Читати книгу - "Роза Вітрів"

Але, здається, шматочок космосу разом із його непохитним алогічним броунівським умиротворінням поселився у мені. Я його враз відчула, ніби щось чужорідне і водночас до поту на чолі знайоме.

Знову смердючий поїзд, чомусь цього разу він мені давався особливо складно, мабуть, тим, що двері до туалету до кінця не зачинялися. На нижній полиці спав бухий шахтар, який уночі вигулькав усю мою мінералку.

Мене настільки нудило, що навіть заснути не могла — боялася, що можу уві сні виблювати і задихнутися.

Так що Києву я була щиро рада. Аж дивно.

Порожня майстерня.

Мені до істерики бракувало Єжи першої ночі тут. Тому я, сподіваючись, що так буде простіше, викинула до коробки зі сміттям постільну білизну, що пахла нами, загорнулася у свій запрілий спальник. Потім, безбожна сомнамбула, притягла до себе простирадла, скрутилася у них, ніби юна індійська вдова у біле-біле прозоре шовкове сарі, вдихала запах Єжи, запах попелу і лотосу, впивалася зубами у свої шрамовані коліна.

Прокляла себе. І заснула із усмішкою, ніж-ною-ніжною, як пелюсток сакури.

Він так давно і непомітно оселився у мені, в тій гущавині тіла, де переховується душа.

Я так намагалася кілька років видерти його із себе із коренем і м’ясом. Жила із порожнечею між ребрами, ховала її за шарфиками, які замотувала по самі очі. Думала, що не видно. Сподівалася, що заросте.

А він знову розраяв павутиння моєї душі, а він зазирнув туди, освітив, намотав тенета на свої тонкі пальці. А потім кинув мене з діркою і з болем.

Я так страшно помилялася, вважаючи золото його кучерів за вогонь, яким він ніколи не був, просто не міг. Лише димом. В’язким гашишним димом.

Я — вогонь.

Знову робота. У нас назрівав гучний масштабний проект — презентація синґлу і кліпу Solomia project, який ось-ось має прийти із постпродакшна. Кліп знімав якийсь невідомий, але дуже професійний режисер. Недорого, всього за 30 штук. Я розсудливо заявила, що не маю бажання мати аніякого стосунку до цього відео, адже це, як на мене, просто непомірні гроші. Та й у разі провалу волію бачити своє рильце без запопадливого пушку.

Стосовно презентації, то ми довго перетирали цю тему із Солею, усіма менеджерами, окремо з Герасимовичем, усі разом, всоте і вирішили... зекономити. Отак він і робиться наш бізнес. Де не треба викидаються тисячі, де потрібно — нуль ресурсів.

— Нервуєшся? — допитувалась я у Соль-ки.

— Це чого?

— Ну, дебют.

— Та! — позіхала вона. Соля на всі сто переконана у власних талантах та бездоганності.

Зате ж я переймалася за усіх скопом узятих: мене непокоїло, а чи вірно ми вчинили, обравши нестандартне рішення замість вивіреного традиційного; а чи ту пісню підібрали; чи точний образ; чи він на часі; чи прийдуть поважні гості; чи дадуть анонс попсові афіші дозвіль.

Мене ледь не підкидало, коли оком втрапляла на червону дату календаря — день презентації, четвер, за три тижні. Соля ж преспокійно відкисала по СПА, коптилась у соляріях і нарощувала нігті з віями.

На мені були прес-реліз, анонси, запрошення, УІРи, журналісти, техніка, плазмовий екран, сцена, ресторан з фуршетом на виїзд, меню, гості, розважальна програма та всі інші артисти, які з раптовою гострою ревністю поставилися до нових рушійних процесів у нашому продю-серському центрі.

— Пані менеджер з шару, а що це у тебе таке?

— Фупа-фупс.

Антон запитально здіймає брови, вони на мить зачіпають його світлу гривку. Виймаю цукерку на паличці з рота, з досадою зиркаю на нього.

— Що таке?

— А чого це ти раптом у дитинство впала? — питається він. Ми ж із ним ніби друзі, ніби про все говоримо.

— Курити намагаюсь кинути, то краще, щоб рот і руки чимось були зайняті...

На мить завмираю, з осудою дивлюся на нього:

— Ну ти й пошляк, Антон!

— Я ж нічого не казав!

— Та я і так твої думки прочитала!

— А чого це раптом рішила кинути?

— Та не знаю, міняти щось у житті варто. І отак чогось нудить мене від сигарет і алкоголю. Певно, перенасичення організму.

Антон на знак дружньої підтримки ляснув мене по спині, тільки воно якось неясно і нервово у нього вийшло те ляскання. Я хотіла було зазирнути у його очі, та він відвернувся і швидко вийшов