Читати книгу - "Асистент"

— Або новий убивця хоче проекспериментувати.

— Домінант? — запитала вона, помовчавши.

— Можна поглянути на ситуацію інакше. Що як наш невідомий убивця шукає ментора і обрав на цю роль Воррена Гойта?

Вона подивилася на нього, заклякнувши від цієї думки. Слово «ментор» означає великий досвід. Авторитет. Невже протягом місяців за ґратами Гойт став таким? Невже ув’язнення живило його фантазії та вигострювало прагнення? Він і до арешту був дуже вправний, а про нову, сильнішу реінкарнацію Воррена Гойта їй навіть думати не хотілося.

Дін знову опустився в крісло, втупивши погляд блакитних очей у свою склянку з текілою. Він лише кілька разів сьорбнув і тепер поставив склянку на журнальний столик. Ріццолі він завжди здавався чоловіком, який понад усе ставить самоконтроль і тримає всі емоції всередині. Однак утома брала своє: очі в нього почервоніли, плечі зіщулилися. Розтираючи рукою обличчя, він запитав:

— Як у Бостоні, такому великому місті, двом чудовиськам удалося вийти на контакт? Як вони дізналися один про одного?

— До того ж так швидко, — додала Ріццолі. — На Гентів напали за два дні після втечі Воррена.

Дін підвів голову і подивився на неї.

— Вони вже знали один одного.

— Або знали один про одного.

Звісно, Домінант міг знати про Воррена Гойта. Торік в усіх газетах писали про його звірства. І Гойт міг знати про нового злочинця, навіть якщо вони не бачилися особисто. Він дивився новини і, почувши про смерть Їґерів, мав здогадатися, що існує дуже подібне до нього чудовисько. Міг зацікавитися тим, хто цей, інший хижак, його кровний брат. Убивство як звістка, передана через телевізійні новини і статті в «Бостон Ґлоуб».

«І мене він теж бачив у новинах. Гойт знав, що я була в будинку Їґерів, і тепер намагається знову встановити зі мною зв’язок».

Від дотику Діна вона здригнулася. Він дивився на неї, нахилившись іще ближче, ніж раніше. Їй здалося, що жоден чоловік ще не дивився на неї так уважно.

«Жоден чоловік, крім Хірурга».

— З нами грає у гру не Домінант, а Гойт, — сказала вона. — Це фіаско із засідкою вони влаштували для того, щоб мене принизити. Лише так він може наблизитися до жінки: спершу принизивши її. Деморалізувавши її, пошматувавши її життя. Саме тому він убиває жертв зґвалтування. Жінок, які вже символічно знищені. Перш ніж напасти, він потребує, щоб ми були слабкими. Переляканими.

— Ви — остання жінка, яку я назвав би слабкою.

Вона зашарілася, знаючи, що не заслуговує на цю схвальну оцінку.

— Я лише намагаюся пояснити, як він працює, — сказала вона. — Як вистежує свою здобич. Як робить її беззахисною, перш ніж вийти на сцену. Так він вчинив із Кетрін Корделл. Перш ніж завдати останнього удару, грав із нею у головоломки, щоб налякати. Надсилав їй повідомлення, щоб вона знала, що він може увійти в її життя і вийти, а вона його навіть не помітить, мов привид, який проходить крізь стіни. І вона не знала, коли він з’явиться наступного разу, з якого боку чекати на удар. Натомість знала, що удару він обов’язково завдасть. Отак він вас виснажує, даючи вам зрозуміти, що одного дня, коли найменше на це чекатимете, він прийде по вас.

Попри крижаний жах її слів, голос у Ріццолі залишався спокійним. Неприродно спокійним. Протягом останнього монологу Дін дивився на неї зосереджено й уважно, ніби чекаючи на проблиск справжніх емоцій, справжнього страху. Вона нічого йому не показала.

— Отже, тепер він має партнера, в якого може повчитися, — вела далі вона. — Якого і сам може вчити. Команда для полювання.

— Думаєте, вони залишаться разом?

— Воррен хотітиме цього. Йому потрібен партнер. Він колись уже вбивав у тандемі. Це сильний зв’язок, скріплений кров’ю. — Ріццолі востаннє ковтнула, спорожнивши свою склянку.

Чи алкоголь вижене з її мозку сьогоднішні кошмари? Чи, може, до них жодна анестезія не дістанеться?

— Ви просили захисту?

Це запитання її дуже здивувало.

— Захисту?

— Щоб бодай патрульна машина наглядала за вашим будинком.

— Я коп.

Він схилив голову, ніби очікуючи на продовження.

— Якби я була чоловіком, ви про це запитали б?

— Ви не чоловік.

— І вже з самої цієї причини мене потрібно захищати?

— Чому вас так обурило моє запитання?

— Невже якщо я жінка, то не можу захистити власне помешкання?

— А ви завжди в усьому маєте бути кращою за чоловіків, детективе Ріццолі? — зітхнув він.

— Я докладала великих зусиль, щоб до мене ставилися так, як до всіх інших, — сказала вона. — І не збираюся просити для себе особливих умов лише через те, що я жінка.

— Ви опинилися в цій ситуації саме тому, що жінка. Сексуальні фантазії Хірурга пов’язані з жінками. І Домінант нападає на подружжя не через чоловіків, а через дружин. Він ґвалтує жінок. Не кажіть, що ваша стать не має нічого спільного з небезпекою.

Ріццолі здригнулася від його згадки про зґвалтування. Досі вона говорила про сексуальне насилля над іншими жінками. Якщо ж розглядати її як потенційну жертву — тоді варто зосередитися на іншому, набагато інтимнішому. На такому, чого вона не хотіла обговорювати з жодним чоловіком. Їй було незручно не лише від теми зґвалтування, а ще й — головним чином — від присутності Діна. Від його уважного погляду. Він дивився на неї так, наче вона знала якусь таємницю, яку він хотів вивідати.

— Ідеться не про те, що ви коп і здатні захистити себе, — сказав він. — А про те, що ви жінка. Жінка, яку Воррен Гойт, можливо, уявляв у своїх фантазіях протягом усіх цих місяців.

— Йому потрібна не я, а Корделл.

— Корделл поза межами його зони полювання. Він не може її дістати. Зате ви — тут. Ви на відстані простягнутої руки від нього. Та сама жінка, яку він майже переміг. Яку пришпилив скальпелями до підлоги. Він тримав лезо біля вашої шиї і вже відчував запах вашої крові.

— Годі.

— У певному сенсі він вас уже взяв. Ви вже належите йому. І ви щодня виходите з квартири і працюєте над тими самими злочинами, які він лишив по собі. Кожне тіло — це написаний вам лист. Нагадування про те, що він підготував для вас.

— Годі, кажу вам!

— І ви думаєте, вам не потрібен