Читати книгу - "Ось ваш вінець, леді"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ну, ти ж бо знаєш, як воно буває, — провадив я, звертаючись до Фленаґана. — Леді трохи незвикла до нашого пиття, тож дещо перебрала. Оце саме веземо її додому, аби проспалася.
Еккі обернувся до Блонді та обійняв її рукою. Гадаю, він і досі був добряче підхмелений.
Фленаґан обійшов мене та глянув у салон. Еккі кинув на нього швидкий погляд через плече та присунувся ближче до Блонді. Він ефективно затулив її собою від очей полісмена.
А тоді Еккі голосно промовив:
— Гей! Прокидайся, мила. Тут один коп питається про твоє здоров'ячко.
Я зняв капелюха та витер чоло.
Фленаґан підійшов ближче.
— Крихітко, у тебе все гаразд? — гаркнув Еккі.
У тиші, що запала по тому, з автівки долинуло страхітливе сопрано.
— Авжеж, у мене все гаразд. Скажи тому офіцерові, аби вже втихомирився.
І тоді я, нажаханий та зачарований, побачив, як Блонді двічі кивнула головою та трохи змахнула рукою.
Фленаґан відступив від автівки, задоволений побачененим і почутим, та зробив висновок:
— Схоже, та пані п'яна як чіп. Відвезіть її додому, хлопці, то буде найкраще.
Я тицьнув гроші у долоню старому заправнику та всівся за кермо.
— Якось ще побачимося, — гукнув офіцерові та перемкнув передачу. Автівка зірвалася з місця і швидко помчала геть від заправної станції, залишаючи Фленаґана стояти та чухати макітру, дивлячись нам услід.
— Тепер цю пані вже не назвеш гарячою, — ледь чутно проказав Еккі. — Я коло неї замало не замерз на смерть.
— Заради всього святого, сиди тихенько, п'янице проклятий.
Решту шляху ми проїхали мовчки. Коли ж дісталися будинку, в якому жила Блонді, надворі задощило. З неба сіялися великі, завбільшки з нікель[56], краплини та розбивалися бризками, сягнувши вулиць. То була єдина полегша, що трапилася нам за усю цю поїздку. Такий сильний дощ, як оце періщив зараз, здатен вмить очистити вулиці від людей.
Я розчахнув дверцята автівки та вийшов, кинувши на ходу:
— Зачекай, поки відчиню вхідні двері.
— Авжеж, залишай мене наодинці з трупом, коли тобі завгодно, — відказав Еккі.
Я підійшов до вхідних дверей. У тьмяному світлі міг розрізнити лише полиск мосяжної таблички. Подумав собі, що тепер у ній більше потреби не буде. Я мав хіба що туманне уявлення про те, як потрапити всередину, одначе варто було взятися за клямку — і двері відчинилися. Я постояв, вагаючись, на порозі, а тоді ступив досередини. Швидко збіг нагору до квартири Блонді. У спальні не було нікого, і світло у ній не світилося.
Тоді я спустився сходами та гукнув до Еккі.
— Усе гаразд. Виносьмо її.
— Ти бери тіло зі свого боку, а я візьму зі свого, — озвався Еккі.
Ми узяли Блонді попід руки та хутко перебігли хідником до будинку. Нагору сходами я мусив тягти її самотужки, адже сходовий прогін був завузький, аби пересуватися ним утрьох. Сказати направду, я надзвичайно тішився, коли, зрештою, дістався її спальні.
— Поклади її у фотель, — сказав Еккі за моєю спиною. — Так вона сидітиме більш природно.
А тоді двері ванної кімнати відчинилися, й до спальні прослизнув Кац. Він кинув на мене один-єдиний погляд і потягнувся за пістолетом.
Розділ вісімнадцятий
Якщо ви перебуваєте у невеличкій кімнаті і якийсь тип збирається наставити на вас пістолета та почати з нього смалити, то, крім промовляння молитов, ви можете зробити лише одну річ.
І я зробив найкраще, що було мені до снаги, зважаючи на обставини, — кинувся через всю кімнату та поваливсь усією своєю вагою на Каца. Він спробував було підняти ногу та вдарити мене, проте було вже запізно. Від поштовху пістолет вилетів з його руки та впав кудись на підлогу. Я подумав, що Еккі матиме достатньо тямки, аби його підібрати.
Мене неабияк здивувала та сила, з якою Кац обхопив мене руками. На перший погляд він справляв враження сухорлявого бовдура, проте, як на свою статуру, був нівроку міцний. Перш ніж я встиг ухопити його як слід, бандит так відштовхнув мене від себе, що я поточився та впав просто на Блонді. Тієї миті я був надто приголомшений, аби дуже перейматися цим зіткненням, а коли спробував підвестися, Кац обхопив мене за шию ногами, неначе ножицями. Та я знав усе про цей прийом і, знявши з його ноги туфлю, так викрутив опоненту великий палець на нозі, що Кац врешті-решт таки послабив свою хватку.
— Заціди йому! — волав Еккі з порога. — Дай йому чортів, друже!
Мені вже вдалося звільнитися від його хватки, та щойно намірився стрибнути на Каца, як дістав від нього сильного удару ногою в обличчя. Моє щастя, що вдарив він мене ногою без туфлі, інакше я побачив би чимало яскравих вогників.
Хай там як, а я повалився на спину, і це дало Кацові час, аби підвестися з ліжка. Тоді я знову кинувся на нього. Зараз я згадував Марді, тому щосили ударив тому типові туди, де йому боліло би найбільше. І йому заболіло. Кац гепнувся на ліжко, його очі заскліли. Я взяв його за довге волосся та затопив негіднику в щелепу, просто щоби бути певним. Він згас, неначе світло.
Я стояв над ним і дмухав на суглоби своїх пальців.
— А я ж оце лише почав діставати від того втіху, — сказав Еккі. — Дарма ти його так швидко вирубав.
Я обійшов ліжко та підняв Блонді з підлоги. З неї злетів капелюх; обличчя жінки ще й досі мало той самий жорсткий та підозріливий вираз. Я посадив її в один із фотелів і подбав, аби покійниця не впала, похилившись уперед.
Еккі притулився до одвірка, спостерігаючи за моїми діями.
— Оце так-так! Таж це — неначе сцена з якогось фільму жахів, — сказав він, киваючи головою спочатку на Каца, який без тями розпластався на ліжку, а тоді — на Блонді.
— Маю якось схилити цього типа до розмови, — відповів я. — Допоможи-но мені, Мо; спершу прив'яжімо його, якщо, бува, він захоче завдати нам клопотів.
Обличчя Еккі прояснішало.
— То ти збираєшся вибити з нього правду? — запитав колега.
— Еге ж. І збираюся вибивати її з нього доти, доки виведу його на чисту воду.
Еккі почухав голову
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ось ваш вінець, леді», після закриття браузера.