Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Про що думаєш?
Моя голова лежала на його грудях. Мій вказівний палець кружляв татуюваннями чоловіка, обводячи їхній контур. Я підвела свій погляд вгору зустрічаючись з темними очима Давида.
— Про те, що мені дуже добре з тобою.
— Мені теж. — прошепотів він, поцілувавши мене в маківку.
Мені справді подобалось лежати у його обіймах. Я відчувала його рівномірне дихання та спокійне биття серця. Я глянула вниз, там де мій палець продовжував обводити завидки його татуювань.
— Що ти подумав, коли вперше мене побачив? — запитала я, після декількох хвилин тиші.
Я зацікавлено глянула на нього.
— Ти справді хочеш це знати? — запитав він, ліниво проводячи рукою по моїй спині.
Я злегка посміхнулась та кивнула головою.
— Подумав, що ти перелякана і занадто слухняна дівчина, з якою буде легко вдавати, бо ти робиш все що тобі скажуть.
Моя посмішка впала, і я звузила на нього очі.
— А ти мені здався зарозумілим придурком. — буркнула до нього.
Його груди затряслися, і я помітила, що він сміється. Я спробувала відсунутись, але він зловив мене за руку, затримуючи на місці.
— Я не договорив. — сказав він, трохи серйознішим тоном. — А ще ти дуже рішуча. Мені насправді подобається це в тобі.
Мої брови піднялися вверх від його слів.
— Пізніше я побачив, що ти дуже розумна і добра. — продовжив він.
Він послабив хватку на моїй руці, і я встала з ліжка. Скрутивши своє волосся у високу гульку, я сховалася за двері ванної готова прийняти теплий душ.
Деякий час я стояла під водою не рухаючись. Капельки води стікали моїм обличчям і вниз по голому тілу. Спочатку я намилила голову, а потім стала проводити мочалкою по тілу. Я затрималась, відчуваючи чиюсь присутність. Велика міцна рука накрила мою поверх мочалки. Я глянула із-за плеча зустрічаючись з потемнілим поглядом Давида.
— Я допоможу.
Я відпустила мочалку і заплющила очі. Давид приділяв окрему увагу кожній частині мого тіла. Спочатку він провів мочалкою по моїй спині, а потім приділив достатньо уваги моїм рукам та шиї. Чоловік розвернув мене до себе обличчям, і повільно провів від ключиці до грудей.
Я зглитнула, відчуваючи сухість в роті. Давид не поспішав, плавно переміщаючись нижче до живота. В кабіні стало надто тісно, пара оточила нас з різних боків, не даючи глибоко вдихнути.
— Думаю, готово. — прошепотів Давид мені на вухо.
Я вдячно кивнула.
— Я тепер почуватимусь винною. — зізналась я, підводячи погляд на його обличчя.
Давид звів брови докупи.
— Чому?
— Бо ти мені допоміг. — промовила я, знизавши плечима.
— Ти можеш зробити те саме. — сказав чоловік, не відриваючи свого погляду від мене.
Він простягнув мені мочалку, і я вхопившись за неї почала робити те саме. Десь через годину ми нарешті вийшли з душу, я закуталась у махровий халат та зупинилася біля Давида, який в той момент натягав на себе футболку.
— Я піду до себе. — сказала я, зустрічаючись з ним поглядом у дзеркалі.
Він розвернувся та він запитально глянув на мене, піднявши брови вверх.
— Чому?
— Мій одяг у моїй кімнаті. — пояснила я, знизавши плечима.
Він на мить замислився, а тоді кивнув головою.
— Перенесеш свій одяг до мене, я звільню для нього місце. — промовив чоловік.
Це мало сенс, оскільки я сплю у його кімнаті відколи він запропонував бути його справжньою дівчиною. У свою заходжу тільки, щоб переодягнутись.
— Ти серйозно? — все ж вирішила перепитати я.
— Серйозніше не буває. — запевнив Давид.
Чоловік швидко поцілував мене у губи і відсторонився.
— Чекатиму тебе внизу. Повечеряємо разом.
— Гаразд. — погодилась я, злегка прикусивши нижню губу та забравши свою руку з його грудей.
Одягнувши коротку майку та шорти, я спустилася вниз, відчуваючи приємний запах. Зголоднівши я облизала губи та пройшла до кухні. Приємний аромат посилився, і підійшла зупинившись біля Давида.
— Я не знаю, що ти там готуєш, але це пахне дуже смачно. — чесно сказала я.
— На смак воно ще смачніше. — запевнив він.
Давид наблизився до мене, а тоді раптом підняв мене у повітря, посадивши на стіл. Я ковтнула, а тоді почала зацікавлено спостерігати за ним. Зараз він виглядав більш по-домашньому, і мені це подобалось. Так буденно…
— Спробуй. — він простягнув мені ложку з рисом, і ще чимось, що я не могла розгледіти.
Я легенько дмухнула і піднесла до рота. Давид увесь цей час спостерігав за мною. Я тихо застогнала, коли в моєму роті вибухнули всі барви смаків страви.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наші обіцянки, Ана Маіс», після закриття браузера.