Читати книгу - "Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло"

Глава 47

Мирослав чув, як у кімнаті поруч балакали сусіди… А на кухні накрапала вода. Йому здавалося, що він навіть шурхіт, з яким по його черепній коробці носилися важкі думки, відчував.

Кіра сидів навпроти, чекаючи від нього реакції. Він усім своїм виглядом показував, що втрачає терпіння: схилився трохи нижче, постукував ногою об ніжку ліжка, очей убік не відводив.

Мирослав підвівся на ноги і підійшов до вікна, відчуваючи себе під пильним поглядом наче трохи оголеним емоційно.

Він не міг зібратися з думками і щось вирішити.

Розумні аргументи перекривали чисті емоції та бажання. Недарма, мабуть, Кіра сформулював свою думку саме так, адже Мирослав міг дуже довго топити свої мрії в крижаній воді, але не міг нічого протиставити прагненням самого Богдана. Якщо він потребував Мирослава, чому той досі про щось там роздумував?!

– Чорт забирай, – не втримався він, спираючись на підвіконня.

Кіра промовчав.

Потім рипнуло ліжко, Мирослав подумав, що той підійде, проте Кіра попрямував до виходу і біля самих дверей промовив:

– Не затримуйся у екзистенційній кризі. мені треба ще дещо обговорити з дорослими, почекаю тебе в коридорі.

Видавивши «гаразд», Мирослав впав на ліжко, щойно зачинилися двері.

Так, зберись, сказав він собі, взявся за голову і пролежав так секунд тридцять.

Зворушливе «а якщо…» прокралося в його думки і освітило похмурий день надією.

Мирослав забороняв собі думати про це кілька діб, але впевненість Кіри Матвєєва і йому передалася. І тепер Мирослав без зайвого драматизму міркував, як сильно Богдан та його друзі зможуть нашкодити Білецькому? Може, їм під силу позбавити його впливу в місті?

Кинувшись розбиратися з проблемами, Білецький навряд чи думатиме, як розповісти кримінальним друзям про батьків Мирослава. З іншого боку, поранений звір бував ще небезпечнішим.

Мирослав не знав, що робити.

Як вчинити правильно.

Але потроху відходив від того ступору, в якому перебував весь цей час.

І нехай Мирослав насилу вірив, що в цьому пекельному світі в нього з'явилася людина, здатна допомогти і підтримати, нехай він і звик усі проблеми вирішувати самостійно і ні на кого не сподіватися… З Богданом усе виходило інакше.

Як ні з ким раніше.

Мирослав хотів, справді хотів довіритися. Та ще боявся наслідків відвертості. Раптом, дізнавшись правду, Богдан виставить його за двері, не захотівши зв'язуватися з такою людиною?

– До біса, – кивнув сам собі Мирослав і став на ноги. – До біса Білецького і татка мого теж до біса. Усіх до їх біса…

Зі злим ентузіазмом він узяв рюкзак і жбурнув туди змінну білизну, зубну пасту та щітку – на випадок, якщо Богдан дозволить йому залишитися. І що з того, що їм усі погрожували? Ейфорія від скорої зустрічі з Богданом туманила Мирославу свідомість так сильно, що навіть його рідна кімната в гуртожитку здавалася симпатичною. Ну і що, що їм усі погрожували, якщо вже за годину він побачить Богдана Романова поруч?

Якщо Білецький захоче, то він розкаже.

Він зіпсує Мирославу життя рано чи пізно.

Раз йому не так довго лишилося жити на світі, хай це будуть найкращі дні.

Кіра постукав, коли Мирослав натягував на ступні кросівки. Увійшов і схвально окинув поглядом уже зібрану сумку. Мирослав припустив, що зараз той видасть якусь пафосну фразу на кшталт «я радий, що ти зробив правильний вибір, хоча був такий близький до провалу», але Кіра здивував його зовсім іншою пропозицією.

– Я хочу заїхати в Макдональдс, наггетсами пригощаю, – посміхнувся він.

Напевно, цей хлопець не такий безнадійний, вирішив подумки Мирослав.

Спускатися довелося пішки, а Кіра так і не зізнався, як пройшов повз вахтера.

Відповідь «Це все моя природна харизма» не береться до уваги.

Вуличний холод став для Мирослава, який не виходив кілька днів, тим ще сюрпризом. Він закутався в шкірянку сильніше і подумав, що постояв би так трохи довше, щоб насолодитися північним вітром, який ніс морозне повітря. Воно освіжало і приводило у порядок його думки. Проте Кіра, що вже спланував їх обід, відразу ж покликав його в автомобіль. Пристебнувши ремінь, Мирослав завмер у передчутті зустрічі.

Застиг і заплющив очі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно