Читати книгу - "Коли курява спаде"

— Чому ж ти щойно не згадував про щура?

— Та ж я був не один, — відповів я. — А я згадую щура тільки на самоті.

Вона не втрималась від сміху. Мені подобалась Дролма. Подобався її запах, який буває в корів. Цей запах ішов від її піхви й грудей. Звичайно ж, я не казав їй всього цього. Інакше вона почала б почуватись великою цяцею. Я тільки відзначив, що для неї немає потреби так само хвилюватись, як і мій батько та інші члени родини, через те, що в родині туси має додатися срібла. Оскільки це срібло все одно не належатиме їй. Ці слова виявились надзвичайно дієвими, вона довго простояла в темряві перед ліжком, потім зітхнула й, не знімаючи одягу, заснула, притиснувшись до мене.

На ранок того злочинця, якому не подобалась тиснява, було страчено.

Щоразу, коли когось катували або карали на смерть, у нашій родині виникала якась особлива атмосфера. На перший погляд здається, що кожен поводиться цілком звичайно: туси голосно кашляє перед їжею; його дружина притискає руку до серця, ніби не витримує його калатання й боїться, що воно вискочить на землю, якщо його так не прикрити; старший брат насвистує свою звичну перед їжею мелодію. Так було і цього ранку, однак я знав, що в душі вони почуваються не цілком природно. Ми не боялись карати людей, однак убивши, завжди почувались у душі не дуже зручно. Неправильно було б сказати, що туси подобається вбивати людей. Однак іноді він повинен це робити. Як прості люди вимушені робити певні речі, так і туси. Якщо не вірите, подумайте самі: якби туси подобалось убивати людей, навіщо він би утримував ката з усією його родиною? Якщо ви все одно не вірите, то приходьте до нас на сніданок відразу ж після того, як кату віддадуть наказ про страту. Ви помітите, що, на відміну від звичайних сніданків, цього разу більше п'ють воду, а менше їдять, тим більше це стосується м'яса — люди лише для виду з'їдають один-два шматочки.

Тільки на мій шлунок це не впливає. І цього ранку було так само.

За їжею я, як і звичайно, голосно чавкав. Дролма сказала, що їй здається, ніби хтось іде болотом. А мати сказала, що я просто таки свиня, якщо так чавкаю. Тоді я почав робити це навіть голосніше. Батько насупив брови, однак мати поспішила сказати:

— А що ти чекав від дурника?

Батько не знайшовся, що на це відповісти. Однак як може туси раптом не знати, що сказати? За деякий час він непривітно спитав:

— А чому той китаєць ще досі не прокинувся? Хіба китайці люблять зранку ніжитися під ковдрою?

Моя мати, яка була китаянкою, коли не мала справ, завжди спала довше за інших і не снідала разом із родиною. Тепер, почувши таке, дружина туси тільки посміхнулась і сказала:

— Не варто так поводитись, адже срібло ще не твоє. Чи не краще тихо собі спати, ніж прокинутись так рано, як оце ти, і розривати свої легені кашлем?

Якби хтось подумав, що у такий момент стосунки між туси і його дружиною погані, він би помилився. Коли вони не ладнали між собою, то були надзвичайно ввічливі одне до одного і тільки при гарних стосунках дозволяли собі так сперечатися одне з одним.

— Тільки поглянь, — сказав туси, — як гарно ти навчилася нашої мови!

Батько мав на увазі, що вільно говорити можна тільки гарною мовою і наша мова саме така.

— Може, ця мова занадто легка? — зауважила дружина туси. — От якби ти розумів китайську, я б спитала тебе, що означає сильний ляпас.

Дролма сказала мені на вухо:

— Чи панич повірить, що господар і господиня вчора ввечері займались тим…

Я проковтнув шмат м’яса й загиготів.

Старший брат запитав, чому це я раптом сміюся.

— Дролма каже, що хоче піти по нужді, — відповів я.

— Що це ви верзете?! — вилаялась мати.

— Іди сходи по нужді, не бійся, — сказав я до Дролми.

Дролма, яку взяли на кпини, почервоніла й відійшла, а туси розреготався:

— Ого, а мій дурний син уже виріс!

Потім він наказав старшому братові:

— Іди подивись, чи повернувся кур'єр. Кров уже пролилася, тож якщо сьогодні не взятися до роботи, втратимо сприятливий момент.