, я навіть боявся і думати. А зброя була зіркою чорного ринку України сезону ‘96: за неї правили 800- 1000 доларів, вона пропонувалася навіть у калібрі .45. Відомий феномен "кримінальної зброї", убити з якої не можна, але посадити за неї можна. Може, воно і непогано, принаймні нікого не вб'ють.

Навесні 1998 року в одному з київських ресторанів у центрі міста відбулася характерна перестрілка з угорських пістолетів. Перший "люгер" відмовив після восьми пострілів і був викинутий власником, коли той ішов на свал, а другий, здається, відмовив одразу ж, як тільки з нього спробували відкрити вогонь у відповідь. У сезон відстрілів 1997 року бойовики УНСО п'ятьма пострілами з двох ПМ поклали чотирьох. Задіяний у цій події угорський пістолет осікся на другому пострілі. Дивним чином P9R одержав високу оцінку українських зброярів "Спе-техніка" Міністерства внутрішніх справ. Мені як правопорушнику залишається сподіватися, що дуже схожий на його "молодшого брата" калібру .380АСР український "Форт-12" успадкує безвідмовність базової моделі.

З прибічниками Абдуллаха Аджаллана Корчинського звів Кетовані, коли він був командуючим гвардії. Перша зустріч відбулася в Зугдіді невдовзі після падіння Сухумі, якраз перед початком громадянської війни, що коштувала життя "законному" президенту Грузії Звіаду Гамсахурдіа. При зустрічі був присутній представник "звіадерастів". Мабуть, вже тоді "Кетуші" виношував наполеонівські плани, що зрештою завершилися спробою автобусного наїзду на Сухумі, його ув'язненням і смертним вироком, досі не приведеним у виконання. Навіщо Кетовані знадобився при цій зустрічі Корчинський? Певне, щоб додати собі ваги представництвом на його боці України. Адже в "напівофіційність" місії "Арго" тоді вірив навіть президент Росії Єльцин. "Спасибі Кравчуку!" — кричали грузинські діти, побачивши іноземних військовиків. Як відомо, в збройному конфлікті сили УНСО виступили на стороні Шеварднадзе, проте стежки до Курдистану було прокладено.

Взимку 1994 року з цього приводу відбулася ще одна зустріч на вищому рівні із Джабою Іоселіані. Батоно Джаба якраз повернувся з Давоса, де брав участь у форумі фінансистів. Він справив на мене незабутнє враження. В кабінеті розміром у шкільний спортзал, за яким проглядалася кімната для відпочинку площею десь сто п'ятдесят квадратних метрів, завішаною зброєю минулих століть, він походжав у чорних м'яких чоботах, чорних галіфе, чорній сорочці і при білій краватці-"метелику", хоча зазвичай носив або дорогі "барижні" костюми, або американську камуфляжну форму. Я навіть не можу пригадати, про що ми тоді говорили. На пам'ять про цю зустріч мій супутник Сергій спромігся навіть сперти патрон з магазина "беретти" М92, особистої зброї патріарха грузинської державності, а я зайнявся "скорпіоном" одного з охоронців — раніше я не вірив, що він такий портативний.

Навесні того ж року прийшов час вирушати в дорогу. Моїм напарником тоді був уже згадуваний офіцер-десантник Сергій. Нині ця людина почала нове життя: після успішної соціальної реабілітації він займає певне місце в суспільстві — працює сторожем і має реальну перспективу підвищення до начальника зміни. Ця посада надає ряд відчутних переваг — можна спати вночі, а в цілодобових крамницях у нічну зміну заступають наймолодші продавщиці. З іншого боку, старші і, певно, більш досвідчені, гидують працювати вночі. Я не хочу псувати подальшої кар'єри свого старого бойового товариша і тому зміню деякі біографічні подробиці. В той час Сергій ще перебував у дзені. Йому добре вдавався відсторонений вираз обличчя. Принагідно він любив косити під дауна. Перед цією подорожжю Сергій заліг на дно, аби обірвати небажані зв'язки, підстригся, відпустив бороду закавказькою модою і навіть придбав тоновані контактні лінзи. Хотів взяти з собою ще і молитовний килимок, але це було б уже явним кощунством. Більшість курдів — вогнепоклонники.

Пиши я класичний авантюрний роман, я б замаскував своїх героїв при переході кордону жінками. Тоді натовпи "Наташок" направлялися шукати щастя до Туреччини. "Ой, дана, шикидим-шикидим", цікаво, чи зітреться цей фольклор з пам'яті покоління? По дорозі в Абхазію "Соловей" з його людьми, що летіли на зміну "Бобру", потрапили в Батумі. Вірні колхідській традиції, відомої ще з часів золотого руна, розбиратися з прибульцями, аджарці кинули "аргонавтів" до в'язниці. В сусідній камері (в'язниця в Батумі маленька, та й порядки інші) утримувалися "Наташки", яким не пощастило дістатися до Туреччини. Від їхніх криків: "Хлопчики, ми вас хочемо!" — тремтіли тюремні стіни.

Хтось з другорядних російських письменників дев'ятнадцятого століття (ім'я його стерлося з моєї перевантаженої подіями пам'яті) розповів таку правдиву історію. Якось у період війни на Кавказі російський сторожовий корабель перехопив турецьку фелюгу, що йшла з вантажем живого товару з Сухум-Кале. На судні були призначені для гаремів дівчата-горянки. Їм запропонували свободу, від якої вони категорично відмовились. Кожна з них мріяла бути проданою, а ціна, тобто кількість золотих монет, була для них цілком об'єктивним критерієм краси і привабливості. В якій іншій царині жінка могла дочекатися такого до себе відношення?

Уявляєте, як обкладували торговців живим товаром у сімнадцятому-вісімнадцятому сторіччях, якщо і донині від бажаючих поїхати проходу немає.

Існує ряд цікавих джерел, що повідомляють про життя гаремів на рубежі нашої епохи. Вони тим цінніші, що написані фахівцями. Француженка Клодін Файє працювала в Йемені в період правління імама Ахмаді. Її книга "Ель-Хакіма", доступна також в одноіменному польському перекладі, детально розповідає про таємниці душі арабської жінки. Як вже здогадався підготовлений читач, взірцем для письменниці стала інша, не менше відома книга про Схід "Eль-Xaкipн,,. Її автор, швейцарець Дж. Кніттель, також зловживає лікарськими таємницями. В період між двома світовими війнами цей твір вважався світовим бестселером. Книга відома в німецькому оригіналі, а також в англійських і польських перекладах.

Слід пояснити, що медичні процедури залишалися бува чи не єдиною можливістю побачити східну жінку хоча б частково негліже. Коли французькі живописці, за часів окупації Алжиру, відчули поклик Сходу, їм довелося попомучитися в пошуках моделей. Навіть повії, безвідмовні в таких випадках у Франції, тут відмовлялися позувати оголеними. Про кризу жанру свідчить полотно Енгра "Турецькі бані". Не бійся я звинувачень в антисемітизмі, сказав би і про те, що кризу натурниць в Алжирі врешті-решт вирішили єврейки. Розумію Гогена!

Про те, що гарем був високоморальним інститутом сім'ї, свідчить і сам вибір євнухів у якості його обслуговуючого персоналу. Проти