Читати книгу - "Таємна троянда"

Безсмертного.

Тоді жінка сіла на ліжку і роззирнулась навколо шаленими очима, а найстарший зі старців мовив:

— Пані, ми прибули, аби записати таємні імена.

І по цих словах на обличчі жінки проступила велика радість. І тут же вона заговорила поволі, але палко, ніби знала, що жити їй лишилось недовго, і говорила вона мовою їхньої батьківщини — ґельською, і назвала їм багато могутніх таємних імен, а також повíдала про кольори й пахощі, зброю, музичні та ремісницькі інструменти, які належать носіям цих імен, але найбільше — про ірландських сúдів та їхню любов до Казана і Точила, Меча і Списа. Потім вона заметалась у знемозі й застогнала, а коли заговорила знову, то це був такий слабкий шепіт, що доглядальниця, яка сиділа біля ліжка, нахилилась до неї, аби краще чути, а поки прислухáлась, дух умирущої покинув тіло.

Тоді найстарший зі старців сказав по-французькому доглядальниці, схиленій над ліжком:

— Мусить бути ще одне ім’я, якого вона нам не назвала, бо вона шепотіла якесь ім’я, поки дух її покидав тіло.

А доглядальниця відповіла:

— Вона просто шепотіла ім’я одного художника-символіста, в якого була закохана. Він не раз бував на зібраннях, які називав чорною месою, і навчив її бачити видіння і чути голоси. Вона познайомилася з ним кілька місяців тому, і відтоді ми не мали спокою через її розмови про видіння та голоси. Гай-гай! Оце ж тільки минулої ночі і мені наснилося, що біля мого ліжка стоїть рудобородий і рудоволосий чоловік в червоному одязі. В одній руці він тримав троянду, а другою рукою обривав з неї пелюстки, і ті розлітались по кімнаті й перетворювались на прекрасних людей, які почали повільно танцювати. Коли я прокинулася, то аж горіла вся в гарячці від жаху.

І це все, що розповіли мені стáрці, а обмірковуючи їхні слова та їхнє мовчання, їхній прихід і відхід, я майже переконаний, що якби я вийшов з дому вслід за ними, то не побачив би на снігу ані сліду. Мабуть, хай там що можна говорити, вони самі й були безсмертними: безсмертними демонами, які прийшли, аби з певною метою, якої я не розумію, втовкмачити мені в голову небилицю. Хай хто вони, а я став на путь, яка поведе мене геть від них та від Ордену Алхімічної Троянди. Я вже не живу хитромудрим і зарозумілим життям, а прагну розчинитись у молитвах та печалях людських. Найкраще мені молиться в убогих капличках, де мене зачіпають ворсисті пальта, поки я стою навколішках, а коли молюся про захист від демонів, то повторюю молитву, складену хтозна-скільки століть тому, аби допомогти якомусь бідному ґелові чи ґелці, котрі потерпали від тієї самої напасти, що й я.

Seacht b-páidreacha fó seacht Chuir Muire faoi n-a Mac, Chuir Brighid faoi n-a brat, Chuir Dia faoi n-a neart, Eidir sinn ’san Sluagh Sidhe, Eidir sinn ’san Sluagh Gaoith. Сім святих отців по сім, Хай несе Марія Сина, Хай Бріґіта плащ розкине Й Бог гряде в могутті всім Поміж нами й раттю сúдів, Поміж нами й раттю марищ.
Примітки

Прозовий цикл Вільяма Батлера Єйтса Таємна троянда вперше було опубліковано в однойменній книзі у Лондоні 1897 року. Там, окрім оповідей Розп’яття ізгоя, 3 глибин троянди, Мудрість короля, Серце весни, Прокляття вогнів і тіней, Старий із сутінків, Де немає нічого, там Бог, Про Кос-телло Гордого, Уну, доньку Дермотта, і лихий язик, було вміщено ще й цикл історій про Рудого Ганрагана, а також оповідання Rosa Alchemica. Тематично споріднені з Rosa Alchemica оповідання Скрижалі Закону і Поклоніння волхвів, які В. Б. Єйтс також планував включити до книги, відкинув видавець, тож автор того самого року опублікував їх окремою брошурою приватно. Згодом виходили збірки під розгорнутими титулами: Оповідки про Рудого Ганрагана. Таємна троянда. Rosa Alchemica (1913, 1914), Оповідки про Рудого Ганрагана і Таємна троянда (1927), одні твори додавалося, інші вилучалося. Втім, назва Таємна троянда з часом закріпилася саме за циклом вищезгаданих восьми оповідей. Наша ж збірка охоплює цикли Таємна троянда, Оповідки про Рудого Ганрагана, а також заново об’єднану «алхімічну» тріаду, як і задумав сам автор на початку.

[Подальший корпус приміток у цій електронній версії віднесено до відповідних місць у тексті. — Прим. верстальника.]

Інформація про перекладача

Олена О’Лір (Олена Бросаліна, народилася 1976 року) — українська поетеса, літературознавець, перекладачка. Закінчила Київський національний університет, кандидат філологічних наук (2003).

Авторка поетичних збірок Моя рука — на узголів'ї… (1997), Прочанські пісні: Поезії і переклади (2006).

Переклала з давньоанглійської середньовічну епічну поему Беовульф (2012), з англійської — твори Дж. Р. Р. Толкіна: Гобіт, або Туди і звідти (2007), поетичний цикл Пригоди Тома Бомбадила у книзі Сказання з небезпечного королівства (2009), поеми Нова пісня про Волсунґів і Нова пісня про Ґудрун у книзі Легенда про Сігурда і Ґудрун (2010), Падіння Артура (2016), Листи Різдвяного Діда (2017), Берен і Лутієн (2018), а також повне зібрання казок Беатрікс Поттер Кролик Петрик та інші історії (2016), збірку оповідань