Читати книгу - "МВА за 10 днів"

Бухгалтери керуються окремими правилами щодо проведення різних лізингових угод. У випадку з капітальним лізингом, активи, взяті в лізинг, та фінансові зобов’язання вносять у бухгалтерські книги компанії-лізингооотримувача так, наче компанія придбала це обладнання.

Банківське фінансування. Наступний рівень фінансування передбачає взаємодію з банками. Банки можуть позичати гроші на тривалі або на короткі часові проміжки. Якщо компанія має у банку кредитну лінію або «револьвер»[7], вона використовує й повертає кошти в розмірі, що не перевищує встановленої межі, відповідно до потреб компанії у готівкових коштах. Забезпеченням кредиту часто виступають активи компанії. Якщо компанія потрапляє в халепу, то може не мати можливості погасити кредит і вона банкрутує.

Коли банки або інвестиційні аналітики видають кредит у формі позики чи облігацій, вони зважають на 5 «C» кредиту.

• Грошові потоки (Сash flow) — чи достатньо в компанії грошових потоків для виплати боргу?

• Забезпечення (Сollateral) — чи забезпечення гарантує виплату позики?

• Стан економіки (Сonditions) — чи загальний стан економіки позитивно вплине на виплату кредиту?

• Курс (Сourse) — чи вдалий стратегічний курс має позичальник?

• Характер (Сharacter) — чи керівництво має достатню кваліфікацію та моральні якості для вчасного повернення позики?

Випуск облігацій. Облігації передбачають договірні платежі фіксованої відсоткової ставки та погашення основної суми. Ризик для власників фірми полягає у неспроможності оплати відсотків. У 1990 році компанія Southland Corporation (магазини 7—Eleven) не виконала своїх зобов’язань щодо платежів по облігаціях, а Ito-Yokado Corporation, головний її облігаціонер, обміняла свої облігації на право власності компанії й вигнала засновників, сім’ю Томпсон, із компанії.

Вартість кредиту після сплати податків. Відсоткові платежі по кредиту від постачальників, банкірів чи держателів облігацій вираховують зі суми податкового зобов’язання, а от дивіденди, що підлягають виплаті акціонерам, — ні. Вартість кредиту після сплати податків — це відсоткові платежі мінус податкова знижка.

Вартість кредиту після сплати податків = = Кредитна ставка × (1 — Податкова ставка)

Облігації Caterpillar, про які ми говорили у прикладі вище, продовжували приносити 8 % дивідендів з погашенням в 2001 році. У 1999 році очікуваною ставкою податку на прибуток компанії було 34 %. Якщо відняти витрати на виплату відсотків від податкових надходжень, компанія отримала, по суті, 34 % знижки на свою позику. Ставка після сплати податку стоновила 5,28 %: 8 % × (1–0,34).

Як ви вже знаєте із розділу «Бухгалтерський облік», дивіденди не віднімаються від податкової суми, на відміну від відсоткових платежів. Ця різниця — це стимул для компаній брати позики, а не випускати акції й сплачувати дивіденди. Це явище зветься податковим щитом для позик.

У загальному захопленні викупом боргових зобов’язань у 1980-х податковий щит був заохоченням до позичання великих сум, як‑то 26,4 млрд $, позичені фондом Kohlberg Kravis Roberts, щоб придбати RJR Nabisco в 1989-му. Того року уряд виділив на цю справу дотацію на загальну суму близько 800 млн $ (26,4 × 10 % × 30 %). Нічого дивного, що багато платників податків виступають за зниження або зняття податків, посилаючись на сплату відсотків.

Випуск акцій. Випуск акцій передбачає недоговірні дивідендні платежі без вирахування із суми податків. Акції представляють частку власності у компанії та всіх її активах. Якщо з метою залучення коштів випускають додаткові акції, це роблять коштом частки власності поточних акціонерів. Нові акціонери нарівні з поточними розділяють свою частку власності пропорційно до кількості акцій. Тому аналітики кажуть, що нові акції розмивають частку наявних акціонерів.

Нові випуски акцій можна продавати на кількох ринках: Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) та біржі NASDAQ. Коли акції не котируються на фондовій біржі, але продаються відкрито, вони продаються на позабіржовому ринку. Якщо акції компанії не продаються відкрито, компанію називають закритою.

Фінансові консультанти, що звуться інвестиційними банкірами, допомагають продавати нові акції компаній. Знані інвестиційні банкіри, як‑то Goldman Sachs Group та Morgan Stanley, де працює чимало МВА, отримують за такі первинні публічні пропозиції великі гроші. Ці інвестиційні банкіри допомагають у підготовці документів на продаж акцій — потенційних емісій. У проспекті вказують історію компанії-емітента та її плани з розвитку бізнесу. Закон «Про цінні папери», прийнятий у США в 1933 році, визначає, яку інформацію треба подавати у цьому документі.

Фінансові ризики і вигоди. В центрі уваги фінансових рішень корпорації стоять міркування про найкраще співвідношення власного капіталу і позикових коштів. Це співвідношення називають політикою компанії щодо структури капіталу. Коли керівники вносять суттєві зміни до співвідношення позикових коштів і власного капіталу, це називають реструктуризацією.

Теоретично має існувати якесь оптимальне співвідношення фондів і зобов’язань; та MBA не мають жодних магічних формул для створення такої пропорції. МВА можуть звернути увагу на те, що було дієвим у минулому, й на співвідношення, яке працює в успішних конкурентів. Якщо галузь має циклічну природу, легші боргові навантаження допомагають пережити кризу. Успішні фінансові управлінці, обираючи фінансовий план, не дозволяють собі забути про нього. Структура капіталу динамічна. Рішення змістити баланс із власного капіталу на позикові кошти й навпаки потрібно регулярно переглядати, аби упевнитися, що ця структура капіталу доцільна для конкретного моменту часу.

Хоча в МВА немає зручних формул, аби раз і назавжди вирішити дилему «позикові кошти чи власний капітал», та є зручна абревіатура — FRICTO — кожна з літер якої позначає один із напрямів у вирішенні питання структури капіталу.

Гнучкість. Наскільки фінансово гнучким доведеться бути керівництву, аби впоратись із непередбаченими ситуаціями, як‑то нові конкуренти чи судові позови? Наприклад, компанія Dow Corning не була готова до судових позовів через грудні імпланти, що геть вибило компанію зі строю.

Ризик. На який ризик може піти компанія, щоб справитись із передбаченими ситуаціями, як‑то спади в економічному циклі, страйки та брак сировини? Виробники іграшок часто виготовляють модні новинки, інтерес покупців до яких швидко згасає. Практичному управлінцеві варто планувати, що продажі врешті-решт впадуть, і передбачити запас фінансової гнучкості, щоби пережити спад. Відповідно, більшість виробників іграшок мають низьке співвідношення позикових коштів і власного капіталу.

Дохід. Який рівень відсоткових і дивідендних платежів допустимий при таких доходах? Фінансові управлінці повинні прогнозувати результати бізнес-операцій для визначення грошових потоків. Відповідно до таких прогнозів, а також міри впевненості керівника у власних очікуваннях, він може встановити прийнятний рівень виплат.

Контроль. Якою часткою акціонерної власності керівництво хоче поділитися із зовнішніми інвесторами? Багато власників сімейного бізнесу з підозрою ставляться навіть до того, щоб люди поза компанією знали про їхні доходи, не кажучи вже про надання комусь права голосу.

Терміни. Чи привабливі ставки пропонує ринок боргових зобов’язань? Чи, на думку керівництва, ринок не завищує вартість акцій компанії? Якщо так, то є сенс продавати акції широкому загалу. І навпаки, якщо акції надто дешеві, то краще викупити їх назад. Після криз 1987 та 2008 років, чимало компаній скористалися можливістю і викупили власні акції. Через зменшення кількості акцій в обігу частка боргового фінансування у структурі їхнього капіталу зросла.

1991 року інвестори все не могли накупитися акцій біотехнологічних компаній. Великі гроші платили навіть за акції сумнівних стартапів. Хитре керівництво освоїло цей