Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я остовпів і тільки встиг вимовити:
– Кларо!
Вона схопила мою голову, несподівано поцілувала й швидко одштовхнула.
– Йди! Я вистрілю в повітря, буцімто я стріляла на тебе.
Бахнув постріл угору, і я пішов, як після довгого тифу.
А як виплутався з лісу; то зі сходу з густих хмар вигулькнуло сонце, таке рідкісне в глупу осінь.
Від такої несподіванки я заплющив очи…
…Я здійму з вікна ряднину й відчиню його. Хай весняний плин пливе в хату.
Ах, уже розвиднілось!
Нічко-весняночко, яка ти коротка!
Ненька моя стара заворушилася на лежанці, вставати хоче, думає, що я вже встав зустрічати поїзд.
Так, час іти зустрічати поїзд.
А от і сонце.
– Добридень тобі, сонце!
Петро ГолотаСправжнє прізвище Петро Мельник. Народився 12.07.1902 р. в передмісті Єлисаветграда Балашівці (тепер у складі Кіровограда) у бідній селянській родині. Через нужду Петро не міг ходити до школи. Читати й писати навчився самотужки, випасаючи днями череду. З дитячих літ захопився книжками, у нього також виявився потяг до малювання. Згодом Петро склав екстерном іспити за курс навчання в Єлисаветградській чоловічій гімназії.
У 1921 р. видав першу збірку віршів «Тернистий шлях до волі і освіти». Наступного року вступив до «Плуга».
Петро Голота був доволі активним письменником. Він видав збірки поезій «Степи – заводові» (1925), «Пісні під гармонію» (1928), книгу поем «Будні» (1928), збірку нарисів «В дорозі змагань» (1925), збірку прози «Бруд» (1929), роман «Сходило сонце» (1930).
На початку 1930-х був репресований, звільнився перед самою війною. Про свою долю він написав у вірші «Почуй мене, брате»:
…Весна десь шумить робітнича, А я у залізнім полоні… У мене ось на долоні Веселий од сонця промінчик. Я руки свої простягаю, Крізь грубі, заржавлені ґрати,Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невідоме Розстріляне Відродження», після закриття браузера.