Читати книгу - "В обіймах ночі, Рина Мир"

В мене скільки там друзів було, яких я втратила, коли ми переїхали до нової квартири. Як дитина, звісно, я сумувала за ними, оскільки пішла до нової школи, а тому мусила знаходити і нових друзів. Потім, звісно, подружилася з Олею. Але за минулим життям все одно сумувала.

– Олено, я всього лиш хотів, щоб було як краще для вас! Та й якщо взяти до уваги нашу угоду й майбутнє весілля Артема зі Станіславою, то не думаю, що тут багато трагедії. Хлопець хороший, відповідальний. Йому всього лиш двадцять, а він вже працює в компанії батька нарівні з ним. Він самостійний та кмітливий. Де вона знайде такого хлопця? Зараз лише ті, що не знають як жити, а лиш хочуть чергову дозу наркотиків знайти. Кому, як не мені, про це все знати? Олено, повір, Артем буде гідним і хорошим чоловіком для нашої доньки.

«Зате вірністю від нього й не пахне…» – подумала я та вголос не висловила свої думки. Батько все одно не оцінить.

Я піднялася та рушила йти до своєї кімнати. Я вже достатньо на сьогодні почула. Більше не хочу знати нічого.

Впала на ліжко та заплакала безмовними сльозами. Батьки ще довго сварилися на кухні, але я не прислухалася і не хотіла ні мамину думку знати, ні тим більше батькову. Мені достатньо було того, що я почула від нього сьогодні. Я лиш накрила голову подушкою, щоб не чути їхніх сварок, і продовжила плакати. Потім, коли сліз уже не стало, я заснула. Проте заснула не з надією, що завтра буде краще, ніж сьогодні.

***