Читати книгу - "Давай одружимось, Уляна Пас"

Юля

У компанії сімейства Коршунів мені добре та спокійно. Обід минув чудово, якщо не зважати на те, що Макс постійно тримав свою руку у мене на плечі й пальцями гладив шкіру. Табуни мурах у той час бігав моєю спиною і хотілося одночасно відсісти та залишитися на своєму місці. 

Коли Макса покликав Влад, я вирішила провести час з користю. Добре, що взяла з собою одну з улюблених книг з рецептами смачної випічки. На вулиці знайшла чудову гойдалку і розмістилася там. 

Та не минуло і п'яти хвилин, як з будинку вийшов Макс, і я одразу відмітила, що він не в настрої. Коли запитала чи все гаразд, він відповів, що все добре. За час нашого знайомства і спільного проживання я частково вивчила Коршуна і зараз не сумнівалась у тому, що не все так добре, як він говорить.

Щоб якось розрядити атмосферу та підняти йому настрій, я погодилася на пропозицію погуляти. Спочатку йшли мовчки, вздовж саду. Хотілося про щось поговорити, але Максу, здається, і мовчання наше не заважало. Коли ж вийшли на берег річки, у мене подих перехопило від такої краси. 

- Як тобі? - запитує Коршун, коли зупиняємось біля самого краю. Річка тягнеться вперед на кілька кілометрів, а по обидва боки від неї високі дерева. 

- Неймовірно, - захопливо відповідаю. Макс тільки усміхається і несподівано знімає з себе футболка, а за нею і шорти. - Що ти робиш? 

Збираюсь відвернутись, але не роблю цього, тому що розумію, як по-ідіотськи це буде виглядати. Тому стою перед чоловіком і намагаюсь дивитись куди завгодно, лиш би не на нього. 

- Тут чудове місце для купання. Складеш мені компанію? - Макс заходить у воду по пояс, і тепер я можу дивитись на нього прямо.

- Я без купальника, - швидко відповідаю. 

- Хіба це проблема? - Коршун сміється і несподівано зачерпає рукою воду. Набравши її у долоню, ллє на мене. Від несподіванки кричу, а всередині вже горить азарт. Треба йому відомстити!

Я також вмію дивувати, Коршуне! Головне, щоб у кінцевому результаті мої ігри не вилізли мені боком. 

Під його прямим поглядом знімаю з себе сукню і залишаюсь у спідній білизні білого кольору. Бачу, як завмирає у воді Макс, а сама повільно заходжу у воду, яка виявляється доволі теплою. 

- Як вода? - питає чоловік, коли зупиняюся перед ним, і голос у нього зараз такий проникливий, що шкіру знову вкривають сироти. 

- Чудова, - відповідаю і не розумію, що робити далі.

Ми продовжуємо стояти одне навпроти одного по пояс у воді, і зараз я відчуваю всередині щось дивне, але дуже приємне. 

Ми одночасно робимо крок назустріч, і коли вуста Макса накривають мої, цілий феєрверк емоцій вибухає всередині. Він цілує так, наче хоче з'їсти мене повністю. Його руки у мене на талії, на спині, на ногах. 

Я намагаюся відповідати так само шалено, як це робить він, але ледве встигаю за швидкістю Макса. Коли він підхоплює мене на руки, мені доводиться обхопити руками його талію. Поцілунок продовжується навіть тоді, коли Макс несе мене на берег і сідає просто на землю. 

Його поцілунки торкаються шиї, а руки вільно гуляють моїм тілом. Я не можу змусити себе зупинити все це, але маю сказати Коршуну дещо важливе.

- У мене ще не було… - шепочу тихо, а голос шалено тремтить.

Здається, Макс розуміє про що я і різко зупиняється. Коли його здивований погляд торкається мого обличчя, стає до біса ніяково. Він що, вперше в житті бачить незайману дівчину? 

- Ти серйозно? - питає розгублено. - Тобто, я хотів сказати… 

Стає незатишно від його реакції. Саме тому швидко вибираюсь з його обіймів і, підвівшись на ноги, одягаю сукню на мокре тіло. Макс також встає і швидко одягає шорти, залишаючись з голим торсом.

- Я краще назад повернусь, - бурчу і, не чекаючи його, прямую тією ж дорогою, якою ми прийшли. 

Макс мене не наздоганяє. Швидше за все, та інформація, яку я йому відкрила, стала для нього справжнім шоком. Ну що ж, можливо, так і краще буде. Не буду робити дурниць. 

У будинку тихо, тому одразу прямую на другий поверх у кімнату, де переодягаюсь і лягаю на ліжко. Довго лежу, все ще сподіваючись, що Макс прийде, але він не поспішає це робити, і в якийсь момент я просто засинаю. 

Прокидаюсь в абсолютній темряві й не одразу розумію, де знаходжусь. Тільки от рівномірне серцебиття у мене під щокою говорить про те, що Макс також тут, і я знову окупувала його тіло як подушку. 

Тільки-но збираюсь встати, як його рука лягає на моє плече. Здається, він зовсім не спить. 

- Не тікай, - каже тихо і спокійно.

- Давно ти тут? - не знаю про що можна говорити після усього, що сьогодні відбулося. 

- Достатньо, - каже стримано. - Я хотів вибачитись за свою реакцію, Юль. Просто це було несподівано. Але… дуже приємно.

- Справді? - не можу повірити, що він говорить це. - І що в цьому приємного?

- Я просто ще раз переконався, що ти особлива дівчина, - пальці Макса вимальовують узори в мене на плечі і хочеться прикрити очі від задоволення. Він обережно повертається так, щоб бути ближче до мене, і коли його уста накривають мої, не можу знайти в собі сил відштовхнути його.