read-books.club » Детективи » Ось ваш вінець, леді 📚 - Українською

Читати книгу - "Ось ваш вінець, леді"

237
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ось ваш вінець, леді" автора Джеймс Хедлі Чейз. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 50 51 52 ... 65
Перейти на сторінку:
зник у салоні та всівся на сидіння. За його плечем виднів великий капелюх Блонді. Я відчував, як моєю спиною цебенить піт.

— Ну, ти ж бо знаєш, як воно буває, — провадив я, звертаючись до Фленаґана. — Леді трохи незвикла до нашого пиття, тож дещо перебрала. Оце саме веземо її додому, аби проспалася.

Еккі обернувся до Блонді та обійняв її рукою. Гадаю, він і досі був добряче підхмелений.

Фленаґан обійшов мене та глянув у салон. Еккі кинув на нього швидкий погляд через плече та присунувся ближче до Блонді. Він ефективно затулив її собою від очей полісмена.

А тоді Еккі голосно промовив:

— Гей! Прокидайся, мила. Тут один коп питається про твоє здоров'ячко.

Я зняв капелюха та витер чоло.

Фленаґан підійшов ближче.

— Крихітко, у тебе все гаразд? — гаркнув Еккі.

У тиші, що запала по тому, з автівки долинуло страхітливе сопрано.

— Авжеж, у мене все гаразд. Скажи тому офіцерові, аби вже втихомирився.

І тоді я, нажаханий та зачарований, побачив, як Блонді двічі кивнула головою та трохи змахнула рукою.

Фленаґан відступив від автівки, задоволений побачененим і почутим, та зробив висновок:

— Схоже, та пані п'яна як чіп. Відвезіть її додому, хлопці, то буде найкраще.

Я тицьнув гроші у долоню старому заправнику та всівся за кермо.

— Якось ще побачимося, — гукнув офіцерові та перемкнув передачу. Автівка зірвалася з місця і швидко помчала геть від заправної станції, залишаючи Фленаґана стояти та чухати макітру, дивлячись нам услід.

— Тепер цю пані вже не назвеш гарячою, — ледь чутно проказав Еккі. — Я коло неї замало не замерз на смерть.

— Заради всього святого, сиди тихенько, п'янице проклятий.

Решту шляху ми проїхали мовчки. Коли ж дісталися будинку, в якому жила Блонді, надворі задощило. З неба сіялися великі, завбільшки з нікель[56], краплини та розбивалися бризками, сягнувши вулиць. То була єдина полегша, що трапилася нам за усю цю поїздку. Такий сильний дощ, як оце періщив зараз, здатен вмить очистити вулиці від людей.

Я розчахнув дверцята автівки та вийшов, кинувши на ходу:

— Зачекай, поки відчиню вхідні двері.

— Авжеж, залишай мене наодинці з трупом, коли тобі завгодно, — відказав Еккі.

Я підійшов до вхідних дверей. У тьмяному світлі міг розрізнити лише полиск мосяжної таблички. Подумав собі, що тепер у ній більше потреби не буде. Я мав хіба що туманне уявлення про те, як потрапити всередину, одначе варто було взятися за клямку — і двері відчинилися. Я постояв, вагаючись, на порозі, а тоді ступив досередини. Швидко збіг нагору до квартири Блонді. У спальні не було нікого, і світло у ній не світилося.

Тоді я спустився сходами та гукнув до Еккі.

— Усе гаразд. Виносьмо її.

— Ти бери тіло зі свого боку, а я візьму зі свого, — озвався Еккі.

Ми узяли Блонді попід руки та хутко перебігли хідником до будинку. Нагору сходами я мусив тягти її самотужки, адже сходовий прогін був завузький, аби пересуватися ним утрьох. Сказати направду, я надзвичайно тішився, коли, зрештою, дістався її спальні.

— Поклади її у фотель, — сказав Еккі за моєю спиною. — Так вона сидітиме більш природно.

А тоді двері ванної кімнати відчинилися, й до спальні прослизнув Кац. Він кинув на мене один-єдиний погляд і потягнувся за пістолетом.

Розділ вісімнадцятий

Якщо ви перебуваєте у невеличкій кімнаті і якийсь тип збирається наставити на вас пістолета та почати з нього смалити, то, крім промовляння молитов, ви можете зробити лише одну річ.

І я зробив найкраще, що було мені до снаги, зважаючи на обставини, — кинувся через всю кімнату та поваливсь усією своєю вагою на Каца. Він спробував було підняти ногу та вдарити мене, проте було вже запізно. Від поштовху пістолет вилетів з його руки та впав кудись на підлогу. Я подумав, що Еккі матиме достатньо тямки, аби його підібрати.

Мене неабияк здивувала та сила, з якою Кац обхопив мене руками. На перший погляд він справляв враження сухорлявого бовдура, проте, як на свою статуру, був нівроку міцний. Перш ніж я встиг ухопити його як слід, бандит так відштовхнув мене від себе, що я поточився та впав просто на Блонді. Тієї миті я був надто приголомшений, аби дуже перейматися цим зіткненням, а коли спробував підвестися, Кац обхопив мене за шию ногами, неначе ножицями. Та я знав усе про цей прийом і, знявши з його ноги туфлю, так викрутив опоненту великий палець на нозі, що Кац врешті-решт таки послабив свою хватку.

— Заціди йому! — волав Еккі з порога. — Дай йому чортів, друже!

Мені вже вдалося звільнитися від його хватки, та щойно намірився стрибнути на Каца, як дістав від нього сильного удару ногою в обличчя. Моє щастя, що вдарив він мене ногою без туфлі, інакше я побачив би чимало яскравих вогників.

Хай там як, а я повалився на спину, і це дало Кацові час, аби підвестися з ліжка. Тоді я знову кинувся на нього. Зараз я згадував Марді, тому щосили ударив тому типові туди, де йому боліло би найбільше. І йому заболіло. Кац гепнувся на ліжко, його очі заскліли. Я взяв його за довге волосся та затопив негіднику в щелепу, просто щоби бути певним. Він згас, неначе світло.

Я стояв над ним і дмухав на суглоби своїх пальців.

— А я ж оце лише почав діставати від того втіху, — сказав Еккі. — Дарма ти його так швидко вирубав.

Я обійшов ліжко та підняв Блонді з підлоги. З неї злетів капелюх; обличчя жінки ще й досі мало той самий жорсткий та підозріливий вираз. Я посадив її в один із фотелів і подбав, аби покійниця не впала, похилившись уперед.

Еккі притулився до одвірка, спостерігаючи за моїми діями.

— Оце так-так! Таж це — неначе сцена з якогось фільму жахів, — сказав він, киваючи головою спочатку на Каца, який без тями розпластався на ліжку, а тоді — на Блонді.

— Маю якось схилити цього типа до розмови, — відповів я. — Допоможи-но мені, Мо; спершу прив'яжімо його, якщо, бува, він захоче завдати нам клопотів.

Обличчя Еккі прояснішало.

— То ти збираєшся вибити з нього правду? — запитав колега.

— Еге ж. І збираюся вибивати її з нього доти, доки виведу його на чисту воду.

Еккі почухав голову

1 ... 50 51 52 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ось ваш вінець, леді», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ось ваш вінець, леді"