Читати книгу - "Кінець роману"

згори, і я прочитав: «Ти був там і навчав нас — як ото багача — марнотратити, щоб якогось дня у нас не стало нічого за душею, крім любові до Тебе. Але Ти до мене занадто добрий. Коли я прошу болю, даєш мені спокій. Дай і йому. Віддай Морісові мій спокій, він гостріше цього потребує».

«Ось тут тобі не поталанило, — подумки звернувся я до Сари. — Принаймні одну з твоїх молитов не вислухано. Не маю я спокою, та й любові не маю, хіба що до тебе, тільки до тебе. Я людина ненависті. Але небагато в мені було ненависті. Я прозивав істеричними людей, які на те не дуже заслужили, і відчував, що мої слова нещирі. Я почував не так ненависть, як страх. Якщо той Бог є, якщо навіть ти зі своєю похіттю, подружньою зрадливістю й несмілою брехнею змогла аж так змінитися, то й ми всі можемо стати святими. Досить скочити, як ти скочила, — заплющивши очі, раз і назавжди. Якщо ти свята, то й нам неважко стати такими. Саме цього Він може зажадати від кожного з нас — скочити. Але я не скочу».

Сидячи на ліжку, я сказав Богу: «Ти забрав її, але я ще не Твій. Знаю Твої хитрощі. Це Ти ведеш нас на висоту й пропонуєш нам весь світ. Господи, та Ти ж Диявол, що спокушає нас стрибнути. А я не хочу ні Твого спокою, ні Твоєї любові. Я хотів дуже простого й дуже легкого — Сару на все життя, а Ти відібрав її в мене. Своїми великими замислами Ти руйнуєш наше щастя, як жнець руйнує мишачу нору. Я ненавиджу Тебе, Боже. Ненавиджу так, ніби Ти справді є».

Я глянув на стосик паперу — безособовий, як пасмо волосся. Але волосся принаймні можна торкатися пальцями й вустами, а я смертельно втомився від роздумів. Я жив задля її тіла, жадав його, а в мене залишився тільки цей щоденник. І я замкнув його в серванті, адже це була б іще одна Його перемога, якби я знищив ці записки й залишився зовсім без Сари. «Гаразд, — сказав я Сарі, — хай буде по-твоєму. Я вірю, що ти жива й Він існує, але твої молитви — це замало для того, щоб моя ненависть до Бога обернулася в любов. Він пограбував мене, отож і я, як той король, про якого ти писала, вкраду в Нього те, що Він у мені потребує. Ненависть засіла в моєму мозку, а не в шлунку чи на шкірі. Її не вгамуєш і не видалиш, це не біль і не плями на щоці. Невже я не почував до тебе, крім любові, ще й ненависті? Невже я сам себе не ненавиджу?»

— Уже йду! — гукнув я Генрі, і ми рушили пліч-о-пліч до «Герба Понтефракта». Ліхтарі не світили, закохані стрічалися на перехрестях доріжок, а по той бік Коммону стояв будинок із розбитими сходами, у якому Він повернув мені скалічіле життя без надії.

— Вдень я наперед тішуся нашою вечірньою прогулянкою, — мовив Генрі.

— Я теж.

«Вранці, — думав я, — зателефоную якомусь медикові й спитаю, чи можливе лікування вірою… Та ні, краще не треба. Поки не знаєш, можеш придумати безліч інших способів лікування…» Я поклав руку на плече Генрі й так тримав. Уже мушу бути сильним задля нас двох, а він ще не зазнав справжнього горя.

— Я тільки цих прогулянок і чекаю, — сказав він.

На самому початку цієї книжки написано, що це історія ненависті, а тепер, ідучи поруч із Генрі на наше вечірнє пиво, я знайшов молитву, яка, мабуть, відповідала цьому зимовому настрою: «Боже, Ти вже досить зробив — пограбував мене до нитки. А тепер я надто втомлений і старий на те, щоб учитися любові. Дай мені спокій — раз і назавжди».

Інформація видавця

УДК 821.111

ББК 84(4Вел)

Ґ85

Жодну з частин даного видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Перекладено за виданням:

Greene G. The End of the Affair: A Novel /

Graham Greene. — London: Penguin, 1991. — 192 p.

Переклад з англійської Олега Короля

Ілюстрація Тетяни Сорудейкіної

Каліграфія Ірини Зеленько

© Graham Greene, 1951

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад та художнє оформлення, 2017

ISBN 978-617-12-3920-3

ISBN 978-0-14-018495-2 (англ.)

Літературно-художнє видання

ҐРІН Ґрем

Кінець роману

Роман

Керівник проекту М. Г. Шакура

Відповідальний за випуск О. В. Стратілат

Редактор І. М. Давидко

Художній редактор Ю. О. Дзекунова

Технічний редактор В. Г. Євлахов

Коректор О. М. Шелест

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а

E-mail: cop@bookclub.ua

Ґрін Ґ.

Ґ85 Кінець роману: роман / Ґрем Ґрін; пер. з англ. О. Короля. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 224 с.

ISBN 978-617-12-3920-3

ISBN 978-0-14-018495-2 (англ.)

УДК 821.111

ББК 84(4Вел)

Примітки

1

Кетрін Волстон (у дівоцтві Кромптон), прообраз Сари, героїні цієї книжки. (Тут і далі прим. перекл.)

2

Ідеться про парк Клапам-Коммон.

3

Легендарний африканський король, який не мав потягу до жінок, аж поки, побачивши оголену жебрачку, закохався в неї так, що волів смерть, аніж нещасливе кохання. Зрештою він одружився з цією дівчиною і довго та щасливо жив з нею.

4

«Темна ніч душі» — один із чотирьох найважливіших творів святого Хуана де ла Крус (1542–1591), опублікований близько 1585 року. Книжка в аскетично-містичному дусі описує духовний розвиток людини на стадії, коли панує темна ніч почуттів і духу.

5

Бліц (Лондонський бліц, Великий бліц) — бомбардування міст Великої Британії німецькою авіацією, яке тривало з 7 вересня 1940 року по 10 травня 1942 року. Під час Бліцу бомба влучила у власне житло Ґрема Ґріна — будинок № 14 на вулиці Клапам-Коммон-Нортсайд, що пролягає біля південного краю парку Коммон.

6

Одна з формул відлучення від церкви закінчувалася словами: «Сlose the book, quench the candle, ring the bell!» («Закрий книжку, загаси свічку, задзвони у дзвін!»).