Читати книгу - "Дочка королеви , Наталі Блейк"

 В мене відбулася переоцінка всього що робив і що казав Кріс. 

- Можеш мене відвести до дому? В мене завтра важкий день, тож я хочу підготуватися.

Дерек не ставив питань, напевно він теж осмислював те що тільки що дізнався. Я Не виказувала емоції та не писала Крісу, бо зараз було відчуття немов він знову вчинив так само, кинув мене, але тепер його план набагато гірший ніж не з'явитися він хотів так щоб страждала не тільки я.

 Коли я була вдома я тримала телефон в руках і дивилася на нього наче там був найцікавіший фільм.

Приходь сьогодні о шостій. Треба поговорити. Ти знаєш де мене знайти.

Най він зробить те що задумав, тоді якщо зі мною щось станеться, вони не будуть сумувати. Сльоза покотила по щоці від усвідомлення того, що я хочу розбити серце їм двом, але так буде легше, якщо вони будуть злитися, то не зможуть сумувати за мною.

Ти казала що ми не можемо більше розмовляти. Що змінилося?

Я передумала.

Ти впевнена?

Так як ніколи.

Добре, я прийду ввечері. 

В мені боролися здоровий глузд який казав що це не правильно, якщо він збирається мене знищити, то я тільки що дала йому в руки те чим це можна зробити. Але якщо він не планував цього робити?, то тоді що я буду зраджувати Дереку?

Я заплуталася і не знала що буде правильним рішення в даній ситуації. Я хотіла, щоб він подивився мені в очі та сказав про те що збирається зробити.

Я згадала що до того часу мені потрібно прочитати те що мені написала Даяна та те що передав Кріс на флешці про Руфуса.

 Завжди цікаво було що ним рушить окрім бажання грошей та влади, як він дійшов до цього, плюс я хотіла роздивитися фото уважніше та можливо дізнатися його слабкі місця. Він точно мав зв'язки у поліції, бо він вправно керував документами які доступні для перегляду іншим людям. Цікаво чи будуть деталі які Кріс не зміг дізнатися?

Я відкрила записку і почала читати.

Люба Клер,

Якщо ти отримала це повідомлення, значить залишилося зовсім не довго до того як я передам тобі свою компанію. Це наразить тебе на небезпеку, через Руфуса Беннета, якого ти вже напевно знаєш. Це потрібно зробити саме в той час, який я тобі повідомила при зустрічі, бо інакше, постраждають не тільки твої названі батьки. Будь ласка, будь обережна. зараз ти напевно мене ненавидиш, бо вважаєш що я центр твоїх бід. Це не так, і я ніколи не зможу передати тобі наскільки я тебе кохаю і волію захистити тебе. Сподіваюсь, ми ще побачимося, та не витрачай всі гроші одразу. Вони тобі допоможуть тікати так далеко як тільки це можливо. Ти сильна, я тобі допоможу і буду захищати тебе, за будь-яку ціну. Ти єдине що тримає в цій країні.

Твоя мати 

Напевно при народженні мене назвали Клер, оскільки вона завжди використовувала це ім'я. Я заплакала, хоч нічого сентиментального в цьому листі не було. Я просто тримала його в руках і сподівалася що з нею все добре, та я хотіла вірити, що батьки прокинуться зовсім скоро. Я затулила рот і сіла на підлогу, я задихалася, від того що моє життя не належить мені, воно належить Руфусу, який хоче забрати в мене все що є. Він вже зробив так що, я постраждала та був причетний до аварії. Я очікувала найгіршого сценарію завтра. Потім я підвелася на ноги відкрила файл Руфуса. Він був саме тим жахливим чоловіком якого я бачила тоді у відділку. Його посмішка на фото при затриманні, змусила мене здригнутися і відчути як страх за своє життя наростає з кожною прочитаною фразою.

Я вирішила після того що я знаю, написати листа Крісу та віддати, щоб він прочитав після того, як я піду. В мене було погане передчуття, і я вирішила що мені треба попрощатися з Крісом, про всяк випадок. Тоді я буду спокійна, що він повернеться до свого звичайного життя, і ця маленька історія, зникне з його пам'яті дуже швидко.

Кріс приїхав вчасно. Він привіз великий букет червоних троянд. Я подякувала, але точно не знала що з ним робити та куди поставити. Все ж, коли я знайшла місце, запросила його присісти поряд на ліжко. Кріс розглядав мене, наче пожирав очима, але тримався і нічого не робив.

- Я хочу дещо прояснити. Це одноразова пропозиція.

Він засмутився, але кивнув.

- Чому ти вирішила написати мені?

Тому що не знаю чи побачимося знову, чи зможу знову доторкнутися до тебе і чи взагалі буду жива завтра.

- Я втомилася прикидатися наче між нами нічого немає, та й про це вже знають всі окрім нас які удають, що ми не знаємо.

- Мені треба буде повернутися назад у Сан Франциско. І я хочу, щоб ти поїхала зі мною.

- Я подумаю про це, але не обіцяю поки що. Я не знаю як відреагує Дерек.

- Добре, я сьогодні говорив з мамою і вона мені сказала щось дивне.

- Що саме?

- Щоб я не повертався до роботи поки що, завтра щось має відбутися.

Вона знала. Ця жінка мені здається знає все, я посміхнулася.

- Це все?

- Ні, ще вона сказала що тобі знадобиться моя допомога і тебе треба захистити від когось.

Я розплакалася, бо Харпер напевно знала що мене очікує, і відправляла Кріса на ту ж саму участь. Вона була готова до того що він погодиться зробити все, бо з Дереком вона не розмовляла.

- Чому ти плачеш?

-Тому, що твоя мама неймовірна.

Я обійняла Кріса підсунувшись до нього ближче, він зробив теж саме у відповідь, легко торкаючись моєї шкіри.

- Як ти себе почуваєш? Досі болить?

- Нормально, я випила таблетки, то ж ні, можеш торкатися не думаючи про це.

Я потягнулася поцілувати його губи, які мене так вабили. Вони наче бажаний плід, який я хотіла зірвати з дерева швидко, аби хтось інший не побачив наскільки він привабливий. Його губи м'які та ніжні на дотик, він явно мав багато практики, оскільки його поцілуй збуджував мене сильніше, з кожним вдихом. Я відірвалася від нього, зняла з себе одяг, Кріс не зводив очей з мене, наче це вперше, коли я стою гола перед ним. Він не розгубився, підвівся на ноги та теж зняв одяг, я підійшла ближче і поклала руку йому на груди та спускалася нижче, я насолоджувалася його рельєфним тілом. Як тільки я торкнулася його, мурашки пробігли по шкірі, він застогнав. Його член вже давно був збуджений, на багровій головці виднілася бусина яка показувала наскільки він збуджений.