Читати книгу - "Місто грішних душ, Ірина Кузьменко "

— Батько не спілкується з ним. І мені, і навіть Марині не дозволяє.

— І невже ти з ним не підтримуєш зв’язок?

— Кілька років назад він приїздив. Батько його навіть на поріг не пустив. Дідусь Сем приїхав до мене після школи. Коли містер прокурор про це дізнався, то крику було на весь квартал. Дідусь звинувачував батька в смерті матері.

Сабін голосно фиркнула.

— Я думала, лише в мене… божевільна родина! Ти ніколи мені про це не розповідала.

Серена знизала плечима.

— Завтра ми отримаємо дипломи. Якщо чесно, не віриться! — перевівши тему розмови, промовила Сабін.

— Мої плани на завтра — це забрати диплом і повернутися додому, — із сумом сказала Серена. — А ти коли збираєшся їхати?

Сабін зітхнула й відповіла:

— Якщо чесно, я хотіла відтягнути цей момент. Попереду літо. Відпочинок. І Лука вже знайшов мені університет і купив квартиру. Серено, — Сабін взяла її за руку, — подумай над моєю пропозицією.

— Сабін, тут навіть і нічого думати! А жити за гроші твого брата я точно не буду! — нахмурилася.

— Пробач, я не хотіла образити тебе своєю пропозицією!

— Я не ображаюся, — усміхнувшись, промовила Серена. — Дякую за пропозицію та шанс влаштувати своє життя… Однак усе складно.

Сабін, побачивши Луку, махнула йому рукою. Містер Неро підійшов до них і, обійнявши сестру, привітався із Сереною.

Лука при зустрічах постійно прискіпливо дивився, і від цього погляду Серена відчувала себе занепокоєно й відводила погляд. Неро відсторонився від сестри й неочікувано для Серени підійшов і, обійнявши, поцілував її у верхівку. Сабін, спостерігаючи за братом, подумала, що він із таким трепетом відноситься до подруги, ніби вона його рідня. Дівчина всміхнулася й, обійнявши брата за спину, простягнула руку до Серени. Лука обійняв їх за плечі й промовив:

— Ну все, дівчата, це не прощання!

— Сподіваюся на це, — прошепотіла Сабін і поглянула на Серену. Подруга кивнула.

Сабін, поглянувши через плече брата, помітила машину, яка стала навпроти лікарні. Вікно опустилося. І дівчина побачила Воррена. Лише на кілька секунд. І він поїхав…